- •1. Основні поняття та категорії фольклористики як науки.
- •2. Фольклор і художня л-ра. Проблема “фольклоризації” літературних текстів.
- •3. Проблема колективного та індивідуального в фольклорі.
- •4. Питання жанрово-тематичної співвіднесеності колядок і щедрівок.
- •5.Цикл веснах обрядів та вірувань веснянок
- •7. Народні думи, які відображають різні аспекти стосунків укр..Народу з турками і татарами.
- •8. Образи і поетика соціальних дум
- •10. Характеристика «Пісні про Байду». Стаття Франка «Пісня про…»
- •11. Тематичне розмаїття ліричних пісень
- •12. Питання жанру балади. Специфіка літературної фольклорної балади
- •13. Основні типи баладних сюжетів
- •14. Основні жанри дитячого фольклору
- •15. Жанрове визначення казки. Казка і легенда
- •16. Різновиди літописних оповідань у Повісті минулих літ
- •17. Українська житійна традиція
- •18. Слово о законі і благодаті митрополита Іларіона – жанрово-стильові ознаки
- •19. Києво-печерський патерик: історія написання й функціонування тексту
- •20. Галицько-Волинський літопис
- •21. «Слово о полку Ігоревім»
- •22. Творчість Івана Вишенського
- •23. Життя і творчість Мелетія Смотрицького.
- •24. Острозький літературний осередок кінця 17 – поч. 18 ст.
- •25. Літературна спадщина Львівської братської школи (лекція криси)
- •26. Касіян Сакович. Вірші на похорон гетьмана п Конашевича-Сагайдачного.
- •27. Образ Богдана Хмельницького
- •28. Література Києво-Могилянської академії: тематика, жанри, імена
- •29. Вірші Івана Величковського
- •30. Життя і творчість Дмитра Туптала
- •31. „Історія Русів”. Специфіка жанру
- •32. Літопис Самійла Величка і українська літописна традиція: козацькі літописи
- •33. Українське літературне бароко
- •34. «Сад божественних пісень» Сковороди
- •35. Жанрово-стильова характеристика «Енеїди»
- •36. Драматичні твори Котляревського. Їх місце в історії українського театру . (зі статті Зерова
- •37. Школи українського романтизму (харківська, київська, галицька)
- •38. «Руська трійця» та її роль у розвитку л-ри на народній основі
- •39. Квітка-Основ»яненко – фундатор нової укр прози
- •40. Романтичні балади та історичні поеми Шевченка
- •41. Поезія Шеченка періоду «Трьох літ»
- •44. Бурлескно- травестійна поезія в українській літературі 1 половини 19 ст.
- •45. Побутово-етнографічна драматургія 1 половини 19 ст
- •46. Переспіви й переклади в українській літературі 1 пол. 19 ст.
- •47. Творчість т. Шевченка останніх років життя
- •48. Повісті Шевченка: літературна доля, проблематика, художня вартість
- •49. Щоденник Шевченка: суспільні та естетичні погляди
- •50. Сучасні проблеми шевченкознавства
- •51. «Чорна рада» п.Куліша – перший соціально-історичний роман в українській літературі.
- •54. Соціально-психологічні основи української прози марка вовчка.
- •55. Український театр корифеїв: історія виникнення, діяльність, творчість
- •56. Історичні романи Нечуя-Левицького («Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський»): тематика і проблематика
- •59. Проблема «пропащої сили» в прозі Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні»).
- •60.Соціально-психологічний роман «Повія» Панаса Мирного: історія написання і публікації, композиція, соціально-психологічна зумовленість поведінки головної героїні
- •61. Творчість б.Грінченка.
- •62. Новаторство політичної лірики і.Франка.
- •63. Філософські поеми і.Франка.
- •64. Лірична драма і.Франка «Зів’яле листя».
- •67. Соціально-психологічна та історична драма і.Франка.
- •68. Перекладацька діяльність і.Франка.
- •69. Іван Франко – літературний критик.
- •70. «Покутська трійця»: Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина.
- •73. Українська новелістика кінця 19-поч.20. Жанрові модифікації. Франко про психологізм молодої прози
- •74. Поетика драматичної поеми Лесі Українки («На полі крові», «Оргія», «Бояриня»).
- •75. Художня трансформація фольклорно-міфологічного начала в «Лісовій пісні» Лесі Українки.
- •80. Літературні організації і групи 20-30-х рр.. Хх ст.. «Гарт»,
- •81. Літературна дискусія 1925 — 1928 років.
- •82. Естетична програма поетів- неокласиків.
- •83. Рання поезія п. Тичини (“Сонячні кларнети”, “Замість сонетів та октав”, “Плуг”, “Вітер з України”)
- •84. Лірика в. Сосюри.
- •87.Жанрово-стильові особливості драматургії 20-30-рр. 20 ст.
- •88.Проза Миколи Хвильового
- •89.Роман «Місто» Підмогильного
- •90. Поеми Бажана «Сліпці», «Смерть Гамлета», «Різьблена тінь»
- •91.Новелістика Григорія Косинки
- •92.Поезія є. Плужника, д. Фальківського, о. Влизька.
- •93. Поезія б.-і. Антонича
- •94. Співець степової Еллади. Маланюк
- •95.«Празька школа» української поезії
- •96.Романи Івана Багряного «Сад Гетсиманський», «Тигролови»
- •97.Улас Самчук «Волинь», «Марія»
- •98.Драматургія Івана Кочерги («свіччине весілля», «Алмазне жорно»)
- •99. Ю. Яновський. Роман «чотири шаблі»
- •100.Кіносценарії о. Довженка
- •101. Фольклорність поезії Малишка
- •102. Шістдесятництво як суспільно-політичний і літературний феномен
- •103. Перша фаза реабілітації репресованих письменників (кінець 50-поч. 60 рр. 20 ст.)
- •104. «Третє цвітіння» української поезії (Рильський, Тичина, Малишко, Бажан, Первомайський)
- •105. Космічна тема в поезії 60-рр 20 ст.
- •106. Новелістика 60-х рр. 20 ст, її представники
- •107. Перекладацька діяльність Миколи Лукаша і Григорія Кочура.
- •108. Роман о.Гончара «Собор», його проблематика і поетика.
- •109. Роман-епопея Вільде «Сестри Річинські» - мистецтво індивідуалізації жіночих персонажів
- •110. Літературно-мистецьке об*єднання мур. Концепції «Великої літератури» Самчука. «національно-органічного стилю» Шереха та дискусії навколо них
- •111. Історичні романи п.Загребельного, їх проблематика та особливості стилю
- •113. Драматургія 60-80рр 20ст, основні представники
- •114. Збірки Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність», їх проблематика та поетика.
- •115. Поезія Василя Симоненка
- •116. Літературна критика 60-80 рр 20 ст, основні представники
- •117. Новелістика Григора Тютюнника. Мотив скаліченого дитинства
- •118. Історичні Романа Романа Іваничука та Романа Федоріва. Мотиви історичної пам’яті та яничарства.
- •119. Романи Ліни Костенко «Маруся Чурай» і «Берестечко», коло проблем
- •120. Літературне об*єднання «Слово», його програма та основні представники
- •121. Трилогія в. Шевчукка «Три листки за вікном».
- •122. Дисидентська поезія 60-80-х рр. 20 ст. Творчість Василя Стуса та Ігоря Калинця
- •123. «Химерна проза» 70-х 203н.. 20 ст.
- •125. Друга хвиля реабілітації укр.. Літератури( кін. 80 – поч. 90-х років 20 ст.)
- •126. Історія й теорія літератури як розділи літературознавства. Специфіка літературної критики
- •127. Тропи.
- •129. Композиція літературного твору
- •130. Категорії змісту і форми в літературознавстві
- •131. Будова і функції синтаксичного паралелізму і градації
- •132. Будова і функції антитези, оксиморону, парадоксу
- •134. Поетична строфіка. Канонічні строфи
- •138. Силабо-тоніка як система віршування
- •143. Драма як літературний рід.
- •145. Метафора, її різновиди і функції.
- •147. Порівняння: будова, різновиди, функції.
- •150. Ліро-епічні жанри.
- •158. Літературний персонаж: його різновиди і засоби характеротворення.
- •159. Епос та його жанри.
126. Історія й теорія літератури як розділи літературознавства. Специфіка літературної критики
Історія літератури (від гр.. – розповідь про минуле) досліджує художню літературу в історичному аспекті від її зародження і до наших днів. Включає в себе історії окремих національних літератур, які мають багатовікову традицію (кит..анг.,укр..) і новітніх, розвиток яких обмежується десятками років (чукотська, історія л-ри мансі). Досліджує взаємозв’язки з іншими літературами (н-д: української на ранніх етапах з візантійською чи, пізніше, з російською), різного роду взаємовпливи. Історія л-ри кожного еароду має свої специфічні особливості. Так, тривала відсутність державності укр..народу, утиски мови та культури знайшли своє відображення в історії національної л-ри в цілому, у творчості окремих представників (н-д:шевченка, куліша, лепкого). Історія л-ри кожного народу поділяється на кілька періодів. Н-д, Єфремов називає 3 періоди в історії укр..л-ри: доба національно-державної самостійності; доба нац..державної залежності; доба національного відродження. За Чижевським: 1) доба монументального стилю – 9ст; 2) д.орнаментального стилю – 7-8ст.; 3) переходова доба – 14-15ст.; 4) ренесанс та реформація – кін.16ст.; 5) барокко – 17-18ст.; 6) класицизм – кін.18ст – 40-ві рр. 19ст; 7) романтика – кін.20-х рр.. – поч.60-х рр.. 19ст; 8) реалізм – від 60-х 19ст.; 9) символізм – поч 20ст.. Історія л-ри також спеціалізується на окремих дослідженнях обмежених певною добою: іст.укр.літ. 20 ст, іст.укр.літ.19ст., історія давньої л-ри. Цілі напрями в історії л-ри дала творчість окремих письменників-класиків: шевченкознавство. Франкознавство, шекспірознавство і т.д.. Основними жанрами є: монографія, огляд, стаття, есе, рідше – нарис, рецензія.
Теорія л-ри (від гр..-спостереження, дослідження) – здійснює дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять. Структурно вона поділяється на кілька розділів. Теорія л-ри вивчає 1) сутність, зміст і форму художньої літератури, її специфіку та функції як самостійного виду мистецтва; 2) розуміння специфіки художньої творчості й аналіз конкретних літературних явищ, поділ поезії на роди та жанри; 3)досліджує літературний процес, зміну напрямів, течій, шкіл, особливості стилю окремого письменника й в цілому л-ри певної доби; 4) розгляд хакономірностей розвитку мови художньої л-ри, особливостей віршування тощо. Т.л-ри досліджує загальні й спільні для кожної окремої національної л-ри (укр…кит.,ісп..) закони й закономірності, що пов»язують л-ру з навколишньою дійсністю, а також внутрішньо літературні закони. Основними жанрами є монографія, стаття, огляд, есе.
Л-на критика (від гр.. – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літ-ства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників і читачів. Письменникам вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а читачам – виробити певні естетичні смаки, розібратися в безмежному морі художніх творів, що друкуються в різних періодичних виданнях, виходять окремими книгами. Провідними жанрами літ.критики є анотації, огляди, есе, літературні портрети.
Т.л-ри розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі худ.твори. діяльність письменників, зміну л-тних течій і напрямів. Вона не може обмежуватись історико-літ-ним матеріалом, але й буде спиратися на досягнення літ-ної критики. Історія л-ри постійно відштовхується від тих загальних положень і принципів, що їх розробляє т.л-ри. Також для історії л-ри бажаною є постійна взаємодія з наукою, що досліджує сучасний літ-ний процес – тобто, з критикою. Водночас критика не може обійтися без теорії та історії л-ри. В цих науках вона знаходить необхідні підходи до оцінки до оцінки творів.
