4.3. Статутний фонд і його формування

Статутний капітал організації визначається юридичною формою підприємства. Порядок його формування має спе­цифічні особливості для індивідуальних та колективних підприємств.

Індивідуальні підприємства формують статутний капітал (розмір якого не фіксується законодавством) і, як правило, за рахунок власних коштів або грошей, які залучені у друзів, родичів, знайомих.

Колективні підприємства — це форма об'єднання під­приємницького капіталу. Об'єднання капіталів здійснюється на основі пайової або акціонерної власності.

Акціонерне об'єднання капіталу характерне для акціонерних товариств або корпорацій. Усі інші види товариств створюють на основі пайової форми власності.

У свою чергу, статутний капітал для акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю мають фіксовану законодавством форму. Індивідуальні підприємства, повні та командитні товариства мають статутний фонд, який не зафіксований існуючим законодавством.

Основу майна підприємницьких структур становить ста­тутний фонд, за допомогою якого створюється і функціонує підприємство (фірма). Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а (в разі потреби) також додаткових вкладів учасників, утому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна — будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав — на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об'єктами, а також на використання винаходів, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності та інші права, шо не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника (учасника) до статутного фонду обу­мовлюються в засновницьких документах. Вартість майна, яку вносять учасники до статутного фонду, визначають за цінами, що діють на період створення підприємства або за до­мовленістю учасників. Оцінка здійснюється як в українській, так і в іноземній валюті, у перерахунку за курсом На­ціонального банку України.

До моменту реєстрації підприємства, шо функціонує (наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю), кожен з його учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше як 30% коштів, як зазначено в засновницьких документах, шо має підтвердити банк. З цією метою за заявкою засновників відкривається у банку тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється на розрахунковий.

Протягом року всі учасники підприємства (фірми) повинні повністю внести свій вклад до статутного фонду. У разі не­виконання учасниками цих зобов'язань за час прострочення вони сплачують 10% річних з сум, які не внесені, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений або змен­шений за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна обсягів статутного фонду набуває чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував статут підприємства (фірми).

Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток ви­робництва.

Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у .межах їхніх вкладів.

При виході засновника (учасника) зі складу підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю) або в разі ліквідації підприємства засновнику сплачується вартість частини майна пропорційно до його частки у статутному фонді. Май.но, передане у користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Статутний фонде не тільки "підставою" для державної реєстрації, а й стартовим ка­піталом, від якого залежить функціонування підприємства (фірми).

Створення статутного фонду у товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю

Законодавство країни визначає розмір статутного фонду у товаристві з обмеженою та додатковою відповідальністю.

Статутний капітал цих товариств створюється із внесків його засновників, який ділиться на частки участі (паї). Товариство, згідно із законодавством України, повинно мати статутний фонд у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент реєстрації товариства. Розмір паю кожного засновника законом не встановлюється. Пай кожного засновника є іменним, що підтверджується видачею засновнику письмового пайового свідоцтва. Воно не є цінним папером, тобто не може вільно продаватися на фондовій біржі і не може бути переданим іншій особі без дозволу засновників.

На момент реєстрації засновники зобов'язані сформувати 30% статутного фонду.

Для цього на ім'я одного із засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, на який вносяться 30% суми статутного фонду. Засновник зобов'язаний отримати у банку письмове підтвердження про внесення вказаної суми в рахунок статутного фонду. Тимчасовий банківський рахунок не дає право на проведення розрахункових операцій.

Повна сума статутного капіталу повинна бути внесена протягом одного року з моменту реєстрації. Якщо будь-який засновник не вніс повний пай, то він зобов'язаний внести за час прострочки 10% річних від невнесеної суми. Свідоцтво видається тільки після повного внесення паю.

Отже, прибуток, який розподіляється пропорційно паю, виплачується тільки після кінцевого формування статутного капіталу і лише у випадку, якщо майно товариства перевищує розмір основного капіталу.

У процесі діяльності товариство з обмеженою відпо­відальністю може збільшувати або зменшувати статутний капітал. Однак він не повинен бути менше 100 мінімальних заробітних плат.

Зміна вартості майна, яке внесене як пай, та додаткові внески засновників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, який вказаний у засновницьких документах товариства. Разом з тим, якщо в засновницьких документах мають місце інші

положення, то вартість частки у статутному фонді учасників буде визначатися із прийнятих умов у засновницьких документах.

Можливості та порядок внесення додаткових внесків визначається засновницькими документами товариства за рішенням його вищого органу.

Зменшення статутного фонду можливе за рішенням вищого органу товариства. Таке рішення вступає в силу не раніше ніж через три місяці після внесення відповідного запису у реєстрі та публікації про це в установленому порядку.

Товариство з додатковою відповідальністю формує ста­тутний капітал, який дорівнює і 00 мінімальних заробітних плат. При цьому відповідальність товариства поширюється не тільки на частки, які внесені до статутного фонду, а й на майно в однаковому для всіх учасників розмірі, який кратний величині їх внеску.

Формування акціонерного капіталу має специфічні особли­вості, які притаманні українському корпоративному сектору. Ці особливості відображають період переходу від державних підприємств до акціонерних товариств. В Україні такий перехід здійснюється за такими напрямками:

1. Перетворення державного підприємства на акціонерне товариство через оренду з поступовим викупом. Цей напрямок дозволяє створити акціонерне товариство закритого типу. Статутний фонд у таких товариствах формується шляхом оцінки викупленого державою майна та діленням його на відповідну кількість іменних (належних робітникам підприємства) акцій. Акції розподіляються між засновниками. Власники (держателі акцій) цінних паперів (акцій) не можуть вільно розпоряджатися належними їм акціями, тобто вони не можуть продавати їх стороннім. Купівля-продаж акцій здійснюється тільки між держателями акцій, тобто працівниками підприємства, які мають акції.

Збільшення або зменшення статутного капіталу здійсню­ється за рішенням загальних зборів акціонерів. Зміни статутного фонду обов'язково передбачають внесення змін до статуту товариства.

Згідно із Законом України "Про господарські товариства" до моменту реєстрації такого товариства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу, і цей внесок повинен бути підтверджений документами, виданими банківською установою. Учасник товариства зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства. У разі порушення цього положення учасник сплачує за час прострочення 10% річних з суми, яка не сплачена.. Винятком із цього правила можуть бути випадки, передбачені установчими документами. Внесення повного вкладу підтверджується свідоцтвом товариства.

Акціонерне товариство може збільшувати розмір статутного фонду, якщо всі попередньо випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за номінальну вартість. Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції, а також збільшенням номінальної вартості акцій. При цьому акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій.

Водночас збільшення статутного фонду не більше як на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління, якщо це пе­редбачено статутом. Зміни статуту, пов'язані зі збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані тим органом, який зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Зменшення статутного фонду акціонерного товариства здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини їх у власників та анулювання.

Якщо учасник товариства з обмеженою відповідальністю виходить з нього, то йому виплачують вартість частини майна, пропорційної його частці у статутному фонді. Майно по­вертається учаснику цього товариства без винагороди. Водночас йому виплачують належну частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу з нього учасника.

У разі зменшення статутного фонду акціонерне товариство відшкодовує зазнані при цьому збитки.

2. Перетворення державного підприємства шляхом корпо-ратизації.

Один із засновників, як правило, є Фонд державного майна (ФДМ). Крім того, засновниками є робітники підприємства, а також громадяни та юридичні особи.

Засновники акціонерного товариства визначають порядок та умови випуску та розповсюдження акцій, які фіксуються у протоколі. Сумарна номінальна вартість акцій дорівнює вартості майна підприємства, яке оцінено у відповідності з нормативними документами. Згідно із законодавством України, акції роз­повсюджуються по відкритій підписці та купівлі-продажу на ринках (аукціонах, фондових біржах) цінних паперів.

Засновники протягом двох років є власниками акцій на суму не менше, ніж 25% статутного фонду. Для відкритої підписки засновники публікують повідомлення в пресі. У повідомленні повинно бути вказано:

• предмет, мета та строки діяльності товариства;

• склад засновників, дату проведення засновницької конференції;

• величину статутного фонду;

• номінальну вартість акцій, їх кількість та види;

• переваги та пільги засновників;

• місце проведення, номінальний та кінцеві строки підписки на акції;

• склад майна, яке вноситься засновниками у натурі;

• найменування банку та номер розрахункового рахунку, на який можуть перераховуватися початкові внески [186].

Строк підписки на акції не може перевищувати шість місяців з моменту оголошення початку.

Особи, які беруть участь у підписці на акції, повинні внести на рахунок засновників початковий внесок у розмірі не менше 10% номінальної вартості акцій, на які вони підписуються. Особи, які підписалися на акції, до скликання конференції зобов'язані внести з урахуванням початкового внеску не менше 30% номінальної вартості акцій.

Акціонер у строки, які встановлені засновницькою кон­ференцією, але не пізніше одного року після реєстрації ак­ціонерного товариства, повинен повністю викупити акції. У протилежному випадку, якщо інше не передбачено статутом товариства, він сплачує за час прострочки 10% річних з простроченої суми.

По закінченню шести місяців з моменту оголошення про відкриття підписки засновники повинні покрити підпискою 60% акцій. У іншому випадку товариство вважається не заснованим.

Протягом ЗО днів гроші, які зібрані по підписці, мають бути повернені особам, які підписалися.

3. Створення акціонерного товариства фізичними або юридичними особами з метою мобілізації інвестиційного капіталу. Порядок формування статутного фонду визначається Законом України "Про господарські товариства" та практично не відрізняється від порядку, який розглянуто вище у пункті 2.

Зміни статутного фонду

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної. Ця умова не поширюється на випадки, коли збільшення статутного фонду проводиться шляхом передачі майна у натуральній формі. Збільшення статутного фонду здійснюється через випуск акцій, обмін облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій.

Рішення про збільшення статутного фонду акціонерного товариства приймається загальними зборами акціонерів. Збільшення статутного фонду може здійснюватися також за рішенням правління (якщо це передбачено статутом), але не більш ніж на 1/3 величини статутного фонду.

Рішення про зменшення статутного фонду також прийма­ється правлінням акціонерного товариства та здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або вилучення певної кількості акцій із обігу шляхом викупу їх у власників.

Усі процедури зі статутним фондом призводять до змін статуту акціонерного товариства, який підлягає реєстрації органом, що зареєстрував створення товариства.

Повні та командитні товариства створюють статутний фонд, розмір якого законами України не регламентований.

У повному товаристві статутний фонд складається із пайових внесків засновників. Зміни статутного фонду здійснюються за рішенням засновників.

Статутний фонд командитного товариства формується за рахунок пайових внесків вкладників — командитів. Вкладники командитного товариства повинні вносити внески у розмірі, способами та у порядку, які обумовлені засновницьким до­говором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% майна товариства, вказаного у заснов­ницькому договорі.

Рішення про збільшення або зменшення статутного фонду приймаються тільки зборами учасників. Вони несуть солідарну та повну відповідальність за діяльність товариства.

Необхідно пам'ятати, що порядок створення різних юри­дичних форм підприємств, формування статутного фонду, прийняття рішень визначається законодавством країни. Тому розглянуті вище процедури специфічні для України та регла­ментуються тільки її законодавством.