Поради щодо спілкування і виховання проблемної дитини

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока стосовно інших людей, тварин – це проблема емоційна і психічна. Щоб вирішити її, необхідно звернутися до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3. Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтеся, чи її батьки не провокують таку поведінку. До агресивної дитини треба бути уважним, роз’яснювати наслідки її поведінки, вчити регулювати взаємини з інтими людьми.

4. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилася вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5. Із кінозалу (домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач зі сценами насилля, жорстокості.

6. У жодному разі не можна застосовувати фізичні покарання.

7. Роз’єднати хулігана і жертву. Хулігана слід зайняти корисною роботою, щоб його енергія використовувалася на мирні цілі.

8. Учити дітей самим вирішувати свої проблеми так, як вони можуть без стороннього втручання.

9. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила допоможуть запобігти агресивності.

Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей прийдешнім поколінням. Сім’я передусім повинна залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати їм загальнолюдські норми суспільного життя. Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї має стати профілактика захворювань і дотримання певних гігієнічних правил у повсякденному житті, оптимальна фізична активність, загартування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим явищам – курінню, алкоголізму тощо.

Я збудую щасливу сім'ю тренінг для дітей з особливими потребами з асоціальних, неповних сімей та дітей-сиріт або позбавлених батьківського піклування

Мета:

• сприяти усвідомленню учнями цінності сім’ї та батьківства в житті людини;

• допомогти підліткам сформувати уявлення про позитивні сімейні міжособистісні стосунки;

• ознайомити з правилами культури поведінки і взаємин у сім’ї;

• формувати навички культурних взаємин між дівчиною та хлопцем;

• розкрити особливості взаємодії дітей і батьків у гармонійній сім’ї;

• сприяти підвищенню рівня поінформованості учнів про стилі батьківського виховання;

• розвивати позитивні взаємодії у групі;

• формувати навички ефективного спілкування.

Матеріали: аркуші паперу, ручки, папір для фліпчарту, маркер, фарби, пензлики.

Структура тренінгу

1. Вправа на знайомство „Я люблю...”.

2. Прийняття правил роботи групи.

3. Слухання притчі з наступним обговорення.

4. Вправа „Проекція”.

5. Бесіда „Закоханість чи кохання?”.

6. Виведення формули кохання.

7. Слухання легенди.

8. Інформаційне повідомлення „Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї”.

9. Мозковий штурм „Функції чоловіка та жінки в сім’ї”.

10. Діалог „Як батьки повинні любити своїх дітей?”.

11. Вправа „Моя майбутня сім’я”.

12. Малюнок сім’ї.

13. Рефлексія „Я у групі”.

Вправа на знайомство „Я люблю...”

Кожен учасник тренінгу називає своє ім’я і продовжує речення: „Я люблю...”.

Прийняття правил роботи групи

Правила роботи групи написані на плакаті:

1. Добровільність участі при чіткому визначенні своєї позиції: не хочеш говорити або виконувати завдання – не роби цього, але сповісти про це за допомогою умовного знаку (квадрат білого кольору, що вказує – „не хочу говорити”).

2. Щирість у спілкуванні.

3. Анонімність ситуацій, випадків із життя, про які розповідають. Таємниця інформації гарантується.

4. Право на думку. Немає правильних і неправильних відповідей.

5. Не критикувати й не висловлювати оцінку думки іншого. Кожен має право на свої особисті судження.

6. Не обговорювати проблеми учасників із людьми, які не брали участі у тренінгу.

7. Учасникам тренінгу пропонується ознайомитися з правилами, внести свої пропозиції та корективи і прийняти змінені й доповнені правила роботи у групі.

Слухання притчі з наступним обговоренням

Одного разу Бог вирішив подивитися, як живуть люди на землі. Спустився він на землю і побачив зовсім юних хлопця і дівчину, котрі гуляли, тримаючись за руки. З їхніх поглядів було зрозуміло, що вони щасливі.

Прийшов Бог на землю через кілька років. Відшукав тих хлопця і дівчину. Вони вже стали чоловіком і дружиною. У них був свій дім. Дружина тримала на руках немовля. Чоловік порався по господарству. Подружжя було трохи стомлене, але в їхніх очах світився дивний і глибокий вогонь. А їхній погляд свідчив про те, що вони – щасливі.

Минуло багато років. І ось знову відшукав Бог на землі знайому сім’ю. Побачив добротний дім, красиве подвір’я. На ньому гралося багато маленьких діток, за ними доглядали їхні батьки. Це були діти і внуки тієї сімейної пари – зрозумів Бог. На веранді сиділи сивочолі бабуся та дідусь. Важко впізнати в них тих молодих хлопця й дівчину, яких Бог уперше побачив багато років тому. Бабуся і дідусь ніжно тулились одне до одного. Немало труднощів випало на їхню долю, немало перешкод подолала їхня сім’я, але в очах і далі світився дивний і глибокий вогонь, а погляд свідчив про те, що подружжя було щасливе. Давайте поміркуємо разом:

— Чому ця сім’я прожила щасливо весь свій вік?

— Що за дивний вогонь горів у їхніх очах?

Вправа „Проекція”

Мета: сприяти усвідомленню учасниками тренінгу наявності у кожному з них позитивних і негативних рис.

Час: 20 хв.

Матеріали: аркуш паперу, ручка.

Тренер просить учасників поглянути одне на одного і подумки вибрати серед присутніх значущу людину, риси характеру якої найбільше подобаються.

Після цього учасники записують у стовпчик 5 позитивних і 5 негативних рис характеру, які, на їхню думку, притаманні обраній людині.

Потім потрібно навпроти кожної з 10 рис поставити велику літеру Я і прочитати вголос речення, що утворилися.

Особистісний самоаналіз.

Бесіда „Закоханість чи кохання?”

Тренер. Спробуємо простежити за стосунками чоловіка та жінки від моменту їхнього знайомства.

Ось зустрілися двоє молодих людей, юнак і дівчина. Сподобалися одне одному, покохали одне одного. Але чи справді вони кохають одне одного, чи це просто короткотривала закоханість.

Як можна відрізнити закоханість від справжнього кохання.

Закоханість від великого кохання відрізняється тим, що закоханість ніколи не спрямована на особистість як таку. Можна закохатися у волосся, очі, руки, постать, фігуру, навіть у суспільне становище людини.

А що ж таке кохання?

Формула кохання

Східна мудрість пропонує таку „формулу кохання”. Якщо ми людину кохаємо, то нам у ній подобаються її: розум, ми поважаємо її; душа, ми хочемо дружити з нею; тіло, ми бажаємо її.

Якщо ж нам подобається не все перелічене, то це тільки закоханість.

Закоханість схожа на сірник, а кохання – на свічку: сірник яскраво спалахує, але швидко гасне, тоді як свічка довго горить яскравим і чистим вогнем.

Слухання легенди

Тренер. Послухайте ще одну легенду.

Колись давно жили на землі андрогени – чотириногі і чотирирукі істоти, такі сильні та розумні, що боги злякалися їх і розрубали кожного на дві частини. Відтоді ці половинки блукають по всьому світу, шукаючи одне одного. А коли знайдуть, то зливаються в єдине ціле і знову стають дуже розумними і сильними.

Інформаційне повідомлення „Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї”

Але ось молоді люди зрозуміли, що вони не просто закохані, а по-справжньому кохають одне одного і вирішують створити сім’ю.

Буває таке, що молоді люди думають: якщо вони одружилися, значить – отримали своєрідну перемогу (адже людина, яку вони кохають, знаходиться поруч). Але ж виходить, що кожен із них переможець. А сім’я – це не поле бою. І тоді молодому подружжю стає зрозуміло, як вони ще мало знають одне одного. Починається вивчення одне одного.

Партнери мають ураховувати, що кожен із них прийшов у сім’ю зі своїми:

• цінностями;

• переконаннями;

• поглядами;

• правилами;

• очікуваннями;

• уявленнями про те, як бути разом.

І тут дуже важливо прийняти розбіжності, а не намагатися кардинально змінити їх. Перш ніж спробувати щось змінювати в іншій людині, слід добре подумати: а чи зможу я сам змінити в собі ту чи іншу рису, яка не подобається моєму партнеру. І якщо ви відповісте „ні”, то чи є у вас право вимагати таких змін від свого партнера.

Сімейне щастя не отримують готовим. Воно є результатом того, наскільки добре подружжя знає закони шлюбу та батьківства. Тому сьогодні давайте спробуємо визначити, які ж функції в сім’ї виконують чоловік і жінка.

Мозковий штурм „Функції чоловіка та жінки в сім’ї”

Давайте спробуємо визначити, які основні функції в сім’ї виконує чоловік, а які дружина. (Усі варіанти відповідей занотовуються на великому аркуші паперу з наступним обговоренням).

Діалог „Як батьки повинні любити своїх дітей?”

Перейдемо до наступного етапу в житті сім’ї. У народі кажуть: „Двоє – це ще не сім’я. Це тільки її початок”. Сім’я визначається з появою дитини.

Споконвіків особлива роль у вихованні дитини належить матері. Перша людина, яку відчуває і бачить дитина, – мата. Контакт між матір’ю і малятком виникає ще в утробі. Потім, після народження малюка, жінка на перше місце ставить дитину, а не чоловіка. І чоловікові слід бути готовим до цього. Увагу, яку колись жінка приділяла тільки чоловікові, вона тепер ділить на двох. І малюк, звичайно, потребує значно більшої уваги.

Не менш важлива роль у вихованні дитини належить батькові.

Як батьки повинні любити своїх дітей?

Добре, коли батьки проявляють дієву любов, що базується на симпатії, повазі та близькості. Іншими словами, про цю любов можна сказати так: „Ми хочемо, щоб наша дитина була щасливою, і будемо допомагати їй у цьому”:

• опиратися на сильні сторони малюка;

• надавати дитині інтелектуальну допомогу, розвиваючи п розумову діяльність;

• проявляти віру в дитину, емпатію до неї;

• давати зрозуміти, що задоволені дитиною;

• демонструвати оптимізм;

• психологічно підтримувати словами: „красиво”, „акуратної”, „продовжуй”; висловлюваннями на кшталт: „Мені подобається, як ти працюєш”;

• виявляти свою любов дотиками до плеча, руки, легкими обіймами, виразом обличчя (посмішка, кивок голови).

Вправа „Моя майбутня сім’я”

Мета: сприяти формуванню позитивного настановлення на майбутню сім’ю підлітка.

Час: 20 хв.

Дітям пропонується сісти у зручну позу, уявити себе в затишному місці зі своєю сім’єю. Роздивитися, скільки дітей у сім’ї, що вони роблять, який у них дім, чи щасливі вони разом.

Малюнок сім’ї

Діти зображають на своїх малюнках сім’ю, яку вони уявляли в попередній вправі, та розповідають про те, що намалювали.

Підсумкова рефлексія „Я у групі”

Повна довіра (упевненість у тому, що обоє можуть отримати бажане, якщо довіряють одне одному).

Рівноправність (обоє повинні дійти згоди проте, що мають рівні права на задоволення своїх потреб і бажань, а також рівну відповідальність у сім’ї).

Відкритість (обоє вирішують бути щирими одне з одним, говорити про свої почуття і потреби, не мати одне від одного таємниць).