Пам’ятка соціальному педагогові „як працювати з неблагополучними родинами”

1. Ніколи не здійснюйте виховних впливів у поганому настрої.

2. Чітко з’ясуйте, чого хочете від родини, довідайтеся, що думає родина з цього приводу, спробуйте переконати її в тому, що ваші цілі – насамперед їхні цілі.

3. Не беріть усе на себе, дайте родині самостійність, не обов’язково контролювати й оцінювати кожен її крок.

4. Не давайте остаточних готових рецептів і рекомендацій. Не повчайте батьків, а показуйте можливі шляхи подолання труднощів, розбирайте правильні й помилкові рішення, що ведуть до досягнення мети.

5. Соціальний педагог зобов’язаний заохочувати успіхи, зауважувати навіть незначні позитивні зміни і досягнення родини.

6. Якщо ви бачите помилки, неправильні дії, вкажіть на них. Оцініть і зробіть паузу, щоб родина усвідомила почуте.

7. Дайте зрозуміти родині, що співчуваєте їй, вірите в неї, хорошої думки про неї, не зважаючи на помилки батьків.

8. Соціальний педагог зобов’язаний формувати в собі внутрішню стійкість, позитивне сприйняття фактів. Така стійкість позиції дозволяє людині не пристосовуватися до обставин, а враховувати їх і змінювати відповідно до моральних норм життя.

9. Не показуйте, що ви прийшли в родину, аби перевиховати батьків. Дійте, виходячи з логіки системи „перспективних ліній”, – від далекої перспективи до середньої, від середньої до сьогодення.

10. Соціальний педагог повинен бути твердим, але добрим і чуйним. Ні абсолютна твердість, чого б це не коштувало, ні така ж безмежна доброта не можуть бути єдиним і основним принципом виховання. Усе добре у свій час. Треба вміти застосовувати різні методи відповідно до конкретної ситуації.

Школа молодої сім’ї програма занять

Криза інституту сім’ї нині є очевидною. Актуальність осмислення психології сімейних відносин у перші роки подружнього життя, їхніх основ теоретично і практично важлива для добробуту і стабільності сімейного життя. У формуванні соціально зрілої особистості важливе місце посідає підвищення психологічної культури молодого подружжя, передусім з етики і психології сімейного життя. Багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька й матері, господаря й господині потребують сукупності навичок, широкого кола знань.

Порушення або відсутність системи підготовки особистості у цьому напрямку є джерелом напруження у сімейних стосунках, загострення суперечностей, виникнення конфліктів, послаблення стабільності шлюбу. Програма занять школи молодої сім’ї покликана сформувати високий рівень етико-психологічної культури у питаннях побудови сімейних стосунків у системах „чоловік – дружина”, „батьки – діти”, сформувати усвідомлене сприйняття психологічних, моральних, соціальних, правових, господарчо-економічних реалій подружнього життя.

Головними завданнями програми є:

1. Підвищення відповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.

2. Формування у молодої сім’ї високого рівня етико-психологічної культури.

3. Формування усвідомленого батьківства та навичок виховання дітей. Підвищення соціальної престижності ролі батьківства та материнства.

4. Опанування молодими людьми навичок самоаналізу, саморозуміння, розуміння почуттів і мотивів поведінки інших, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.

5. Засвоєння навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби у нових знаннях.

6. Висвітлення питань ведення домашнього господарства, організації бюджету сім’ї.

Проблеми програми:

1. Діяльне усвідомлення соціальної суті сім’ї.

2. Виховання і самовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.

3. Проблеми формування адекватних шлюбно-сімейних стосунків.

Програма школи молодої сім’ї має сприяти засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу й сім’ї.

Цей намір реалізовується у процесі однорічного навчання у школі молодої сім’ї протягом 16 зустрічей (занять) на рік (20 годин).

Програма включає 4 розділи: