I і етап Визначення цілей фінансової політики I етап

Створення фінансового механізму

III етап

Побудова системи управління

Рис. 12.4. Реалізація фінансової політики

Важливо підкреслити, шо реалізація фінансової політики можлива, якщо кожний етап є відповідним і адекватним: поставленій меті — адекватний фінансовий механізм, фі­нансовому механізму - відповідна система органів управління. Всі етапи реалізації фінансової політики взаємопов'язані і взаємообумовлені.

Перший етап визначає фінансову стратегію підприємства (формування довготермінових цілей фінансової діяльності) і залежить від особливостей здійснення фінансового менеджмен­ту. Тому виникає необхідність класифікації підприємств за такими ознаками:

> форма власності (державне, колективне, приватне);

• організаційно-правова форма діяльності (товариство, кооператив, комунальне підприємство);

• галузева ознака (сфера матеріального виробництва, обслуговування, посередницька діяльність);

• розмір підприємства (велике, середнє, мале);

• розмір власного капіталу;

• монопольне становище на ринку (спеціалізоване, багатопрофільне);

• виробнича характеристика й структура підприємства, технологічний цикл;

• стадія життєвого циклу (створення, розвитку, поділу на дочірні підприємства, банкрутства).

Другий етап реалізації фінансової політики полягає у формуванні тактики фінансового менеджменту, а саме, в маркетингових дослідженнях, прийнятті цінових рішень, орієнтації в сегментах фінансового ринку, управлінні основним і оборотним капіталом, забезпеченні фінансовими ресурсами, збалансуванні термінів надходження грошових коштів, за­безпеченні рентабельності тощо.

Третій етап вирішує основну задачу фінансового ме­неджменту — побудову ефективної системи управління фі­нансами, тобто, створення відповідної фінансової служби підприємства.

Стратегічні цілі фінансового менеджменту можна подати таким чином:

- запобігання банкрутству та великим фінансовим

втратам;

• зростання обсягів виробництва та реалізації;

• підвищення рентабельності капіталу;

• максимізація ціни підприємства.

До тактичних завдань фінансового менеджменту в сучасних умовах відносять забезпечення необхідними обся­гами грошових коштів, забезпечення рентабельності продаж /^таін.

Таким чином, фінансовий менеджмент реалізується в рамках Фінансової політики підприємства, забезпечує виробництво Фінансовими ресурсами, здійснює контроль за дотриманням Фінансової дисципліни.

12.3. Організація фінансового планування на підприємстві

Планування — це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру з визначенням шляхів найефективнішого їх досягнення. Це установки, що роз­робляються у вигляді "дерева цілей".

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є однією з функцій управління, тому фінансове планування - це функція управління фінансами.

Функції управління — це частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури управлінської системи.

Планування в управлінні — це:

1. конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2. розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту та послідовності дій для досягнення сформу­льованих цілей.

План підприємства, який враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних і фінансових), має силу наказу для вказаних у ньому осіб і структурних одиниць. У плані чітко і докладно зазначаються:

• мета діяльності підприємства та його структур за плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників, із зазначенням конкретних видів випуску продукції та характеру роботи;

• методи і терміни ув'язки засобів і цілей;

• етапи і терміни виконання робіт;

• виконавці плану за термінами і видами робіт;

- методи, етапи і засоби контролю виконання плану. Фінансове планування — це процес, який складається з таких

процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей під­приємства.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнути несподіванок і усвідомити зв'язок зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обгрунтування обраного варіанта рішень зряду можливих (цей варіант і буде представлений у кінцевій редакції плану). 490

4. Оцінка результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

У короткотерміновому плануванні плановий період (го­ризонт планування) рідко перевищує 12 місяців. Застосовуючи цей вид планування, керівництво підприємства прагне до максимальної точності у відповіді на питання, чи достатньо його грошових коштів для оплати поточних рахунків, тому ви­користовує короткотермінове планування для визначення потреби в позиках і пошуку вдалих кредиторів.

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності підприємств. Усі статті фінансового плану підприємства складаються на основі по­казників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторису витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінан­совому плануванні. Проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.

Фінансовий план можна розглядати як завдання з окремих показників, а також як фінансовий документ, який забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з наявними ресурсами, взаємодію сукупної вартісної оцінки коштів, що беруть участь у відтворювальних процесах та в процесах обігу грошового капіталу.

Перше, основне завдання фінансового планування — забез­печення нормального відтворювального процесу необхідними Джерелами фінансування, їх формування та використання.

Друге завдання — дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів. Бізнес-план, що містить докладне фінансове обгрунтування інвестиційного проекту, є для інвестора основним Документом, який стимулює вкладення капіталу.

Третє завдання — гарантія виконання зобов'язань під­приємства перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками та іншими кредиторами. Оптимальна для підприємства структура капіталу приносить максимальний прибуток і макси-Мізує платежі до державного бюджету.

Четверте завдання — виявлення резервів та мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибутку та інших доходів.

П'яте завдання — контроль за фінансовим станом, плато- і кредитоспроможністю підприємства.

Головним інструментом фінансового планування є кошто­рисне планування (бюджетування).

Кошторис (бюджет) — це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.

Основна мета складання кошторисів полягає в наступному:

1. узгодженні оперативних і перспективних планів;

2. координації дій різних підрозділів підприємства;

3. деталізації загальних цілей виробництва і доведенні їх до керівництва різноманітними центрами відпові­дальності;

4. управлінні і контролі за виробництвом;

5. стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;

6. визначенні майбутніх параметрів господарської діяль­ності;

7. періодичному порівнянні поточних результатів діяль­ності з планом.

Останнім часом підприємства найчастіше застосовують систему бюджетного планування, яка впроваджується з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових по­казників.

Впровадження принципів бюджетування надає ряд переваг:

1. щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку;

2. у межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії з бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;

3) бюджетне планування дозволить здійснити режим еко-■ номїї фінансових ресурсів підприємства.

Кошторисне планування містить два етапи:

1) планування — визначення майбутніх цілей;

2) моніторинг (супроводження) — аналіз оперативної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду здійснюється виконання запланованих рішень [258].

Кошториси складаються в цілому на рік з щоквартальною (чи щомісячною) розбивкою.