Корекція виховання в неблагополучиях сім’ях і робота з цими сім’ями

Вивчивши специфіку життя і виховання дитини в родині, потрібно здійснювати корекцію сімейного виховання, корекцію стосунків „батьки – діти”, „батьки – школа”.

У цьому завданні ми виділяємо два аспекти:

1. Робота з неблагополучними родинами.

2. Корегування виховання в окремих родинах.

Прийоми (методи) корекційної роботи з неблагополучними сім’ями

1. Переконання – пояснення та доведення правильності й необ’єктивності певної поведінки або неприпустимості якогось вчинку.

2. Моральна підтримка – стосовно дітей із неблагополучних родин, де дитина почувається непотрібною.

3. Залучення до цікавої діяльності – доручення справи, що приведе до успіху, зміцнить віру у власні сили.

4. Готовність співпереживати часто відсутня у неблагополучних родинах.

5. Формування моральних якостей.

Варіанти неблагополуччя

1. Родина з однією дитиною може виховувати:

а) розбещене дитя з нестримно зростаючими потребами і, рано чи пізно, з неможливістю їхнього задоволення та з конфліктними відносинами із суспільством;

б) самотню людину з комплексом неповноцінності, вразливу, невпевнену в собі, невдаху, що бажає якнайшвидше вирватися з-під опіки батьків.

2. Родина багатодітна може виховувати не тільки дружних дітей-колективістів, але й дітей педагогічно запущених, з асоціальною і навіть антисоціальною поведінкою, якщо батьки зайняті постійним здобуванням засобів до існування, а життя та виховання дітей не організовані.

3. Родина з низьким матеріальним статком, що перебуває за межею бідності через безробіття, низьку зарплату, алкоголізм, невміння планувати бюджет родини тощо може спричинити:

• позбавлення дітей необхідного задоволення матеріальних і духових потреб;

• затримку розвитку дітей;

• експлуатацію дітей для здобування матеріальних благ;

• залучення до торгівлі, невідповідної віку, й готовності до трудової діяльності, що підриває фізичні сили;

• моральне розбещення поєднане з ризиком для життя і здоров’я;

• відрив від навчання;

• допущення, а іноді й стимулювання аморальної та протиправної діяльності, що приносить у родину прибуток.

4. Родина, неповна через брак материнського чи батьківського впливу, може породити маскулінізацію/фемінізацію хлопчиків і дівчаток.

5. Родина зі зведеними дітьми часто спричиняє складні, навіть ворожі взаємини дітей між собою та з оточенням.

6. Сім’я з підвищеною конфліктністю між членами родини. Причому конфліктність у деяких родинах зростає в міру дорослішання дитини, досягаючи максимальних меж у старшому підлітковому та молодшому юнацькому віці.

7. Родина навмисно або ненавмисно допускає бездоглядність дітей, котрі перебувають поза домом і школою у товаристві однолітків, у неформальних об’єднаннях молоді.

8. Родини, в яких жорстоко поводяться з дітьми з різних причин: нервозність батьків через тяжке матеріальне становище, безробіття; відхилення у психіці; невдоволення своїми дітьми; деспотизм батька або вітчима через невиконання дітьми завищених вимог до них; втома й депресія батьків. У всіх випадках жорстокість батьків породжує жорстокість дітей стосовно однолітків, педагогів, тварин та ін.

Є різні варіанти родин, де батьки фактично не займаються вихованням дітей, забезпечуючи їм матеріальні умови існування. Якщо вчасно не здійснити корекцію виховного впливу школи, то доведеться працювати з неблагополучними сім’ями.

Що потрібно знати про неблагополучну сім’ю?

1. Матеріально-побутові умови.

2. Емоційно-моральний клімат.

3. Режим дня дитини в родині.

4. Методи та прийоми впливу дорослих на дітей.

5. Сімейне дозвілля.

6. Рівень педагогічної культури батьків.

Напрями і форми роботи з неблагополучною сім’єю

1. Діагностика сімейного неблагополуччя:

• спостереження фахівців;

• анкетування дітей і батьків;

• опитувальники;

• тести;

• інтерв’ю вузьких фахівців;

• міні-консиліуми;

• тренінги;

• аналіз документів;

• аналіз продуктів дитячої творчості;

• аналіз документації паспортно-візової служби;

• збирання списків неблагополуччю родин;

• складання соціально-психологічних паспортів родини (мікрорайону);

• заявки родини на надання допомоги;

• аналіз стану здоров’я дітей;

• аналіз розвитку, успішності.

2. Індивідуальна допомога неблагополучній родині:

• поради з подолання складних життєвих ситуацій;

• консультації фахівців;

• сімейна терапія;

• індивідуальні бесіди;

• індивідуальний соціальний патронаж родин;

• психотерапія;

• батьківські збори вдома.

3. Групова робота з батьками з неблагополучних родин:

• групи ризику;

• спортивні групи;

• тренінгові групи;

• консультування;

• сімейні вечори.

4. Профілактика сімейного неблагополуччя.

• батьківський всеобуч;

• ознайомлення з психолого-педагогічною літературою;

• узагальнення, збагачення та осмислення успішного виховного досвіду батьків;

• семінари для вчителів і батьків;

• лекторії для підлітків;

• влаштування на роботу;

• літній табір;

• літній майданчик;

• постановка на облік РВВС (районний відділ внутрішніх справ), КДН (кримінальний департамент неповнолітніх);

• додаткові заняття для допомоги дитині в навчанні.

5. Допомога суспільства неблагополучним родинам:

• інститут прийомної родини;

• інститут молодої родини;

• дитячі притулки;

• акції милосердя;

• акція „Допоможи піти вчитися”;

• матеріальна підтримка;

• залучення спонсорської допомоги;

• обмін одягом, що був у вжитку;

• позбавлення батьківських прав.