16.2. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ. Наслідки кризових явищ на підприємстві

Кризова ситуація в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини (етіологію). Причина появи Кризових явищ прихована в самому ринковому господарстві,

40*4-ко

викликана постійною зміною ринкових орієнтацій спо* живачів, невизначеністю економічної поведінки контра агентів, необхідністю постійного коригування основних елементів та функціональних підсистем підприємства тощф Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення. ¿1

Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів [129, с. 29 - 37]:

1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

■ Внутрішні (ендогенні) — виникнення та інтенсивність

прояву яких залежить від діяльності підприємства^ провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;

■ Зовнішні (екзогенні) — виникнення та інтенсивність'

прояву яких залежить від діяльності підприємства,' обумовлюється станом зовнішнього оточення.

2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів:

■ Загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності;

■ Специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю ді­яльності;

■ Індивідуальні кризові фактори, дія яких призводить до

банкрутства конкретного підприємства.

3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи:

• Основні;

• Другорядні.

4. Залежно від ступеня взаємообумовленості:

• Незалежні;

• Похідні.

5. Залежно від часу дії:

• Постійні;

• Тимчасові.

6. Залежно від підходу до визначення:

• Потенційні;

• Фактичні.

Найбільш важливою групою серед перелічених факторі⁸ кризових ситуацій є внутрішні та зовнішні фактори.

Зовнішні кризові фактори поділяються на міжнародні та національні кризові фактори.

Міжнародні кризові фактори обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки. У їх складі можуть бути виділені такі підгрупи:

1. Загальноекономічні фактори;

2. Політичні фактори;

3. Фактори, які пов'язані з діяльністю окремих іноземних партнерів.

Міжнародні кризові фактори мають найбільше значення для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Вплив цієї групи факторів на їх діяльність є прямим.

Національні фактори розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи:

1. демографічні фактори;

2. економічні фактори;

3. політичні фактори;

4. соціальні фактори;

5. науково-технічні фактори;

6. природні фактори;

7. інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо).

Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безу­мовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:

1. загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств;

2. ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових ЯВИЩ також достатньо різноманітні. Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, вважається погане керівництво. Виокремлюють такі недоліки, які зумовлюють кризовий тип менеджменту: склад керівників, управлінських працівників, недостатні знання керівництва, незбалансована адміністративна команда, команда, яка погано працює, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна тощо. Погане керівництво посилює дію такого фактора кризи, як недостатній контроль.

Залежно від функціонального спрямування менеді жменту, якість якого спричинила появу кризових ЯВИЩ у діяльності підприємства, виділяють кризові фактори обумовлені станом: '

1. загального менеджменту — невідповідність сучасним вимогам загальних принципів в управлінні підприємством відсутність стратегічного підходу, незнання сучасних методів аналізу, планування, прийняття рішень;

2. операційного (виробничого) менеджменту — неопти-мальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо;

3. фінансового менеджменту — неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залученого позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо;

4. маркетингу — неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогно­зування попиту;

5. інвестиційного менеджменту — неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та не-ліквідність інвестиційного портфеля підприємства тощо.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, частина впливу яких може бути різною. Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1 /3 призводять зовнішні фактори і на 2/3 — внутрішні [6, с. 28].

Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки ДИ окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.

У розумінні кризи велике значення мають не тільки причини, але й можливі наслідки кризи: імовірне оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи (рис-16.2) [7,с. 19].

1

Можливі наслідки кризи

Рис. 16.2. Моясливі наслідки кризи

Оновлення організації				Оздоровлення організації
Руйнування організації				Виникнення нової кризи
Загострення кризи				Різкі зміни
Послаблення кризи				М'які зміни
Перетворення організації				Довгострокові зміни
Збереження організації				Короткострокові зміни
Якісні зміни				Необоротні зміни
Кількісні зміни				Оборотні зміни

6.3. Типологія кризових ситуацій

Практика показує, що кризи неоднакові не тільки за своїми причинами та наслідками, але й за своєю суттю. Необхідність проведення типології кризових явищ пов'язана з диференціацією засобів та способів управління ними.

Отже, в залежності від різних критеріїв, наведемо основні види кризових явищ [7, с. 19-23].

За масштабами проявлення існують загальні (системні) та локальні кризи.

Якщо кризові явища охоплюють всі життєдайні елементи (системи), то стан такої економічної системи визначається як системна криза.

У разі виникнення кризових явиш у результаті загострення окремих суперечностей системи мають місце локальні кризи, серед яких у діяльності підприємства можливо виділити [129, с. 16]:

• криза збуту;

• криза діяльності;

• фінансова криза;

• криза менеджменту;

• криза організації;

• криза платоспроможності.

За проблематикою можна виділити макро- та мікрокризи.

За структурою відносин у соціально-економічній системі можна виділити економічні, соціальні, організаційні, пси­хологічні, технологічні кризи.

Економічні кризи відображають гострі суперечності в економіці країни, або економічного стану окремого під­приємства, фірми. У групі економічних криз можна виділити фінансові кризи. Ці кризи є грошовим відображенням еко­номічних процесів.

Соціальні кризи виникають при загостренні суперечностей або зіткненні інтересів різних соціальних груп чи утворень. Особливе місце в групі соціальних криз займає політична криза. Це — криза в політичній будові суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп тощо. Політична криза, як правило, зачіпає всі сторони розвитку суспільства та переходить у кризу економічну.

Організаційні кризи проявляються як кризи розподілу та інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, адміністративних одиниць, регіонів, філіалів або дочірніх фірм.

Психологічні кризи — кризи психологічного стану людини, кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу або окремої групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів або криза відторгнення нових технологічних рішень.

За безпосередніми причинами виникнення кризи роз­поділяються на природні, суспільні, економічні.

Кризи також можуть бути передбаченими (закономірними) та несподіваними (випадковими).

Існують також кризи явні та латентні (приховані); глибокі та легкі; затяжні та короткострокові.

Таким чином, бачимо, що кризові ситуації в діяльності будь-якої соціально-економічної системи, у тому числі і підприємства, є об'єктивними явищами.