Функції

антикризового управління

Методологія антикризового управління

Механізм антикризового управління

Принципи

антикризового управління

Галузеві

~*~ особливості антикризового управління

Ефективність антикризового <-управління

'ис. 16.4. Концепція системи антикризового управління підприємством

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає суть кризи?

2. Які основні стадії циклу розвитку підприємства?

3. Класифікація кризових факторів.

4. Охарактеризуйте міжнародні кризові фактори.

5. Національні фактори розвитку кризових явищ.

6. Внутрішні фактори розвитку кризових явищ.

7. Які можливі наслідки кризи?

8. Які ви знаєте локальні кризи?

9. Суть антикризового управління.

10. Охарактеризуйте фази розвитку кризи.

11. Суб'єкти антикризового управління.

12. Принципи антикризового управління.

13. Характеристика функцій та підсистем антикризового управління.

Тема 17. Діагностика кризових ситуацій та банкрутства. Подолання кризової ситуації на підприємстві

1. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності.

2. Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.

3. Основні положення діагностики кризових ситуацій та банкрутства на підприємстві.

4. Програма антикризових заходів.

5. Системи управління в подоланні кризової ситуації.

Рекомендована література: 5, 6, 7, 8, 11, 22, 24, 62, 105, 118, 129, 179, 183,184, 201, 229, 233, 249, 281.

17.1. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності

Термін "банкрутство" походить від італійського bancarotta — "зламаний ослін". Під ним розуміють неспроможність або відмову юридичної чи фізичної особи платити кредиторам за своїми борговими зобов'язаннями з мотивів відсутності коштів [179, с. 239].

Цивільне законодавство УРСР 1920-х років теж визнавало можливість припинення діяльності юридичної особи за рі­шенням суду внаслідок неплатоспроможності, коли її власних коштів не вистачало для покриття боргів.

Але згодом, за роки існування радянської влади, інститут банкрутства було ліквідовано, оскільки приватна власність на засоби виробництва не існувала, а борги держави чи колективних підприємств держава часто списувала. Лише у 1992 р., коли був прийнятий Закон України "Про банкрутство" було відроджено інститут банкрутства.

У світовій практиці законодавство про банкрутство роз­вивалося за двома принципово різними напрямками.

Один із них ґрунтувався на принципах британської моделі, коли банкрутство розглядалося як спосіб повернення боргів кредиторами за рахунок основних, оборотних і всіх інших наявних коштів шляхом ліквідації боржника-банкрута.

41 л_еіо

Другий напрямок закладений в американській моделі Основна мета його полягає в тому, щоб через санацію реабі­літувати компанію, відновити її платоспроможність.

У сучасних умовах у законодавстві розвинутих ринкових держав просліджується лінія на зближення й інтеграцію обох напрямків [179, с. 239-240].

Прийнята в червні 1999 року нова редакція Закону України "Про банкрутство" забезпечила подальший розвиток в Україні інституту банкрутства. Сама назва Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить про зміни орієнтації Закону на дер­жавному рівні. Це позначилося і на законодавчому визначенні терміна банкрутство — потверджена господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспро­можність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

У новій редакції Закону перевага надається не карним функціям банкрутства (ліквідація та розподіл), а реорга­нізаційним, спрямованим на збереження кожного суб'єкта господарювання, відродження його потенціалу.

Головні завдання інституту банкрутства в ринковій економіці є такі:

1. Стимулювання розвитку бізнесу (підприємництва) і зростання ефективності економіки. *

2. Контроль господарських відносин між окремими суб'єктами ринку, забезпечення рівності прав, обов'яз­ків і відповідальності.

3. Очищення ринку від недієздатних учасників.

4. Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між його кредиторами.

5. Створення умов для відродження бізнесу у випадку доцільності і бажання власників підприємства [129, с.44 -46].

Законодавство у сфері банкрутства належить до осно­воположних правових актів регулювання підприємницької діяльності і повинно, виходячи з сучасних уявлень про його стратегічну мету, виконувати такі дві основні функції, а саме слугувати:

1. Механізмом припинення непродуктивного використання активів підприємства, що виявилися неспроможними вести свій власний бізнес, остаточного сплачення боргу кредиторам та зупинення відповідальності за боргами. Ця функція забез­печується механізмом ліквідації підприємства, що передбачає розпродаж активів або бізнесу в цілому і розподіл виручених коштів між кредиторами;

2. Механізмом реабілітації підприємств, які хоча й опи­нилися на межі банкрутства, проте мають резерви для подальшої роботи як самостійні компанії і можуть уникнути ліквідації, а також мають потенціал для оздоровлення бізнесу. Ця функція забезпечується механізмом реорганізації.

Ознаками інституту банкрутства є:

1. Застосування інституту за загальними правилами у сфері підприємницької діяльності.

2. Встановлюється судом (господарським) як юридичний факт, що має певні наслідки.

3. Зміст цього факту - неспроможність суб'єкта під­приємницької діяльності повністю розрахуватися за своїми боргами (неплатоспроможність).

' 4. Неспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню попри здійснення судового заходу з відновлення платоспроможності суб'єкта.

Матеріально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є стійка (понад три місяці) і значна (на суму не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати) неплатоспроможність.

Процесуально-правовими умовами порушення провадження у справі про банкрутство є подання боржником або кредитором (кредиторами) до господарського суду (за місцезнаходженням боржника) заяви про порушення справи про банкрутство з комплектом передбачених законом документів [62, с. 205].

Сторонами в справі про банкрутство є боржник (банкрут) і кредитори.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності (надалі СПД), неспроможний виконати перед кредиторами свої грошові зобов'язання, які сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

41*4->І99

Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом, іменується банкрутом або суб'єктом банкрутства.

Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні підприємства, майно за якими закріплене на праві оперативного управління згідно з прийнятим на пле­нарному засіданні органу місцевого самоврядування відповідним рішенням;

• у частині санації та ліквідації — державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації.

Кредитор — юридична або фізична особа, яка має у вста­новленому порядку документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника стосовно виплати за­боргованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів (обов'язкових платежів).

Не можуть бути стороною у справі про банкрутство:

• кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою;

• кредитори, вимоги яких задоволені; вимоги яких відпо­відно до Закону вважаються погашеними у зв'язку з досягненням згоди про їх припинення, у тому числі зміну або припинення зобов'язання.

За своїм становищем кредитори поділяються на: 1) ініціато­рів процесу про банкрутство (їхні вимоги, що подаються лише господарському суду, мають бути беззаперечними: визнані боржником, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійсню­ється списання коштів з рахунків боржника); 2) тих, які вступають у процес після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство (їхні вимоги подаються як госпо­дарському суду, так і боржнику, мають бути обгрунтовані, але не обов'язково беззаперечними).

Органи кредиторів: збори кредиторів та комітет кредиторів-Крім сторін, учасниками провадження у справі про банкру^т~ ство є:

— арбітражний керуючий (розпорядник майном, керуючий

санацією, ліквідатор);

• власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном);

• Фонд державного майна України і державний орган з питань банкрутства — у разі порушення провадження щодо державних підприємств-боржників або під­приємств, частка державного майна в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків;

• представник органу місцевого самоврядування - щодо комунальних підприємств-боржників;

— представник працівників боржника. Стадії провадження у справі про банкрутство:

1. Порушення провадження у справі про банкрутство відбувається протягом п'яти днів з дня надходження відповідної заяви і комплекту передбачених законом документів. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство направляється заінтересованим особам (сторонам, державному органу з питань банкрутства).

Наслідки порушення провадження у справі про банкрутство:

• Вводиться процедура розпорядження майном боржника;

• Вживаються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів;

• Призначається дата проведення підготовчого засідання суду;

> Боржник зобов'язується подати відгук на заяву про порушення справи про банкрутство.

2. Підготовче засідання суду провадиться за участю сторін і має на меті визначення обґрунтованості вимог кредиторів і заперечень боржника (якщо такі будуть) на підставі оцінки наданих документів і пояснень сторін.

За результатами виноситься ухвала, якою:

• на заявника покладається обов'язок подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство;

• припиняється процес приватизації. Ухвалою визначається:

> Розмір вимог кредиторів, які подали заяву про по­рушення справи про банкрутство;

• Дата складання розпорядником майна реєстру вимог¹ кредиторів;

• Дата попереднього засідання суду;

• Дата скликання перших загальних зборів кредиторів;

• Дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника або про визнання боржника банкру­том і відкриття ліквідаційної процедури, або про припинення провадження у справі про банкрутство.

3. Виявлення кредиторів та осіб, що мають намір взяти участь у санації боржника, відбувається протягом одного місяця після опублікування в офіційних друкованих виданнях ого­лошення про порушення справи про банкрутство.

4. Попереднє засідання проводиться у термін, визначений ухвалою підготовчого засідання; на ньому розглядається реєстр вимог кредиторів і вимоги, не включені до цього реєстру; за результатами засідання виноситься ухвала, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів.

5. Визнання боржника банкрутом. Якщо внаслідок про­ведення спеціальних судових процедур не була відновлена платоспроможність боржника, суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Внаслідок такого визнання з дати прийняття відповідної постанови арбітражного суду:

• Завершується підприємницька діяльність банкрута;

• Вважається таким, що настав, термін-виконання усіх грошових зобов'язань банкрута;

• Припиняється нарахування неустойки (пені, штрафу), відсотків за всіма видами заборгованості банкрута;

• Укладання угод, пов'язаних з відчуженням майна банкру­та чи передачею його майна третім особам, допускається лише в порядку ліквідаційної процедури;

• Припиняються повноваження органів управління та власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше;

• В офіційних друкованих виданнях публікуються відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

• Призначається ліквідатор і формується ліквідаційна комісія, на яку покладається безпосереднє здійснення лікві­даційної процедури.

646

6. Проведення ліквідаційної процедури |62, с. 206 - 208].

Структурно-логічна послідовність дій процедури порушення та розгляду справи про банкрутство підприємств в Україні подана на рисунку 7.1.

Подання заяв]] про порушення справи про банкрутство

Розгляд отриманої заяви щодо порушення справи

Введення процедури розпорядження майном підприємства-боржника

Проведення підготовчого засідання суду та порушення справи про банкрутство

Забезпечення грошових вимог кредиторів і мораторій на задоволення вимог кредиторів

Виявлення кредиторів та санаторів боржника

Проведення попереднього засідання господарського суду

Проведення зборів кредиторів і створення комітету кредиторів