49. Щоденник Шевченка: суспільні та естетичні погляди

Щоденник Шевченка – це своєрідний журнальний симбіоз: поєднання хроніки поточних подій із природним для поета художнім викладом, наближення до белетристики. Елементи різних жанрів змішані, але не злиті: без труднощів можна відрізнити подорожній нарис від полемічного ескізу, есе від нотаток щоденникаря Журнал Шевченка – традиційний класичний щоденник 19 ст. У ньому порушено багато тем. Автор писав про крах суспільних і моральних підвалин, про глибоку духовну кризу, що вразила суспільство, про особисті трагедії тощо Література спогадів, автобіографій, сповідей та її автори були відомі Шевченкові. Очікуючи наказу про звільнення, поет почав писати Журнал Проаналізовано фрагменти, які містять поетові згадки про друзів і знайомих. Кращим із них він присвятив нові поезії та й сам Журнал, як висловився про це на самому його початку, планував подарувати М.Лазаревському. Взагалі, у тексті знаходять відображення багато постатей: одним із них дається характеристика, з іншими – пов’язані конкретні епізоди, роздуми з приводу тих чи інших творів мистецтва тощо. У дослідженні ці імена згруповані у певні суспільні групи: письменники, художники, скульптори, архітектори, актори, композитори, урядовці, декабристи. Є фрагменти, де присутні подружні пари, й не останню роль відіграють жінки. Привертають увагу на сторінках цього твору міфологічні й античні імена та імена історичних осіб. Текст Журналу пожвавлений російськими та українськими приповідками, короткими цитатами з інших текстів чи алюзіями до них. Є записи друзів і знайомих, включно з віршем польською мовою і короткою музичною нотацією. У Щоденнику є два Шевченкові ескізи, російські та українські вірші, власні поезії та чернетки листів. “Жанрова гетерогенність як стратегія тексту” акцентується характерна особливість умовного поділу тексту на чотири частини, залежно від місця, де Шевченко його писав: 1) Новопетровське; 2) Астрахань і Волга; 3) Нижній Новгород; 4) Москва і Петербург. Кожна з них має власну стилістику, ритм розповіді, власну природу і структуру розповідних елементів. Зроблено висновки про те, що жанрова гетерогенність кожної частини вибудовує стратегію розвитку тексту (не авторську, а текстову). Кожну з них у роботі означено як: 1) класичний щоденник; 2) подорожні нотатки; 3) класичний щоденник; 4) хроніка. Перша частина Щоденника, яку поет писав у період бездіяльності й очікуванні на визволення, – літературно найповніша. Друга частина – подорожній нотатник, із коментарями й роздумами, з влучними спостереженнями за містами, краєвидами й людьми та метафоричними перевтіленнями цих спостережень. Ця частина нагадує літературні "подорожні нариси”, що були популярні у 18 і першій половині 19 ст. Третя частина наближена до звичайного фактографічного щоденника, з більшою увагою до щоденних подій, із менш розгорненими розповідями, з коротшими записами, крім описаного “роману” з актрисою К.Піуновою. Записи періоду перебування Шевченка у Москві, а потім у Петербурзі стають лаконічними, обмеженими. Прозі цієї частини бракує наративного розвитку. Отже, записи обернено пропорційні до різноманітності щоденних подій; і коли поет поринає у життя Петербурга, а особливо, коли з’являється можливість займатися акватинтою, Щоденник раптом обривається.