Заняття 10

Мета: показати значущість впливу сім’ї на розвиток і виховання дітей; охарактеризувати особливості сімейного виховання;виховувати відповідальність за своїх дітей.

Основні поняття: розвиток і виховання.

Повідомлення теми і мети заняття

Слово психолога. Коли в сім’ї з’являється дитина, це стає великою подією для всіх її членів. Адже на їхні плечі лягає відповідальність за її розвиток і виховання. Бо кожна людина пов’язана із сім’єю і піддається її впливу (у різних формах і з різною інтенсивністю) від дня народження і до кінця свого життя. Незамінність впливу сім’ї на дитину визначає і своєрідність процесу сімейного виховання. Усвідомлена і цілеспрямована педагогічна діяльність батьків поєднується з повсякденним і великим впливом на дітей способу життя сім’ї. Велика роль особистого прикладу батька і матері, родинних почуттів, емоційності відносин вихователів і вихованців. Цього не можна отримати поза сім’єю.

Але часто дорослі не розуміють, у чому суть впливу сім'ї на дитину. І цей „гріх” притаманний багатьом батькам. Це наша біда: самі умови людського життя такі, що не завжди навіть батьки можуть побачити і усвідомити свій вплив на дитину. Дитина відчуває на собі багато різноманітних впливів водночас. Роль раннього впливу батьків на дитину дуже велика. Відома історія про дитину, яка потрапила до вовків: „У Північній Індії в 1956 р. мисливці виявили серед вовків незрозумілу істоту, її вдалося спіймати. Це був хлопчик, здичавілий, оброслий. Він кусався, виривався, пробував утекти. Спочатку довелося тримати його у клітці. Він пив із миски, їв сире м’ясо просто з підлоги, ходив і бігав навкарачки. З’явилися і батьки: вони впізнали дитину по шрамах на голові. Виявилось, що мати була з ним у полі, зненацька на них накинулась вовчиця, покусала матір, схопила і забрала дитину. І ось він повернувся в суспільство. Батьки і лікарі оточили дитину увагою. Виховували її. Але їхні зусилля були марні. За рік хлопчик навчився вимовляти тільки кілька слів. Великим досягненням у його житті стало те, що він став гратися зі своїми братами і сестрами...”. Ось така історія. Англійський письменник Вільям Готвін стверджував: „Усе, чим людина відрізняється від тварини (своїм розумом), є результатом життя в суспільстві”.

Більшість психологів вважає, що без засвоєння досвіду людства, без спілкування не буде розвинутих, власне людських почуттів, не розвинеться здатність до мимовільної уваги і пам’яті, здатність до абстрактного мислення, не сформується людська особистість. Коли маленька мавпочка, залишившись без особин свого виду, все одно поводитиметься як мавпочка, людина тільки тоді стане людиною, якщо її розвиток відбуватиметься серед людей. Отже, з появою дитини ще не народжується особистість; вона формується тільки у людському оточенні. А найближче оточення новонародженого – це сім’я: мати, батько, бабусі, дідусі, брати, сестри. Отже, батькам і членам сім’ї належить вирішальна роль у тому, щоб новонароджений став суб’єктом, господарем розвитку, тобто особистістю.

Діти до трьох років особливо придатні до впливу сім’ї, у першу чергу – матері. Мати з першого дня життя дитини задовольняє всі потреби, оберігає від небезпеки. Вона допомагає впоратися з відчуттям страху й огортає захищеністю, спокоєм, довірою. Тільки мати глибоко розуміє кожен рух душі дитини і відповідає підтримкою, схваленням, а інколи – і необхідним осудом. Уже тоді природний інстинкт звикання до годувальниці поступово переростає у любов до матері. Саме це започатковує перше і головне моральне почуття. Саме від зародження у дитині любові до матері починається особистість. Почуття любові дає могутній поштовх для розвитку багатющої гами моральних і естетичних почуттів. Почуття до матері дитина переносить на батька, на решту членів сім’ї, а далі – і на інших людей.

Це ще раз доводить те, що саме сім’я у перші роки життя дитини впливає на її розвиток. І це зрозуміло: в міру гнучкості та пластичності нервової системи і мозку діти раннього віку найбільш сприйнятливі до різноманітних видів впливу; оскільки у дітей цього віку ще відсутній власний досвід, то сприймання впливу середовища є досить важливим і глибоким.

Ось чому можна стверджувати: формування особистості починається в сім’ї. її основу закладають батьки і найперше – мати.

Універсального рецепту виховання справжньої людини немає. Запобігти педагогічним помилкам батьків – ось найоптимальніший шлях удосконалення виховання дітей у сім’ї. Існують і певні умови ефективності сімейного виховання:

1. У родині є батько, мати, діти, бажано – ще й дідусь і бабуся.

2. Основою життя сім’ї є чесна праця. Цінність такої праці непомітно, природно передається дітям.

3. Основою стосунків між подружжям є взаємна любов, обов’язок одне перед одним, довіра, відповідальність за виховання дітей, за їхній розвиток.

4. Сім’я – дружній колектив. Цей колектив має спільні перспективи, спрямовані на досягнення кращого майбутнього всієї сім'ї і кожного його члена.

5. Сім’я прагне до того, щоб коло спілкування дорослих і дітей було якомога ширшим і змістовнішим.

6. Батьки постійно підвищують рівень своєї педагогічної культури, займаються педагогічною самоосвітою, беруть активну участь у вихованні дітей, тісно спілкуються з учителями.

7. У родині існує єдність і узгодженість педагогічно доцільних вимог до дітей. Ці вимоги пройняті любов’ю, доброзичливістю і повагою.

8. Батьки, виховуючи дітей, постійно враховують помилки свого минулого досвіду виховання, передбачають, як теперішнє виховання може відбитися на дітях за кілька років, десятиріч.

9. Батьки намагаються брати участь у житті школи.

10. Суспільство постійно тактовно керує сімейним вихованням, у першу чергу, за допомогою надання допомоги сім’ї і підвищення педагогічної культури батьків.

Анкета „Взаємини у сім’ї”

1. Ви оцінюєте взаємини у вашій сім’ї як:

• дуже гарні;

• добрі;

• не дуже гарні;

• погані;

• не дуже погані.

2. Ви вважаєте свою сім’ю дружним сімейним колективом?

• так;

• не зовсім;

• ні.

3. Які сімейні традиції сприяють зміцненню вашої сім’ї?

4. Як часто ваша сім’я збирається разом?

• щодня;

• на вихідні;

• рідко.

5. Чим займається ваша сім’я, коли ви разом?

• спільно вирішує життєві проблеми;

• побутовими справами;

• працює на присадибній ділянці;

• разом відпочиває, дивиться телепередачі;

• обговорює навчання дітей;

• обмінюється враженнями про день, про своє навчання;

• кожен займається своєю справою;

• інше.

6. Чи бувають у вашій сім’ї суперечки, конфлікти?

• так;

• часто;

• інколи;

• рідко;

• не бувають.

7. Що їх спричиняє?

• непорозуміння між членами сім’ї;

• порушення етики взаємин (грубощі, зрада, неповага тощо);

• відмова брати участь у сімейних справах;

• розбіжності у поглядах на виховання дітей;

• зловживання алкоголем;

• інше (вкажіть, що).

8. Способи вирішення моральних конфліктів у вашій сім’ї:

• примирення;

• обговорення ситуації та прийняття спільного рішення;

• припинення конфліктів на деякий час;

• звернення по допомогу до інших людей (батьків, друзів, сусідів, учителів);

• конфлікти практично не вирішуються, вони хронічні.

9. Чи бувають діти свідками або учасниками сімейних конфліктів між дорослими?

• так;

• ні;

• інколи.

10. Як діти реагують на сімейні конфлікти?

• переживають, плачуть;

• підтримують одного з батьків;

• намагаються примирити;

• ідуть із дому;

• замикаються у собі;

• ставляться байдуже;

• стають злими, некерованими;

• намагаються знайти підтримку в інших людей.

11. Що ви плануєте робити для зміцнення сімейно-побутових відносин і покращення мікроклімату у сім’ї?

Ця анкета допомогла вам подивитися на свою сім’ю з іншого боку і замислитися над тим, чи може бути щасливою дитина у вашій родині.

Підсумок заняття