119. Романи Ліни Костенко «Маруся Чурай» і «Берестечко», коло проблем

Ліна Костенко звертається й до широких епічних полотен. Найвідоміше серед них — історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Твір написано в роки вимушеного мовчання поетеси, надрукувати його вдалося тільки 1979 р. Тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко).За своєю суттю це — глибоко національний твір. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше, зриміше показати, «оживити» Україну XVII ст. Письменниця спершу осягнула, відчула її сама, а згодом, працюючи над романом, відкрила її й для нас, обезсмертила в Слові.

Серед порушених у творі проблем:• таїна, сила й незбагненна, часто безжальна логіка любові;• фатальне зіткнення духовного й матеріального, піднесеного й приземленого в людському житті;• доля як наслідок вибору між цими цінностями;• шляхетність і вірність як шлях порятунку, пристосуванство й зрада як шлях до загибелі;• творець і суспільство, нелегка, але висока місія митця в історії свого народу;• славна й трагічна боротьба народу за свою державність

Така широка проблематика роману й зумовила необхідність ускладненої, «багатоярусної» композиції. В основі твору — дві наскрізні взаємопов’язані сюжетні лінії: доля Марусі й доля України. Вони прочитуються не лише в конкретно-історичній площині, а й у понадчасовій: Маруся — неповторна, одухотворена, творча особистість, яку намагається поглинути дріб’язковий, егоїстичний, безжальний буденний світ; Україна — сильна й прекрасна країна, яка протягом століть прагне здобути свободу, державність, але цьому заважають інтриги сусідів і підступність своїх перевертнів.Композиція твору струнка: роман складається з дев’яти розділів, розвиток подій — лінійний, ускладнений ретроспекціями (спогади Марусі). Кожен фрагмент твору стає доповненням великого полотна й водночас не руйнує цілісності.Перший розділ, у якому йдеться про суд над Чураївною, знайомить майже з усіма персонажами, які діятимуть далі. Тут започатковані головні сюжетні лінії й проблеми, починається досить активне розкриття характерів.

Головне завдання другого розділу «Полтавський полк виходить на зорі» І створенні панорамного образу українського народу, який воює за свою волю. Полтавський полк, що вирушає в похід, — наскрізний образний мотив романі” Третій розділ «Сповідь» подано у формі спогадів (внутрішніх моножііі, потоку почуттів) головної героїні. Тут найповніше розкрито її душу. Зі спогадів Марусі дізнаємося иоо істооію її нещасливого кохання, яку подано на титюкпТретій розділ «Сповідь» подано у формі спогадів (внутрішніх монологів, потоку почуттів) головної героїні. Тут найповніше розкрито її душу. Зі спогадів Марусі дізнаємося про історію її нещасливого кохання, яку подано на широкому етнографічно-побутовому тлі полтавського життя XVII ст.Четвертий розділ «Гінець до гетьмана» розширює просторові межі твору. Бачимо вже не тільки Полтаву, а й більшу частину України. Значну увагу авторка приділяє образу Богдана Хмельницького, який постає мудрим, виваженим політичним і військовим діячем — творцем української держави.

У п’ятому розділі «Страта» сюжет максимально драматизовано. Такий хід, здається, доречнішим був би аж перед фіналом твору. Однак авторка знаходить можливості зберігати емоційне, психологічне напруження на всіх етапах оповіді.Шостий розділ «Проща» знову виводить читача з власне полтавського на всеукраїнський обшир. Мандрівний дяк, з яким подорожує Маруся, робить споглядання рідного краю осмисленим. «Проща» є своєрідним інтелектуальним центром роману, бо тут відбувається осягнення історії України, проблем її існування.Останні три розділи — «Дідова балка», «Облога Полтави», «Весна, і смерть, і світле воскресіння» — поєднані одним сюжетним стрижнем — облогою Полтави польським військом. Зосередження на цих подіях умотивовує жанрову специфіку роману як історичного. У цих розділах також продовжується й завершується розробка основних характерів.

"Берестечко" Л.Костенко – історичний роман у віршах, у якому художньо осмислюється одна з найбільших трагедій періоду визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.) та доля одного з найвидатніших державних діячів – Богдана Хмельницького.Велика увага до непересічної особистості та її внутрішнього світу в контексті історичного минулогоУкраїни є традиційною рисою творчості письменниці й становить одну з важливих граней її мистецького

письма. "У творі перемішуються два сюжети – переживання гетьмана Хмельницького за поразку під Берестечком 1651 р. і трагізм долі України. Зміст твору – це психологічно наснажений аж досамознищення ("Мене нема. Я згарище. Я дим" [11, 129]) монолог історичного діяча гетьмана УкраїниБогдана Хмельницького. По суті, через його духовний світ, тобто через розум і серце, пропущено такі почуття, як безвихідь поразки, біль зради, відчай зневіри. Сюжет твору зіткано зі спогадів та рефлексій головного героя. Сюжет роману "Берестечко" відзначається детальною роздробленістю, послідовністю, стислим і водночас глибоким відтворенням значної кількості подій, які пропущені через внутрішній світ оповідачаМодель віршованого роману дає можливість автору заглянути у найінтимніші закутки душі героя, у якій кипить біль не просто поразки у битві чи втрати гетьманства, а відчувається тривога за майбутнє України.