Обробка отриманих результатів

Після того, як підліток заповнив обидва бланки (на батька й матір), усі отримані дані виписуються на „оцінний аркуш”. Потім по кожному параметру підраховується арифметична сума сирих балів (POZ – позитивний інтерес, DIR – директивність, HОS – ворожість, автономність і NED – непослідовність).

„Сирі” бали переводяться у стандартизовані відповідно до таблиць. Стандартизовані дані розташовуються від 1 до 5. Норма – середнє значення, тобто 3.

Якщо вийшло 1–2 бали, то можна говорити, що показник слабко виражений, якщо ж 4–5 – вимірювана якість виражена чітко.

Потім на спеціальному бланку будуються оцінні профілі стосунків як із матір’ю, так і з батьком.

Інтерпретація шкал

Оцінка матері сином

Шкала позитивного інтересу. Насамперед психологічне прийняття матері хлопці-підлітки бачать у відносно критичному підході до них.

Підлітки часто відчувають необхідність у допомозі й підтримці матері, у більшості випадків сприймають її думки, схильні погоджуватися з нею. Такі форми поведінки, як владність, підозрілість, тенденція до лідерства заперечуються. Водночас сини не чекають від матері надмірного конформізму, аж до тенденції „йти на поводу”. Однак просто компетентної поведінки, дружнього способу спілкування й нормальних емоційних контактів виявляється недостатньо для того, щоб підліток міг стверджувати, що мати відчуває стосовно нього позитивний інтерес. Вони тягнуться до сильної, дорослої й самостійної людини.

Шкала директивності. Директивність матері стосовно сина підлітки бачать у нав’язуванні їм нею почуття провини, її декларацій і постійних нагадувань про те, що „мати жертвує всім заради сина”, повністю бере на себе відповідальність за все, що зробила, робить і робитиме дитина. Мати ніби стверджує споконвічну залежність її статусу й оцінки навколишніх від того, наскільки син відповідає „еталону дитини”, при цьому можливість інших варіантів самовираження виключена. Так мати прагне будь-яким способом виключити неправильну поведінку сина, щоб не осоромитися. Прості ж форми проявів чуйності, симпатії викликані позитивними емоційними стосунками, негативно корелюють із директивною формою взаємодії матері й підлітка.

Шкала ворожості. Ворожість матері у стосунках із сином-підлітком характеризується її агресивністю й надмірною суворістю в міжособистісних взаєминах. Орієнтування матері винятково на себе, її самолюбство, зайве самоствердження, як правило, виключають прийняття дитини. Син сприймається, насамперед, як суперник, якого необхідно притлумити, щоб ствердити свою значимість. Так, емоційна холодність щодо підлітка маскується й найчастіше видається за стриманість, скромність, дотримання „етикету” і навіть підпорядкованість йому. Водночас можна спостерігати яскраво виражену підозрілість, схильність до надмірної критики на адресу сина й навколишніх, метою якої є прагнення принизити дитину в очах інших. Поряд із цим постійно (головним чином на вербальному рівні) демонструється позитивна активність, відповідальність за долю сина.

Шкала автономності. Автономність матері у стосунках із сином розуміється ним як диктат, повне захоплення влади, навіть деяка маніакальність щодо цього, неприйняття ніяких варіантів. Мати при цьому не сприймає дитину як особистість, зі своїми почуттями, думками, бажаннями та прагненнями, вона представляє „сліпу” силу влади й амбіцій, якій усі зобов’язані підкорятися, незважаючи ні на що. При цьому адаптивна форма авторитету матері, заснована на довірі й повазі, а також прийнятні форми твердості й різкості (коли вони враховують ситуацію), виявляються не характерні для автономності матерів у стосунках із синами-підлітками. Також, на думку синів, ні емоційна прихильність, ні дружній стиль спілкування не можуть бути пов’язані з відгородженістю матері від справ сина.

Шкала непослідовності. Непослідовність материнської лінії виховання оцінюється підлітками як чергування (залежно від ступеня інформативної значимості) таких психологічних тенденцій, як панування сили й амбіції та покірність (в адаптивних формах), делікатність і альтруїзм та недовірлива підозрілість.

Причому є тенденція до екстремальних форм прояву (амплітуда коливань максимальна).

Оцінка батька сином

Шкала позитивного інтересу. Позитивний інтерес у стосунках із сином розглядається як відсутність грубої сили, прагнення до нероздільної влади у спілкуванні з ним.

Підлітки говорять про позитивний інтерес у випадках, коли батьки прагнуть досягти шанування їхнього батьківського авторитету, не вдаючись до декларацій догм. Психологічне сприйняття сина батьком засновано насамперед на довірі. При подібних взаєминах характерно знаходити істину в суперечці, прислухаючись до різних аргументів і віддаючи перевагу логіці здорового глузду. Тут повністю заперечується будь-який конформізм.

Шкала директивності. Директивність у стосунках із сином батько проявляє у формі тенденції до лідерства, шляхом завоювання авторитету, заснованого на фактичних досягненнях і домінантному стилі спілкування. Його влада над сином виражається головним чином у керівництві та своєчасній корекції поведінки дитини (крім амбіційної деспотичності). При цьому він дуже чітко дає зрозуміти дитині, що заради її благополуччя жертвує певною наявною в нього часткою влади; що це не просто заступництво, а прагнення вирішувати все мирно, незважаючи на ступінь подразнення.

Шкала ворожості. Жорстокі батьки завжди погоджуються із загальноприйнятою думкою, дотримуються конвенцій, прагнуть задовольнити вимоги інших бути „хорошим” батьком і підтримувати позитивні стосунки. Виховуючи це, вони намагаються „вимуштрувати” свого сина відповідно до прийнятих у суспільстві та культурі уявлень про те, якою має бути ідеальна дитина.

Батьки прагнуть розвивати в синів різні здібності, що найчастіше призводить до непосильного навантаження на юнацький організм. Водночас проявляється повна залежність від думки інших, острах і безпорадність, неможливість протистояти їй. Одночасно батько стосовно сина суворий і педантичний. Підліток постійно перебуває у стані тривожного очікування низької оцінки його діяльності й покарання батьківським відкиданням: „Як ти смієш не відповідати тому, що чекають від тебе, адже я жертвую всім, аби зробити з тебе людину”. Одразу звучить постійне невдоволення, скептичне ставлення до досягнень сина, що неминуче знижує мотивацію його діяльності.

Шкапа автономності. Автономність батька у стосунках із сином проявляється у формальному ставленні до виховання, у зайвій неупередженості під час спілкування. Взаємодія ґрунтується на позиціях сили й деспотичності. Батько „коректує” сина лише у випадках, коли той що-небудь накоїв, причому навіть на розбирання того, що трапилося, зазвичай, „бракує часу”. Батько занадто зайнятий собою, щоб заглиблюватись у життя і проблеми сина. Про них він дізнається тільки з прохань дитини допомогти або порадити в тому чи іншому питанні. Його не цікавлять захоплення сина, коло його знайомств, навчання у школі, він лише робить вигляд, що це його турбує. Часто його просто дратує, коли син звертається до нього. На його думку, син „сам повинен усе знати”.

Шкала непослідовності. Непослідовність застосовуваних батьком виховних заходів щодо ставлення до їхніх синів-підлітків останні бачать у непередбачуваності, неможливості передбачати, як їхній батько відреагує на ту або іншу ситуацію чи подію – суворо покарає сина за дрібні провини або злегка посварить за що-небудь суттєве, просто вислухавши обіцянку в тому, що це більше не повториться. Такий батько або довго й педантично буде „промивати кісточки”, або прийме на віру сказане сином про невинність тощо.

При порівнянні практики матерів і батьків хлопці-підлітки виявляють такі характерні розходження. При психологічному прийнятті батьками сина у батьків, на відміну від матерів, домінує відсутність тенденції до лідерства, оскільки вони прагнуть досягти довіри й шанування свого авторитету, не вдаючись до сили.

Матері, лише у виняткових випадках, дозволяють собі авторитаризм у міжособистісних взаєминах „заради блага” дитини. Водночас у матерів, як позитивний інтерес, хлопчики відзначають критичний підхід до них і надмірне піклування, тоді як у батьків більше виражені незалежність і твердість позицій.

За шкалою директивності в матерів, порівняно з батьками, на перший план виступає тенденція до заступництва, оскільки матері більше схильні впливати на дітей індуктивною технікою. Також матері готові піти на компроміс заради досягнення своєї мети, тоді як батьки віддають перевагу авторитету з позиції сили.

Ворожість матерів відрізняється від аналогічної характеристики батьків тим, що в матерів вона проявляється внаслідок боротьби за свою незалежність, а в батьків – це скоріше тенденція до комфортності стосовно інших.

Автономність матерів і батьків заснована на деспотичній „сліпій” владі, що не терпить потурання, однак у матерів помічений акцент на відсутності вимог-заборон стосовно підлітків, а в батьків – відгородженість. У тих і інших відсутня навіть тенденція до заступництва, хоча батьки можуть, як виняток, відірватися від справ і звернути увагу на прохання підлітка.

Непослідовність у проведенні лінії виховання в обох батьків однаково оцінюється підлітками як тенденція до екстремально-суперечливих форм прояву з максимальною амплітудою вираження. Причому в матерів протилежністю силі й недовірі є поступливість, а в батьків – довірливість і конформізм.

Оцінка матері донькою

Шкала позитивного інтересу. Позитивне ставлення до доньки з боку матері, засноване на психологічному прийнятті, описується дівчатками-підлітками як ставлення до маленької дитини, котра постійно вимагає уваги, турботи, допомоги, і сама по собі мало що може.

Такі матері часто схвалюють звернення доньок про допомогу у випадках суперечок або яких-небудь ускладнень, з одного боку, й обмеження самостійності – з іншого. Водночас дівчатка зазначають фактор потурання, коли мати перебуває немов „на побігеньках” і прагне задовольнити будь-яке бажання доньки.

Шкала директивності. Описуючи директивність своїх матерів, дівчатка-підлітки відзначали суворий контроль із їхнього боку, тенденцію до легкого застосування своєї влади, засновану на амбіціях, неприйняття при цьому висловлювання власної думки донькою. Такі матері більше покладаються на суворість покарання, вперто вважаючи, що вони „завжди праві, а діти ще занадто малі і нічого не розуміють”.

Шкала ворожості. Ворожість матерів їхні доньки-підлітки описують як підозріле ставлення до сімейного середовища й дистанція стосовно її членів (зокрема до дітей). Підозріла поведінка й відмова від соціальних норм призводять їх, як правило, до відгородженості й піднесення себе над іншими.

Шкала автономності. Автономність матерів виключає будь-яку залежність від дитини, від її стану, вимог. Заперечуються також будь-які форми турботи й опіки стосовно доньок. Такі матері оцінюються підлітками як поблажливі, невимогливі. Вони практично не заохочують дітей, відносно рідко й мляво роблять зауваження; не звертають уваги на виховання.

Шкала непослідовності. Під непослідовністю виховної практики з боку матері дівчатка розуміють різку зміну стилю, прийомів, що представляють собою перехід від дуже суворого – до ліберального й, навпаки, перехід від психологічного прийняття доньки до емоційного відкидання її.

Оцінка батька донькою

Шкала позитивного інтересу. Доньки описують позитивний інтерес батька як батьківську впевненість у собі, в тому, що це не батьківська суворість, а увага до підлітка, теплота й відкритість стосунків між батьком і донькою-підлітком, прояви щирого інтересу. Психологічне сприйняття доньки характеризується відсутністю різких перепадів від уседозволеності до суворих покарань, тобто домінують теплі дружні стосунки з чітким усвідомленням меж того, що можна й чого не можна. Батьківські заборони ж у цьому випадку діють лише на тлі батьківської любові.

Шкала директивності. Дівчатка-підлітки описують директивність батька як образ „твердої чоловічої руки”, готової стиснутися в кулак, указати дитині на її місце в суспільстві й, зокрема, в родині. Директивний батько спрямовує дівчину на правильний шлях, змушуючи її підкорятися нормам і правилам поведінки, прийнятим у суспільстві й певній культурі, вкладаючи в її душу заповіді моралі.

Шкала ворожості. У цьому випадку йдеться про такий несприятливий тип батьківського ставлення до доньки, як поєднання надмірної вимогливості, орієнтованої на еталон „ідеальної дитини” і сприяння залежності. Усе це призводить до порушень взаємовідносин між батьком і донькою-підлітком, що зумовлює підвищений рівень напруженості, нервозності й нестабільності підлітка.

Шкала автономності. Дівчатка-підлітки описують автономність батьків як претензію на лідерство, причому лідерство недосяжне, недоступне для взаємодії з ним. Він здається людиною, відгородженою від проблем родини немов невидимою стіною, такою, що живе паралельно з іншими членами родини. Батькові абсолютно однаково, що відбувається навколо, його дії частіше не узгоджуються з потребами й запитами близьких, інтереси яких повністю ігноруються.

Шкала непослідовності. Тут батько здається людиною зовсім непередбаченою. З досить високим ступенем імовірності в його поведінці можуть проявлятися суперечливі психологічні тенденції, причому амплітуда коливань – максимальна.

Отже, характерні розходження в оцінках виховання матерів і батьків дівчатками-під-літками виглядають так. При позитивно­му інтересі та психологічному прийнятті в матерів, на відміну від батьків, на перший план виступає довіра й підлеглість. У батьків же домінує впевненість у собі й відсутність твердості, авторитарності у стосунках із донькою, що виключає виховання за допомогою силового тиску.

Директивність матерів будується винятково на амбіційних претензіях щодо влади й твердого контролю за поведінкою доньки, а директивність батьків виражається ще й залежмо від думки інших і самозакоханості. При ворожості, емоційному відкиданні в матерів виявляється впертий конформізм і слабка залежність від думки інших, що випливає з претензій батька. У батьків же при ворожій виховній практиці стосовно доньки-підлітка на перший план виступає жорстокість і самоствердження владою та силою.

Автономність із боку матерів відрізняється відсутністю добрих людських стосунків і відгородженістю від проблем та інтересів доньки, а в батька автономність виражається в його беззастережному лідерстві в родині й у неприступності спілкування з ним для доньки.

При непослідовній виховній практиці в контексті суперечливості проявів характеристики батьків і матерів представляються однаковими.

Спостерігається розходження лише в таких тенденціях як самодостатнє самоствердження з ворожою непримиренністю в батьків і підпорядкованістю й недовірою – у матерів.

ТЕСТ

„ЧИ ВИХОВУЄТЕ ВИ СВОЮ ДИТИНУ?”