Лекція 4. Шляхи попередження порушень взаємин між батьками та дітьми

Види взаємин

Ознаки гармонійних взаємин

Везу мовне прийняття

Безумовне прийняття дитини – це любов до неї не за те, що вона красива, розумна, слухняна, талановита, а просто за те, що вона є. Потреба в безумовній любові – одна з фундаментальних людських потреб, її задоволення необхідне для гармонійного розвитку особистості. Задовольняється ця потреба за допомогою доброго, лагідного слова, привітного батьківського погляду, лагідного дотику. Такі вияви насичують дитину потрібними для її психологічного розвитку позитивними емоціями. Але це не означає потурання, не означає, що батьки не мають права сердитись на дитину.

Навпаки, ще більшої шкоди може завдати придушування батьками негативних почуттів. Для вираження гніву є певні правила:

• виражати своє невдоволення не самою дитиною, а її окремими діями (заміна „Ти-повідомлень” на „Я-повідомлення”);

• осуджувати дії дитини, а не її почуття (якщо вони виникли в дитини, то для цього були певні підстави);

• невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в загальне неприйняття. Безумовне прийняття дитини передбачає донесення до неї знання того, що вона найдорожча для батьків. Американські вчені виокремили й описали п’ять специфічних каналів, через які людина розуміє, що її люблять. Вони назвали їх „мовою любові”

Мова дотику

Це мова обіймів, прогладжування по голові чи поплескування по плечу для підбадьорення тощо. Психологи рекомендують обіймати дитину кілька разів на день: чотири рази абсолютно необхідні кожному для виживання, а для хорошого самопочуття необхідні вісім обіймів щодня

Мова схвалення

Схвалення та підкріплення відрізняються від прямої похвали тим, що в них відсутній елемент оцінки. Вони передбачають вираження власного почуття чи ставлення до дитини, її діяльності за допомогою „Я-повідомлень” замість „Ти-повідомлень”: „Я дуже рада!” замість „Ти в мене молодець!”, „Я пишаюся тобою!” замість „Ти – геній!”. Чуючи схвалення типу „Ти – найздібніший у класі” можна почати боятися помилитися, зробити щось гірше за інших, подумати, що батьківську любов можна „купити” лише за найкращі досягнення. Так формується така риса характеру, як перфекціонізм, що призведе в майбутньому до надмірної вразливості до критики, негнучкості в поведінці

Мова подарунків

Подарунки мають особливе значення, якщо вони справді є виявом ставлення, намаганням зробити приємність. Такі подарунки перетворюються в пам’ятку, нагадують про людину, котра зробила цей подарунок. Натомість украй негативним явищем є подарунки-відкуплення („аби не заважав”), подарунки-звільнення від почуття провини („замість свого часу подарую ще одну ляльку”), подарунки-угоди („за хороші оцінки отримай обіцяний подарунок”). У таких подарунках немає нічого спільного з безумовним прийняттям, формуванням почуття безпеки, довіри, щирості, доброзичливості, психологічного здоров’я загалом

Мова допомоги

Відчуваючи підтримку в своїх справах, дитина знає, що батьки її люблять. Але, щоб допомога не стала проявом надмірної опіки, слід дотримуватися таких порад:

• не втручайтесь у справу дитини, якщо вона не просить допомоги (важливо спершу окреслити низку справ, з якими дитина може справлятися самостійно, хоч і не завжди досконало);

• виберіть із цієї низки справи, до виконання яких ви зовсім не будете втручатися. Потім схваліть зроблене, не зважаючи на результат;

• знайдіть спокійний час і місце, щоб поговорити з дитиною про особливо прикрі її помилки;

• виберіть справу, яка дитині не вдається, та запропонуйте зробити її разом. Уважно стежте за тим, щоб вчасно віддати ініціативу в руки дитини. Обов’язково відзначте самостійні успіхи дитини, привітайте її

Мова якісно проведеного часу

Час, проведений разом із дитиною, – також вияв любові. Проте цей час має бути якісним, тобто треба дотримуватися основних принципів ефективної взаємодії, а саме: уважності (проявляється у зоровому контакті, в інтонації, тембрі голосу, темпі мовлення); підтриманні ініціативи (проявляється у мовленнєвій увазі до ситуації („Я бачу, що ти зараз будуєш вежу”); вербального чи невербального схвалення; участі у діяльності дитини. Така взаємодія є запорукою не лише налагодження взаєморозуміння з дитиною, покращення її поведінки, а й її емоційного та розумового розвитку

Уміння слухати і чути дитину

Найважливішим кроком для налагодження стосунків між батьками та дітьми є здатність почути дитину, зрозуміти її потреби, незддоволення яких призводить до погіршення взаємин, а часто й до порушення гармонійності розвитку. При задоволенні основних (базових) психологічних потреб дитина вчасно та безболісно переходить на новий щабель розвитку. Натомість, занедбання якоїсь потреби негативно впливає на формування характеру дитини та її психологічну адаптацію. Щоб з’ясувати, про що „говорить” проблемна поведінка дитини, необхідно навчитися активно слухати дитину (уважне положення тіла, зоровий контакт, налаштованість на спілкування), повертати дитині те, про що вона говорить, називати її емоції та переживання. Застосування активного слухання, по-перше, сприяє послабленню негативних емоцій дитини, по-друге, зростанню довіри, а отже, саморозкриттю, по-третє, спонукає до самостійного вирішення проблеми

Мудра дисципліна

Знання дитини про те, що можна, а що ні, робить її життя передбачуваним, формує почуття безпеки. Звичайно, дисциплінарних методів повинно бути не надто багато, і вони мусять бути гнучкими. Дотримання дисциплінарних правил передбачає одне „але”: батьківські вимоги не повинні суперечити задоволенню важливих потреб дитини (бігати, малювати, лазити по деревах, усе хапати, стрибати по калюжах тощо). Натомість для забезпечення задоволення цих потреб повинні бути створені зручні та безпечні умови

Ти-повідомлення (вираження зневаги, осуду, приниження)

Я-повідомлення (вираження негативних почуттів, налаштовування на вирішення конфлікту)

Ти ніколи не допомагаєш мені по господарству

Мені б дуже хотілося, щоб ти частіше допомагав по господарству. Твоя допомога справді потрібна

Чому ти мені кажеш в останню хвилину про те, що тобі треба приготувати це до школи?

Мені дуже важко змінити свої плани, коли ти кажеш це в останню хвилину. Я буду тобі дуже вдячна, якщо ти в майбутньому казатимеш про це заздалегідь

Ти не можеш вислухати мене до кінця. Не смій перебивати

Коли ти мене перебиваєш, мені здається, що це прояв неповаги. Мені дуже прикро через це. Проте, хотілося б думати, що це не так

Ти зовсім не поважаєш мою працю. Тільки-но прибрала, і знову навколо бруд

На підлозі з’явився бруд уже після того, як я ретельно все прибрала. Мені було б приємно, якби ти цього разу прибрав за собою сам

Ти надокучив мені своїми запитаннями. Не будь таким тугодумом. Хоч раз спробуй вирішити це самостійно!

Я відчуваю роздратування, якщо ти запитуєш мене під час того, як я чимось зайнята. Пропоную тобі спочатку самостійно поміркувати над відповіддю, а якщо все-таки буде потрібна моя допомога, я з радістю допоможу

Ти прийшов дуже пізно. Чому ти не телефонуєш мені, коли затримуєшся?

Я хвилююся за тебе, бо вже пізній час. Мені хочеться, щоб ти попереджав мене про затримки

Ти не вигуляв собаку

Я сподівалася, що ти погуляєш із собакою

Ти мене дратуєш, коли не прибираєш у своєї кімнаті

Коли я заходжу у твою кімнату і бачу там безлад, мене це дратує й дуже псує настрій