Рекомендації педагогам

„ЯК ПРАЦЮВАТИ З НЕБЛАГОПОЛУЧНОЮ РОДИНОЮ”

Переконавшись, що дитина живе в тяжких умовах, педагог повинен:

1. Пояснити батькам, що через їхні конфлікти одне з одним страждає дитина. Дитина не може бути розмінною монетою в складній грі дорослих, котрі протистоять, а не співпрацюють одне з одним.

2. Якщо не вдається зупинити батьків, які є джерелом травматичних ситуацій для своєї дитини, потрібно якось ізолювати дитину від таких батьків: помістити в інтернат, у санаторій, порадити передати на певний час родичам тощо. Варіантів багато, і в кожному конкретному випадку оптимальний із них буде індивідуальним.

3. Якщо у школяра вже є психічні аномалії, на ґрунті сімейних конфліктів, його варто проконсультувати в дитячого психіатра, а той потім сам вирішить, що робити.

4. Дефекти виховання – це найперший і найважливіший показник неблагополучної родини. Ні матеріальні, ні побутові, ні статусні показники не характеризують ступінь благополуччя або неблагополуччя – тільки ставлення до дитини.

Усім добре відомі наслідки життя та виховання в неблагополучній родині:

• дитяча бездоглядність і безпритульність;

• втечі з дому;

• статева розбещеність;

• правопорушення та злочинна діяльність;

• алкоголізм;

• наркоманія і токсикоманія.

Можна виділити три групи неблагополучних родин:

1. Сім’ї з безвідповідальним ставленням до виховання дітей, де ситуація ускладнюється аморальною поведінкою і способом життя батьків.

2. Родини з низькою педагогічною культурою батьків, де допускаються помилки у виборі засобів, методів і форм роботи з дітьми, де батьки не можуть установити правильний стиль і тон взаємин із дітьми.

3. Родини, в яких допускається бездоглядність дітей із різних причин: розлад у родині, зайнятість батьків особистими переживаннями, тривалі відрядження, зайнятість батьків роботою або суспільною діяльністю.

Бесіда вчителя з батьками дитини з неблагополучної сім’ї

1. Що хорошого я можу сказати про підлітка? (З метою забезпечення прихильності до себе батьків, залучення їх у союзники.)

2. Що мене турбує в ньому? (Що є предметом виклику батьків у школу, приходу до них додому, обговорення на батьківських зборах.)

3. Які, на вашу думку, причини цього негативного явища, факту? (Це запитання спонукає до відвертості й дозволяє виявити справжні причини).

4. Що варто зробити з боку школи? (Вироблення спільної стратегії й тактики виховання та перевиховання).

5. Яких загальних вимог, принципів переходу до дитини варто дотримуватися, щоб міри були ефективними? (У цій ситуації батьки відверто стають на сторону вчителя й активно йому допомагають.)

Завдання всього педагогічного колективу, що працює з підлітками, котрі виховуються в несприятливих умовах, – сформувати внутрішню стійкість особистості, критичне сприйняття негативних чинників.

Система принципів сімейного виховання

• Діти мають рости й виховуватися в атмосфері доброзичливості, любові та щастя.

• Батьки повинні зрозуміти і прийняти свою дитину такою, як вона є, і сприяти її розвитку.

• Виховні впливи мають здійснюватися з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей.

• Поєднання щирої, глибокої поваги до особистості й високої вимогливості до неї повинне бути покладене в основу системи сімейного виховання.

• Особистість батьків – ідеальна модель для наслідування дітей.

• Виховання має будуватися з опорою на позитивне у зростаючій людині.

• Усі види діяльності, що організуються в родині з метою розвитку дитини, повинні бути побудовані на грі.

• Оптимізм і хороший настрій – основа тону спілкування з дітьми в родині.