91.Новелістика Григорія Косинки

Творчість Григорія Косинки (справжнє прізвище — Стрілець) повертається до нас з порога смерті. Життя письменника обірвалось трагічно: він був страчений за хибним звинуваченням у приналежності до групи терористів. Та справжньою причиною загибелі був його письменницький талант, його твори, в яких він не ідеалізував більшовицькі будні, а правдиво розповів про життя України після 1917 року.

Григорій Косинка залишив нам невелику спадщину: прозові твори, написані в основному в жанрі новели. Його називали, як і Василя» Стефаника, майстром української новели, продовжувачем кращих традицій класичної новели. Тонкий психолог, життєлюб, людинолюб, він був письменником самобутнього характеру, який особливо яскраво спалахнув у останні дні жовтня 1919 року, коли одна за одною були написані й опубліковані чотири його новели: «В хаті Штурми», «Сходка», «Передсвітом», «На золотих богів».

Коли починалася творчість Г. Косинки, всюди гриміли гармати і в землю лягали лиш перші зерна нового, радянського життя.

Справжнє визнання до письменника прийшло в 1922 році, коли побачила світ перша книжка новел «На золотих богів». Твори, що ввійшли до книги, неоднакові за своєю художньо-тематичною вартістю. Справжніми шедеврами літературна критика назвала три новели: «На золотих богів». «В хаті Штурми», «Сходка». У них чути плач і нарікання на долю: вони сповнені руху до червоної стежки революції і боротьби «за кров братів і волю нашу», за погорілі села й наділену революцією землю.

Книга «На золотих богів» — яскравий зразок імпресіоністських творів. У них немає сюжету, розповідь — фрагментальна: композиція відсутня: чітко виражена гра кольорів (здебільшого червоного й чорного).

Косинка завжди прагнув до неповторності. Про його намагання не дублювати себе, а показувати всю розмаїтість пореволюційного життя, людських взаємин і характерів свідчить твір «Мати». Головна дійова особа новели — селянський син Андрій, але центральною постаттю, яка здіймається, справді височіє над твором, є його безіменна мати. її образ сприймається через призму почуттів Андрія як символ материнства, уособлення всіх людських страждань, найбільше яких завжди випадало на долю матерів. Про це напише пізніше в своєму «Щоденнику» другий неперевершений майстер української літератури О. Довженко.

У 1926 році Г. Косинка опублікував новелу «Політика». Вона була етапною в творчості письменника другої половини XIX століття і виділялася з-поміж інших новел глибинним осмисленням революційної дійсності, показником духовного зростання людини. Мусій Швачка — завзятий організатор політичного життя на селі. Він принциповий, ненавидить куркульство. Письменник досить переконливо показує психологічну мотивацію його зв’язків з народом. Він вірить народу і хоче йому допомогти. У зіткненні з багатіями Мусій не розгубився, не поступився жодним переконанням. Вороги вхопилися за ножі, він вийняв браунінг… Пролилася кров. В основі новели «Політика»— земля. Григорій Косинка в художньому аналізі внутрішнього переживання проблеми землі своїми героями не допускає жодних компромісів.

Для створення правдивого образу новеліст проникає в душу людини, її психологію (новела «Змовини»). На останньому етапі творчості драматичну напругу досягає за рахунок драматизації внутрішнього життя героя. Відчувається, що в останні свої роки письменник дійшов «свого зросту і сили» і «побачив ясне вдалині» не лише суспільного розвитку, а й художньої творчості загалом.

Працював на літературній ниві Г. Косинка неповних 15 років і залишив нам художньо вагому новелістичну спадщину. Його новели — невеликі епізоди,вихоплені з життя села. Яскраві, промовисті, вагомі. Письменник там будує розповідь, що не тільки бачиш, а й чуєш усе. що відбувається довкола..

Особливе місце в новелах Григорія Косинки займають сновидіння. Розкриття психології героїв — одна з головних функцій картин сну. Зображуючи сновидіння, автор, як правило, пов'язує його зі змінами у внутрішньому світі героя. У залежності від інтенсивності цих змін, картини сну по-різному визначають психологічний стан героя. Наприклад, сон головного героя з новели «На буряки» уособлює мрії і бажання.

Г. Косинка зображував своїх персонажей у стані відчаю, глибокого горя, коли вони під впливом потрясіння, тяжкого переживання розкриваються у схвильованому, майже неконтрольованому свідомістю монолозі.

Отже, Григорій Косинка показав читачеві, що реалізація душі якнайдоцільніше відбувається навіть без посередництва автора: внутрішнім монологом чи й навіть потоком свідомості.