- •З акладів
- •Тема 1. Методологічні основи функціонування організації 11
- •Тема 2. Системне управління організацією 52
- •Тема 18. Управління ризикозахищеністю підприємства 678
- •Тема 19. Конкурентна політика організації. 704
- •Тема 20. Методологічні основи визначення
- •Тема 21. Управління ефективністю підприємства 784
- •Тема 22. Діагностика управління організацією 813
- •Тема 1. Методологічні основи функціонування організації
- •Організація як складова система та об'єкт управління.
- •Взаємозв'язок внутрішніх елементів системи і факторів
- •1.3. Системна методологія в менеджменті.
- •1.1. Організація як складова система та об'єкт управління
- •Розділ 1 системна модель управління організацією
- •1.2. Взаємозв'язок внутрішніх елементів системи і факторів зовнішнього середовища
- •Політичне:
- •Ресурсне:
- •1.3. Системна методологія в менеджменті
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 2. Системне управління організацією
- •2.2. Системне управління організацією як процес поєднання функціонального, процесного та ситуаційного підходів
- •Методологія ситуаційного підходу до менеджменту
- •2.3. Типології системних концепцій менеджменту
- •Суб'єкти господарювання інших країн
- •Вхід Процес Вихід
- •2.5. Державне регулювання діяльності підприємств (організацій) на сучасному етапі
- •Суб'єкти підприємницької діяльності
- •Кредитно- гро ш о ве регулювання
- •Зовнішньоекономічне регулювання
- •Контрольні завдання та запитання
- •Розділ 2 еволюція підприємства
- •Тема 3. Зміни як об'єктивний процес розвитку організації
- •3.1. Еволюція поглядів на сутність і структуру організацій
- •3.2. Життєвий цикл організації
- •3.3. Конкурентні стратегії підприємств 1. Стратегія піонера
- •2. Претендент на лідерство
- •3.4. П'ять конкурентних сил (за м. Портером)
- •Суперництво між конкуруючими продавцями ("•Центральний ринг конкуренції'")
- •3.5. Конкурентний статус підприємства
- •3.6. Тенденції організаційних змін
- •2. Організована ліквідація
- •3. Планове удосконалення
- •4. Використання успіху
- •5. Ініціювання змін
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ з
- •Тема 4. Нормативно-правова регламентація та порядок заснування підприємства
- •4.1. Порядок заснування підприємства
- •4.2. Засновницькі документи та їх підготовка
- •4.3. Статутний фонд і його формування
- •4.4. Державна реєстрація
- •Державний комітет статистики україни житомирське овласне управління статистики іоооз.І/. Жіііоміір. Вул. Я. Гамарника, 6-а
- •Про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій україни
- •4.5. Припинення діяльності підприємств бізнесу
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 5. Методологія проектування системи управління
- •5.2. Елементи проектування організації
- •5.3. Основні форми проектування організацій
- •5.4. Особливості різновидів структур управління
- •5.5. Нові форми структури організації
- •Контрольні завдання та запитання
- •Тема 6. Елементи управління підприємством та їх взаємозв'язок
- •6.1. Процес організації управління та його складові
- •6.2. Принципи організації управління
- •6.4. Взаємозв'язок елементів управління
- •6.5. Основи реструктуризації управління а) Реорганізація: етапи і методи
- •Б) Реінжиніринг
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 4 управлінські моделі
- •Тема 7. Управлінські моделі
- •7.1. Теорії моделей
- •7.2. Цільові управлінські моделі
- •7.3. Моделі організацій як об'єктів управління
- •7.4. Поведінкові та адміністративні моделі організації
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 5 управління підприємствами різних організаційно-правових форм
- •Тема 8. Особливості організації і функціонування підприємств різних форм власності
- •8.1. Характеристика організаційно-правових форм підприємств в Україні
- •2 . Залежно від обсягів діяльності та чисельності робітників
- •3. Залежно від способу утворення та формування статутного фонду
- •4. Залежно від основної мети діяльності
- •8.2, Форми об'єднання підприємств в Україні
- •У деяких галузях: і
- •8.3. Форми організації підприємництва
- •8.4. Нові форми підтримки підприємництва
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 9. Тенденції розвитку різних підприємств та їх об'єднань
- •9.2. Процедура створення господарських товариств
- •9.4. Малі підприємства бізнесу
- •Контрольні запитання та завдання
- •10.1. Ознаки, що відрізняють акціонерне товариство від інших видів товариств
- •10.2. Загальна характеристика органів управління акціонерними товариствами
- •10.3. Загальні збори акціонерів
- •10.4. Спостережна рада акціонерного товариства
- •10.5. Правління акціонерного товариства
- •Контрольні запитання та завдання
- •Розділ 6 системи функціонального менеджменту
- •Тема 11. Управління маркетингом
- •11.1. Суть, зміст і цілі маркетингової діяльності
- •11.2. Маркетинг як специфічна функція управління
- •11.3. Структура та функції апарату управління маркетинговою діяльністю
- •11.4. Технологія маркетингової діяльності
- •Тема 12. Управління фінансово-економічною підсистемою
- •12.1. Суть, мета, функції і механізм фінансового менеджменту
- •12.2. Фінансова політика підприємства
- •Політика управління фінансовими ризиками Політика управління активами і інвестиціями
- •Ресурсів
- •I і етап Визначення цілей фінансової політики I етап
- •III етап
- •12.3. Організація фінансового планування на підприємстві
- •12.4. Управління формуванням та використанням активів підприємства
- •12.5. Структура управління фінансами підприємств
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 13. Управління збутом
- •Політика розподілу продукції підприємства.
- •Особливості збутової діяльності.
- •Управління процесом формування товарного асортименту.
- •13.1. Політика розподілу продукції підприємства
- •Розподіл розподіл
- •13.2. Особливості збутової діяльності
- •Складом основного контингенту покупців
- •Ново ведення
- •Зростання торгівлі
- •Вразливість
- •5. Продуктивність праці (обсяг реалізації/чисельність працюючих).
- •13.3. Управління процесом формування товарного асортименту
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 14. Організація керівництва
- •14.2. Діапазон керованості та фактори, що його визначають
- •14.3. Раціональний розподіл функцій в апараті управління
- •Функціональна департаменталізація
- •14.4. Розподіл завдань
- •14.5. Техніка і форми передачі розпоряджень
- •Тема 15. Управління дисципліною
- •Аналіз відхилень
- •15.2. Функціонування системи оцінки
- •15.3. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний вплив
- •Глава X Кодексу законів про працю повністю присвячена трудовій дисципліні.
- •15.4. Дисциплінарні стягнення та заохочення
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 16. Загальні засади антикризового управління підприємством
- •16.1. Економічна сутність кризи розвитку підприємства
- •16.2. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві
- •2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів:
- •3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи:
- •16.4. Основні положення антикризового управління підприємством
- •Функції
- •Галузеві
- •Тема 17. Діагностика кризових ситуацій та банкрутства. Подолання кризової ситуації на підприємстві
- •17.2. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство
- •17.3. Основні положення діагностики кризових ситуацій та банкрутства на підприємстві
- •17.4. Програма антикризових заходів
- •17.5. Системи управління в подоланні кризової ситуації
- •8. Механізм контролю за ходом реалізації плану.
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 18. Управління ризикозахищеністю підприємства
- •18.2. Класифікація ризиків в економіці
- •18.3. Аналіз ризику. Концепція управління ризикозахищеністю підприємства
- •1. Ризикозахищеність у надзвичайній діяльності підприємства.
- •2. Ризикозахищеність фінансової діяльності підприємства.
- •3. Ризикозахищеність інвестиційної діяльності підприємства.
- •4. Ризикозахищеність основної діяльності підприємства.
- •5. Ризикозахищеність управлінської діяльності.
- •Тема 19. Конкурентна політика організації
- •4.Конкурентоспроможність товару
- •3.Конкурентоспроможність підприємства
- •2.Конкурентоспроможність держави
- •19.2. Конкурентні стратегії та впливовість конкурентних сил
- •Диференціація
- •Виміри стратегії конкуренції
- •19.3. Модель менеджменту систем якості підприємства
- •19.4. Недобросовісна конкуренція та захист від неї
- •Тема 20. Методологічні основи визначення конкурентоспроможності
- •Органолептичні показники
- •20.2. Визначення конкурентоспроможності фірми
- •Політичні фактори
- •Ринкові фактори
- •Технологічні фактори
- •Фактори конкурентного характеру
- •4. Просування продукту на ринку
- •5. Організація збуту та розподілу
- •20.3. Фактори конкурентоспроможності торговельного підприємства
- •20.4. Конкурентоспроможність торговельного підприємства та методи її оцінки
- •1. Порівняльний характер
- •Визначення кола підприємств-конкурєнтів
- •Обробка інформації та отримання узагальнюючої оцінки стану конкурентоспроможності
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 21. Управління ефективністю підприємства
- •21.2. Значення ефективності, її критерії
- •1. Зростання об сяіу виробний тва нррлукпії у
- •Темпи зростання продуктивності праці
- •21.3. Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту
- •21.4. Оцінка ефективності управління
- •Витрати управлінської праці
- •Контрольні запитання та завдання
- •Тема 22. Діагностика управління організацією
- •Характеристика діагностики як процесу та її основні параметри.
- •Види діагностики.
- •Етапи та методи діагностики.
- •22.1. Характеристика діагностики як процесу та її основні параметри
- •Діагностика стану соціально-економічної системи
- •22.2. Види діагностики
- •22.3. Етапи та методи діагностики
- •Контрольні запитання та завдання
- •Віддруковано в друкарні концерну «вд «Ін Юре» м. Київ.Вул. Багговутівська, 17-21
Б) Реінжиніринг
Однією з найефективніших інновацій в управлінському консалтингу за останні роки став реінжиніринг. Нині він уже широко використовується у більшості країн світу.
Антикризове управління не може мати іншої основи, ніж пошук і активне використання нових форм, методів, прийомів, сфер бізнесу, оскільки колишні підходи себе вже не виправдують. Незаперечний пріоритет серед інструментів антикризового управління має реінжиніринг. Його методи взяті на озброєння провідними компаніями світу.
Реінжиніринг звичайно представляють як фундаментальне переосмислення і радикальну перебудову бізнесу з метою поліпшення таких важливих показників, як вартість, якість, рівень сервісу, швидкість функціонування, фінанси, маркетинг і збут, побудова інформаційних систем.
У журналі "Time" було надруковано рейтинг найвпли-і вовіших людей США. Серед останніх виявився Майкл Хаммер,-відомий тим, що ввів у діловий лексикон поняття "реінжи-f ніринг", що стало дуже популярним у західному бізнесі] Спрощено його можна перекласти як "реорганізація" чц "перебудова". Як відомо, від провалів у бізнесі не застрахований! ніхто. Навіть найвідоміші велетні світового бізнесу, такі як 1ВМ| чи General Electric, не раз попадали в скрутне становище. З'ясувалося, що це пов'язано з досягненням межі розвитку в; рамках колишніх методів управління. І тоді керівництво запрошувало фахівців з реінжинірингу для того, щоб вивести підприємство з кризи.
У реінжинірингу звичайно виділяють два види діяльності, які істотно один від одного відрізняють: а) кризовий реінжиніринг, де йдеться про вирішення кризових проблем організації, коли справи пішли зовсім погано і потрібен комплекс заходів, які б дали змогу ліквідувати слабкі місця; б) реінжиніринг розвитку, який застосовується тоді, коли справи в організації йдуть у цілому непогано, але погіршилася динаміка розвитку, стали випереджати конкуренти.
Для країн СНД найактуальнішим сьогодні є кризовий реінжиніринг. Але головний потенціал цього управлінського інструменту — бути основним фактором успішного і стабільного розвитку, що робить його дуже важливим в антикризовому менеджменті. Одне з найістотніших достоїнств реінжинірингу -здатність сприяти швидким змінам у бізнесі, що забезпечує можливість не тільки зберегти місце на ринку, а й домогтися у порівняно короткий термін крутого перелому, міцного фінансового становища, високого суспільного іміджу. Постійні зміни в технології, на ринках змушують компанії, шо прагнуть вижити і зберегти конкурентоздатність, перебудовувати свою стратегію. Тому реінжиніринг став елементом повсякденного життя багатьох компаній. З усіх концепцій менеджменту фахівці вважають сьогодні найбільш ефективним саме реінжиніринг. М. Хаммер вважає його революцією, що перетворює конструювання бізнесу на інженерну діяльність.
Як же реінжиніринг впливає на бізнес? Зазвичай кілька робочих процедур поєднуються в одну. Процедури, що виконувалися раніше різними працівниками, трансформуються в
одну. Для її реалізації створюється спеціальний колектив. Такий підхід багаторазово підвищує ефективність роботи за рахунок скорочення часу на її виконання і чисельності виконавців.
Тут дуже важливо, що змінюється управлінський підхід — працівниками приймаються самостійні рішення. У ході ре-інжинірингу відбувається не тільки горизонтальне, а й вертикальне стискування процесів. Там, де має місце традиційна організація робіт, виконавець для прийняття рішень повинен був раніше звернутися до керівництва. Нині ж він приймає рішення самостійно. Розширення повноважень співробітників, підвищення ролі кожного з них у робочому процесі приводить до значного зростання віддачі від 'їхньої праці.
Не менш істотно і те, що сам процес реалізується в природному порядку. Реінжиніринг процесів знищує лінійне упорядкування робочих процедур. Дає можливість розпаралелити процеси. Крім того, різні процеси мають різні варіанти виконання. Традиційний процес реалізується на основі чітких стандартів. Але сьогодні ринок вимагає постійної адаптації процесу до зовнішніх умов. Тоді правомірно обирати варіант, що має кілька версій виконання. Вибір же версії робиться відповідно до конкретної ситуації.
Наступний момент — робота виконується в тому місці (територія підприємства), де це доцільно, а не за функціональною ознакою, таким чином, реінжиніринг підвищує ефективність роботи за рахунок відмови від ієрархічного розподілу компанії на відділи. Крім того, істотно обмежується число перевірок і управляючих впливів. У менеджменті контроль за дотриманням виконавцями наміченого дуже важливий. Реінжиніринг припускає більш збалансований підхід. Об'єднання окремих робочих процедур дозволяє скорочувати кількість перевірок і управлінських акцій, крім того, істотно зменшується кількість погоджень, тобто і тут йдеться про стирання граней між функціональними підрозділами.
Головна фігура — уповноважений менеджер, що виконує роль посередника. Менеджер повинен бути здатний відповідати на всі запитання замовника і вирішувати його проблеми. Має місце змішаний (централізований / децентралізований) підхід. Сучасні технології відкривають можливість компаніям діяти автономно на рівні підрозділів, зберігаючи право користуватися Централізованими даними і знаннями.
-' ' ■—'—' ~ ' -—■—
Виділяють такі кроки реінжинірингу: \.
Постановка завдань, уточнення мети компанії, виходячи з її стратегії, потреб клієнтів, рівня бізнесу, теперішнього його становища.
Створення моделі існуючої компанії. Менеджери зобов'язані розробити і задокументувати її основні бізнес-процеси, оцінити їхню ефективність.
Перепроектування бізнесів-процесів. Впровадження більш ефективних робочих процедур, визначення способів використання інформаційних процедур і технологій, необхідні зміни в роботі персоналу.
Розробка систем організаційної взаємодії персоналу. Характеризуються різні види робіт, розробляється система мотивації, організуються команди по виконанню робіт, створюються програми підготовки фахівців тощо.
• Підготовка підтримуючих інформаційних систем. Виявляються наявні ресурси (устаткування, програмне
забезпечення) і розробляється спеціальна система.
• Впровадження обновлених процесів. Інтеграція розроблених процесів, навчання співробітників, перехід, до нової організації діяльності компанії [248, с. 104].
Потреби використання можливостей реінжинірингу привели до утворення в багатьох фірмах спеціальних підрозділів, на які покладаються завдання, які пов'язані з розвитком у цій галузі. Ці організаційні структури по-різному називаються, комплектуються, реалізують свій потенціал. Але суть їхньої роботи одна — використовувати нові можливості антикризового управління, реорганізовувати, перебудовувати справу так, щоб вижити на ринку і процвітати. Наприклад, у практиці дедалі більше поширюються "центри з розвитку нових сфер бізнесу". їхній розмір і структура визначаються залежно від специфіки господарської діяльності і розміру даного підприємства. В одних фірмах це можуть бути групи, в інших — відділи чи цілі підрозділи. Головним завданням такого роду структур є розробка й освоєння продуктів, збут яких забезпечив би стійке становище на ринку й в остаточному підсумку більшу рентабельність даного виду виробництва, а також нових бізнесів-процесів. Важливою складовою частиною цих центрів є так звані служби пошуку існуючих чи потенційних прибуткових ринків, що здійснюють
дану роботу відповідно до завдань, що містяться в довгострокових планах компаній.
Характерна риса інноваційних структур полягає в тому, що всередині фірми не тільки створюються служби стратегічного планування і могутні дослідницькі центри, але нерідко вся господарсько-виробнича діяльність з розвитку перспективних напрямків діяльності ставиться в обов'язок новому самостійному відділенню, яке не має ніяких зобов'язань з поточної роботи підприємств. Дедалі частіше спостерігається тенденція до організаційного відділення підрозділів, що займаються питаннями перспективного розвитку (сюди входять служби науково-дослідної роботи, стратегічного планування, соціально-політичного й економічного прогнозування, розвитку людських ресурсів, реінжинірингу, організаційного проектування та ін.), від підрозділів, що відповідають за поточну виробничо-господарську й управлінську діяльність.
Реінжиніринг — це радикальне перепроектування бізнес-процесів підприємств і організацій для одержання істотних ефектів у зниженні вартості, підвищенні якості та зростання обсягів продажів продукції і послуг.
У нашій країні тільки приступають до проведення реінжинірингу бізнес-процесів. Серед них підприємства, що поставили за мету знайти вихід із кризового становища, і нормально працюючі підприємства, що бажають запобігти можливому погіршенню свого фінансового становища, але в основному це підприємства-лідери.
До основних умов проведення реінжинірингу, крім про-иесної орієнтації, належать амбіційні цілі (не тільки вийти з кризового становища, а й стати в майбутньому кращою компанією у своїй галузі), відмова від правил ведення бізнесу, які вже склалися, і, нарешті, удосконалення бізнес-процесу за рахунок використання сучасних інформаційних технологій.
Для того, щоб реінжиніринг досяг цих цілей, необхідно також забезпечити належну мотивацію системи заохочень вищої ланки управління, оскільки без упевненості керівництва в необхідності перебудови підприємства неможливо домогтися кінцевого результату реінжинірингу — прориву в його роботі. Усі відповідальні за реінжиніринг співробітники повинні бути наділені відповідними повноваженнями, в протилежному випадку разі вони будуть відторгнуті середньою ланкою управлінні ня, що виконує поточні функції. Робота з реінжинірингу повинно широко висвітлюватися в засобах внутрішньої інформації] підприємства, що забезпечує розуміння всіма співробітниками? процесу змін, які відбуваються. •;
Реінжиніринг і його швидке та ефективне здійснення вимагають виділення спеціального бюджету (мінімально необхідного), без якого початок і проведення всього комплексу робіт неможливі. У ході реалізації програми реінжинірингу необхідно спиратися на принцип Паретто (20% зусиль можуть дати 80% результату), а це означає, що потрібно обирати пріоритетні завдання і посилено працювати над їхнім вирішенням.
Як показує практика, для реалізації наміченої програми важливо чітко визначити і розподілити ролі, обов'язки та відповідальність кожного учасника для забезпечення реалізації цілей програми. У ході реалізації робіт з реінжинірингу варто чітко виділяти досягнуті в ході робіт результати.
Безумовно, реалізація програми реінжинірингу вимагає відповідної методичної й інструментальної підтримки, шо забезпечують консалтингові фірми.
У ході розгортання програми реінжинірингу варто чітко розрізняти заходи, шо покращують бізнес, і заходи, що складають елементи реінжинірингу і корінним чином міняють ефективність бізнесу. На відміну від традиційного процесу поліпшення, за початок беруть не існуючий процес, а чистий лист (тобто проектується новий процес). Якщо поліпшення проводяться знизу — нагору, то реінжиніринг — зверху - вниз. Реінжиніринг охоплює всі сфери діяльності підприємства, а не тільки "'вузькі сфери окремих поліпшуючих заходів".
До факторів, що сприяють успішній реалізації програми реінжинірингу, варто віднести насамперед готовність керівництва до змін, розуміння і віру в кінцевий результат, розумну оцінку ризиків, з якими пов'язана реалізація програми. Якшо керівництво готове, то доцільно наділити відповідними повноваженнями персонал, що реалізує програму, і чітко визначити роль і обов'язки кожного. Для підтримки темпу проведення програми важливо передбачити необхідний бюджет для реалізації насамперед пріоритетних цілей і моніторинг результатів реалізації програми реінжинірингу. Нарешті, дана програма повинна бути підтримана відповідною технологією, методичними матеріалами й інструментами, відпрацьованими в ході реалізації програм на інших підприємствах і в організаціях. Носіями таких методичних матеріалів та інструментів є консалтингові фірми, що напрацювали великий практичний досвід.
У процесі реалізації програми реінжинірингу підприємства освоюють нові правила роботи, серед них:
можливість одержання переваг від централізації і децентралізації за рахунок телекомунікаційних мереж;
прийняття рішень — частина роботи кожного співробітника (за рахунок використання систем підтримки прийняття рішень, доступу до баз даних і використання засобів моделювання);
перегляд планів здійснюється оперативно в міру необхідності за рахунок використання високопродуктивних ЕОМ.
У ході завершення програми реінжинірингу забезпечується перехід від функціональних підрозділів до віртуальних проектних команд, які відповідають за бізнес-процеси.
У проведенні циклу робіт з реінжинірингу найважливіше місце займають консалтингові фірми. Якщо в більшості галузей світової економіки зростання річного доходу в кілька відсотків уже вважається значним, то для консалтингових компаній цей показник становить від 10 до 25%. Про процвітання цього виду бізнесу свідчить стрімке збільшення кількості працівників у цій сфері (деякі найбільш успішні фірми виросли за останні три-чотири роки в кілька разів).
Плата консалтинговим компаніям - це плата всіх учасників бізнесу за прискорення науково-технічного прогресу, за можливість правильно орієнтуватися у світі, шо ускладнюється, за глобалізацію економічних структур, за освоєння "чужих територій".
Практика переконує, що докорінне вдосконалення всієї Діяльності на ринку є основою господарського оздоровлення. Але Це необхідно і для підприємств, становище яких виглядає досить міцним. Це звичайно пов'язано з розширенням сфери діяльності чи ускладненням схеми управління.
Добре налагоджений бізнес звичайно являє собою комплекс взаємозалежних процесів, що забезпечує необхідну поточну прибутковість бізнесу і перспективи його розвитку.
Основним показником оцінки ефективності ринкової діяльності компанії є нарощування прибутку від вкладення?! капіталу за конкретний період. Тому будь-які управлінські інновації звичайно націлені на підвищення ефективності бізнес-'1 процесів і вимагають вкладення капіталу. Звідси рішення2 приймаються з урахуванням намічуваних фінансових результатів, термінів і можливих ризиків і повинні гарантувати таку ефективність використання вкладень, що намічається програмою.
Виділяють різні підходи до реструктуризації бізнес-пропесів: удосконалення, перебудова, реінжиніринг.
Перше — це послідовне поліпшення діяльності фірми, при якому має місце мінімальний ризик інвестора і відносно низький рівень вкладень.
При перебудові виявляються малоефективні процеси, яких прагнуть позбутися, а нововведення впроваджуються лише тоді, коли вони вписуються в існуючу організацію і технології компанії.
Реінжиніринг характерний радикальними перетвореннями в існуючих технологіях і організаційних структурах. Він орієнтований на перехід до якісно нового рівня бізнесу. Обсяг інвестицій і ступінь ризику в даному випадку, звичайно, вищі.
Останнім часом дедалі більше почали застосовувати методології реінжинірингу. Цей управлінський інструмент зарекомендував себе як засіб різкого поліпшення результатів діяльності підприємства. Йдеться, як правило, про перетворення основних бізнес-проиесів і пов'язаних з ними організаційних структур, технології, методів роботи, інфраструктури, корпоративної культури.
Досвід переконує, що реінжиніринг забезпечує не тільки значне зниження витрат, а й скорочення термінів роботи і підвищення її якості. Важливо, що при цьому забезпечується велика гнучкість в управлінні підприємством.
Реінжиніринг допомагає істотно підвищити якість роботи в усіх основних сферах життєдіяльності компанії, зокрема таких, як постачання, науково-дослідницька робота, кадрова політика, планування виробництва, процес виробництва, управлінська звітність, маркетинг, обслуговування клієнтів тощо. Реінжиніринг є процесом, в якому повинні брати участь усі підрозділи підприємства з урахуванням їх специфіки.
Реінжиніринг процесів бізнесу має насамперед своєю метою вдосконалення функціонування фірми, націлене на скорочення витрат і підвищення ефективності підприємства в цілому чи його основних ланках, причому наголос робиться на вдосконаленні робочих процесів.
Основна увага приділяється також реорганізації бізнес-процесів, спрямованої на якісне поліпшення останніх. Нарешті, коли фірма перебуває в скрутних умовах, реінжиніринг може бути націлений на докорінну перебудову бізнесу. Це можуть бути структурні зміни на ринку, фінансові проблеми.
Основними складовими процесу управління змінами є оцінка готовності до них організації і розробка плану їхнього впровадження. Повинна бути чітко визначена роль співробітників, що беруть участь у процесі змін. Ініціатори зміни зобов'язані мати повноваження для прийняття рішень про зміни і перетворювати їх у життя. Дуже важлива і роль людей, що не мають формальної влади в організації, але можуть використовувати свій вплив у колективі для ініціювання процесу змін.
Здійснення таких проектів вимагає чималих зусиль. Необхідно створити команду фахівців, у яку повинні входити: керівник організації, групи з проектування кожного процесу, що піддається реінжинірингу, групи впровадження, що можуть перетинатися з групами проектування, а також спостережний комітет, необхідний для координації проекту і який складається з авторитетних представників організації і зовнішніх консультантів.
