80. Літературні організації і групи 20-30-х рр.. Хх ст.. «Гарт»,

Союз українських пролетарських письменників, організований в 1923 Василем Елланом-Блакитним до якого увійшли відомі на той час письменники В. Еллан-Блакитний, І. Кулик, В. Сосюра, В. Поліщук, М. Йогансен, П. Тичина. О. Довженко, М. Хвильовий та інші. Метою організації було об'єднання українських пролетарських письменників та прагнення до створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури. Мова творів «гартян» мала бути українською. «Гартяни» не вдавались до гучномовних декларацій свого статуту. В. Еллан-Блакитний стаття «Без маніфесту», що стала публічною ідеологічною платформою гартівців. Окрема увага приділена питанню мови. Гарт проіснував до 1925 року. Після смерті Блакитного організація розпалась під впливом виступу Хвильового, що організував у 1925 році «Вільну Академію Пролетарської Літератури» — ВАПЛІТЕ. Плуг — спілка селянських письменників в Україні. 1931 року перейменувалася у Спілку пролетарсько-колгоспних письменників. Була ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року. Ініціатором створення і головою «Плугу» був Сергій Пилипенко, членами — Андрій Головко, А. Панів, Іван Сенченко, Григорій Епік, І. Кириленко, О. Копиленко, Д. Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, Павло Усенко та інші. З квітня 1922 р. плужани ухвалили «Платформу ідеологічну і художню», де наголошували, що завдання «Плугу» — «…боротьба із власницькою міщанською ідеологією серед селянства й виховання як своїх членів, так і широких селянських мас у дусі пролетарської революції, залучення їх до активної творчості в цьому напрямку». Члени «Плуга» висвітлювали життя українського села, суттєво доповнюючи таким чином однобічно-індустріальну і часом наївно-"пролетарську" орієнтацію інших літорганізацій, допомагаючи знайти своє місце в літературі обдарованій селянській молоді. З іншого боку, плужани намагались обмежити й регламентувати «революційним просвітництвом» підхід письменника до тлумачення та обробки матеріалу, свідомо надавали творам максимальної простоти й доступності форми, брали курс на масовість літератури. МАРС (Майстерня Революційного Слова) — літературне об'єднання. Засноване в Києві 1924 року під назвою «Ланка», у 1926 році перейменувалося в МАРС. До угруповання належали письменники Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Дмитро Фальківський, Тодось Осьмачка, Іван Багряний, Марія Галич та ін. Відкидало політичне пристосування, тому переслідувалося компартійними органами. В 1929 змушене було припинити існування. Учасників було репресовано. Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — виникла у Харкові, існувала з січня 1926 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідер організації- Микола Хвильовий. Президенти - Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретар - Аркадій Любченко. До складу організації входили: Олесь Досвітній, Микола Куліш, Павло Тичина, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал “ВАПЛІТЕ”. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». Внаслідок постійних переслідувань ВАПЛІТЕ була змушена саморозпуститися у 1928. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Політфронт». Члени ВАПЛІТЕ - одні з перших жертв репресій сталінського режиму. Всеукраї́нська спі́лка пролета́рських письме́нників (ВУСПП) — літературна організація, що була організована наприкінці 1926 з наміром об'єднати всіх лояльних радянській владі митців. ВУСПП утворилася із членів літературної організації «Гарт», що не ввійшли після її розпаду в ВАПЛІТЕ, а також зі членів організацій «Плуг», «Жовтень» і пролетарського письменницького молодняку. До складу цієї організації входили: Іван Кулик, Іван Микитенко, Володимир Сосюра, Микола Терещенко, Дмитро Загул, Володимир Коряк, Яків Савченко, Леонід Первомайський, Наталя Забіла, Антон Шмигельський, Б. Коваленко, Іван Ле та ін. ВУСПП прагнув узяти під контроль усе літературне життя і перебирав на себе роль прямого речника партії в літературних справах (його політику фактично визначали керівники організації — І. Кулик, В. Коряк, І. Микитенко, І. Кириленко). ВУСПП в особі своїх критиків почав вести завзяту ідейну боротьбу головним чином з ВАПЛІТЕ, МАРС, а також і з окремими письменниками, незгодними з тактикою або літературними поглядами членів ВУСПП. Маючи у своїх рядах письменників різних напрямків, ВУСПП пропагує як єдиний стиль — «пролетарський конструктивний реалізм». ВУСПП входить в ВОАПП (Всесоюзне об'єднання асоціації пролетарських письменників), має секції пролетарських літератур національних меншостей України — російську і єврейську, що видають в Україні журнали на своїх мовах («Червоне слово», «Промет»). Крім столичної Харківської організації ВУСПП має відділення й в інших містах, випускає два органи: щомісячник «Гарт» і двотижневу «Літературну газету» (Київ).