Заняття 12

Мета: познайомити з методами виховання; вчити аналізувати вчинки; виховувати відповідальність за виховання своїх дітей.

Основні поняття: методи виховання. Повідомлення теми і мети заняття

Слово психолога. Традиційна педагогіка пропонує три найпоширеніші моделі виховання – „Правила руху”, „Сад-город”, „Батіг і пряник”.

Модель „Правила руху”

Вважається, що дитина має вивчити певні правила, і цього достатньо. Якщо ж дитина поводиться погано – отже, батьки не пояснили їй, як варто це робити. І в дитячому садочку не пояснили, й у школі теж...

Дорослі безумовно вірять у силу свого слова: „Я ж тобі сказав!”, „Ну скільки разів ще повторювати...”, „Ти що, людської мови не розумієш?”, „Я тебе попереджав”.

Віра в магічну силу слова походить із тих часів, коли життя людини будувалось на системі покори. Чимало батьків учить і повчає. їм здається, що це має подіяти. Але не на одному лише „Я сказав” тримається виховання. Модель „правила руху” – віра в магічну силу повчань і нотацій – не спрацьовує. І уже не діє магічне „Я тобі сказав”, і уже не реагують на фразу „Скільки можна повторювати одне і те ж?”... Відбувся крах усіх уявлень про виховання, не вдалося, не вийшло...

Модель „Сад-город”

Друга модель базується на неправильному уявленні, що дитина – це грядка чи дерево в саду, а батьки „прополюють бур’яни” (вади в її душі) чи прищеплюють позитивні риси на гілочках садових дерев. Але дитина – не грядка і не дерево, вона жива істота і не піддається цим процедурам і маніпуляціям. Батьки пробують у постійній боротьбі викоріняти недоліки дітей, але жодного разу ця боротьба не закінчилася успішно.

Багато батьків протягом усього життя не припиняє цю боротьбу – і в 17, і у 25, і у 38 років. Багато років вони невтомно борються, бо впевнені, що це їхній батьківський обов’язок – „полоти бур’ян”. Відомий педагог В. Сухомлинський говорив, що батьки обирають неправильний шлях: „Вади йдуть самі, непомітно для дитини, і викорінення їх не супроводжується жодними болісними проявами, якщо їх витісняє парость чеснот”.

Діючи за тактикою „сад-город”, батьки постійно сваряться з дітьми, руйнують місток до порозуміння, і вся виховна робота стає безнадійним заняттям. При цьому батьки відверто не розуміють, чому ж усе так відбувається.

Модель „Батіг і пряник”

Для багатьох очевидно, що така модель найпрогресивніша і має свої переваги. Усе досить просто: за добрий вчинок – нагородити, за поганий – покарати, полаяти.

Це неправильно. Світ не тримається на нагородах і штрафах, світ влаштований зовсім інакше. Світ – це безперервний ланцюг завдань, вибору мети і засобів.

Із перших днів життя, виховуючи дитину покараннями і нагородами, батьки, з одного боку, полегшують собі життя, а з іншого – вкорінюють у її свідомість образ батога і пряника, підривають віру у справедливість. У житті ж справедливість не полягає у нагороді за добро і покаранні за погані вчинки. Справедливість – не у помсті, світ – не базар, не торгівля, не обмін: „Я зроблю добро, і ви мені щось добре зробите”. А якщо ні? Тоді немає іншого виходу, як стати злим? Справедливість світу – у його творчості, проблемності, у нашій дійсності і боротьбі. Поки людина живе, вона може діяти, прагнути щастя – ось у чому справедливість.

У батьків є вибір – цілком покладатись на внутрішні сили дитини, вірити в них, ростити людину, яка не відчуває страху, яка б регулювала своє ж життя не тому, що боїться, а тому, що вона має внутрішню силу і самоповагу.

Або ж можна не вірити в дитину, у свою внутрішню і моральну силу і діяти за моделлю „батога і пряника” – так простіше. Таке виховання не можна не вважати дієвим. Воно небезпечне для дитини – може вирости людина, яка при першій невдачі думатиме: „За що?”, а не шукатиме шляхів виходу. Вона втрачатиме віру в життя, в любов, у справедливість, керуватиметься своїми законами, а виховання виявиться аморальним. Тоді вже буде черга батьків думати і гадати: „За що?”. Усе робили, як треба, а який результат...

Правила для батьків

1. Пам’ятайте, що ви колись теж були дітьми!

2. Не забувайте: діти – люди, а не тренажери для перевірки різних систем виховання!

3. Поважайте дитину, і вона буде все життя поважати вас.

4. Любов і строгість поєднуйте розумно.

5. У всьому має бути міра.

6. Якщо хочете навчити дитину гарних манер, самі поводьтеся відповідно.

7. Не мучте дитину постійними повчаннями.

8. Дитина має займатися своїми справами, коли дорослі сидять за столом.

9. Навчіть дітей допомагати одне одному.

10. Розмовляйте з дитиною відверто.

11. Довіряйте дитині.

Ми часто нарікаємо, що наші діти невиховані. А між іншим, самі винні у цьому. Адже наша нестриманість може породити тільки нестриманість, а нервозність, відповідно, – лише нервозність та істеричність.

Вихована людина починається не за порогом дому, а проявляється у ставленні до своїх близьких.