VII. Соціально-педагогічний патронаж.

Однією з технологій соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю, спрямованої на підтримку даної категорії сімей, є соціально-педагогічний патронаж.

Патронаж – це індивідуальна діяльність фахівця, завдяки якій сім’я (клієнт) одержує конкретну допомогу і підтримку, яка покликана мобілізувати й підвищити її адаптаційні можливості.

У даний час розрізняють два напрями соціально-педагогічного патронажу сім’ї.

Перший напрям ґрунтується на характері тих дій, які здійснює соціальний педагог щодо сімей і дітей особливого ризику. Вона включає в себе такі види патронажу, як медико-соціальний, соціально-педагогічний, соціально-психологічний, соціально-економічний, виражається у видачі посібників, продуктів, одягу тощо.

Другий напрям ґрунтується на характеристиці об’єктів патронажу. Вони класифікуються за віком (діти, підлітки), за статевою приналежністю (дівчатка, хлопчики, жінки, чоловіки), за медичними показаннями (інваліди, вагітні жінки і т. ін.), за соціальним статусом (бездоглядні діти, жертви насильства), по сімейних проблем (неблагополучні сім'ї, діти батьків алкоголіків) тощо.

Розглядаючи перший напрям, відзначимо, що, наприклад, медико-соціальний патронаж діє відносно хворих і фізично неповноцінних членів сім’ї, в тому числі дітей (інвалідів), які потребують повсякденний догляд.

Соціально-психологічний патронаж реалізується в різних формах тривало наданої психологічної та соціальної допомоги сім’ям, що переживають конфлікт або стресовий стан, а також мають проблеми у вихованні дітей, які знаходяться у стані хронічної соціально-психологічної дезадаптації і емоційної напруги.

Спеціалісти, які здійснюють психологічний патронаж, проводять консультування, знаходять разом з клієнтами альтернативні шляхи виходу з конфліктних ситуацій, виконують посередницькі функції між клієнтом та його оточенням, допомагають знизити у клієнта почуття тривожності, при цьому фахівець повинен кваліфіковано поєднати членів сім’ї в процес планованих змін.

Патронаж сприяє вивченню та прояснення ситуації з урахуванням соціального та психологічного стану клієнта при використанні коштів, що знижують рівень тривоги і надають емоційну підтримку, а також спрямований на надання конкретної допомоги з ліквідації кризової або критичної ситуації, що склалася в сім’ї і на стабілізацію сприятливих тенденцій.

Соціально-педагогічний патронаж включає в себе всебічну та дієву допомогу сім’ї, яка має різні проблеми, силами соціального педагога, що орієнтується на власні педагогічні можливості, а також на ресурси соціально-педагогічного простору.

Соціально-педагогічний патронаж сім’ї включає наступні напрями: інформаційно-аналітичний, пов’язаний з ідентифікацією і фіксацією ситуації як неблагополучної так і небезпечною; пряме втручання в ситуацію; безпосередня підтримка клієнта патронату (патронат); контроль, оцінка і завершення роботи з клієнтом.

На всіх етапах роботи з багатодітною родиною соціальний педагог фіксує на спеціальних облікових картках основний зміст роботи з даною родиною.

У патронуванні сім’ї використовуються найрізноманітніші форми і методи: матеріальна підтримка; соціальне і психосоціальне консультування; психотерапія; гештальтерапія; тренінги (наприклад, позитивного життєвого настрою); корекційні методики (корекція деструктивних афектів у дітей, депривованих материнства і т.ін.); педагогічна освіта батьків, навчання соціальним умінням, навичкам догляду, консиліуму, кондуктивної індивідуальної підтримки і т.ін.

Таким чином, патронаж в системі патронату та соціально-педагогічної роботи означає:

• на рівні клієнта – його початок з моменту визначення і кваліфікації соціальним педагогом життєвої ситуації клієнта як важкої і навіть небезпечною для нього самого і його найближчого оточення;

• на рівні змісту патронажної роботи – висунення тих завдань, які виходять за рамки змісту соціально-педагогічної допомоги в звичайному, традиційному сенсі, а тому й не включені в роботу з періодично виникаючими у людей проблемами;

• на рівні методів патронажу – використання не тільки традиційних шляхів надання допомоги та спеціальних додаткових „обхідних”, а також диференційованою, багатопланової, різнобічної і „покрокової” допомоги, що включає формування мотивації, розвиток відносин, застосування впливів, які найчастіше використовуються при проблемно-орієнтованому підході до клієнта;

• на рівні організації – це система патронату, тобто особлива форма організації середовища у відносинах з клієнтом і до самого клієнта, яка при дотриманні принципів гуманізму і врахування інтересів клієнта передбачає певну частку авторитарності і жорсткості, відсутніх при реалізації спільних підходів у соціально-педагогічній роботі;

• на рівні меж соціально-педагогічної роботи – максимальне розширення її простору, що означає необхідність постійного цілеспрямованого залучення до процесу надання соціально-педагогічної допомоги і підтримки цілого ряду фахівців (по горизонталі) і відомств, організацій та установ за межами професійної діяльності соціального педагога (по вертикалі);

• на рівні тривалості роботи – пролонгація процесу надання допомоги і підтримки і вихід за рамки якогось одного виду і однієї форми допомоги (комплексний підхід).

Такі основні характеристики технологій роботи соціально-педагогічної роботи з багатодітною родиною. Уміле застосування дієвих соціальних технологій, включаючи технологій соціально-педагогічної роботи з соціально вразливими групами багатодітних сімей, може забезпечити прогресивний розвиток держави і вибір найбільш оптимального механізму суспільного функціонування.

Таким чином, сім’я на сучасному етапі розвитку знаходиться в стані кризи, породженого соціально-економічними, суспільними умовами, зміною ціннісних орієнтацій та пріоритетів щодо сім’ї як соціального інституту. Для подолання негативних тенденцій, в даній області потрібне посилення заходів політики соціальної підтримки і захисту сім’ї. Багатодітні сім’ї є об’єктом особливої уваги соціального педагога через свою соціальну незахищеність і підвищеність соціальної вразливості. Державна політика соціального захисту вразливих верств і груп населення в першу чергу повинна бути орієнтована на превентивні та профілактичні заходи, які б сприяли попередженню труднощів у цій галузі.

Ключові поняття: багатодітна сім’я, типологія багатодітних сімей, напрями соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю.

Питання та завдання:

1. У чому сутність типології сучасних багатодітних сімей?

2. Охарактеризуйте основні проблеми багатодітних сімей.

3. Розкрийте адаптаційну, корекційну роботу соціального педагога з багатодітними сім’ями.

4. Яку роль відіграє соціальна терапія в роботі з багатодітними сім’ями.

5. Що включають профілактичні заходи в роботі з багатодітними сім’ями.

6. Який сенс соціально-педагогічного патронажу у роботі з багатодітними сім’ями.

Проблемне завдання. Складіть характеристику соціально-педагогічного моніторингу багатодітної сім’ї, спираючись на конкретну сім’ю.