- •Л.Є. Братанюк Основи права і законодавства в охороні здоров’я
- •Тема 1. Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія 9
- •Тема 2. Основи конституційного права України. Права та обов’язки медичних працівників. Захист прав пацієнта 48
- •Тема 3. Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я 75
- •Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря 110
- •Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників 161
- •Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я 221
- •Тема 7. Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення 290
- •Тема 8. Основи права соціального захисту. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення 359
- •Тема 9. Основи фінансового права України. Державно система медичної допомоги, її фінансування 409
- •Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціалізованої підприємницької діяльності 448
- •Тема 11. Основи екологічного права та завдання санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища 468
- •Передмова
- •Тема 1. Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •1.1. Передумови виникнення держави і права та розвитку України
- •1.2. Теорії походження держави
- •1.3. Відмінності держави від соціальної організації первісного суспільства
- •1.4. Держава: поняття, ознаки та функції
- •1.5. Правова держава: поняття та ознаки
- •С хема 1.4. Ознаки правової держави
- •1.6. Право: поняття, ознаки та суть
- •1.7. Мораль і право в системі соціальних норм
- •Порівняльна характеристика норм права і моралі
- •1.8. Норми права та структура норми права
- •1.9. Джерела (форми) права
- •1.10. Система права. Правова система
- •1.11. Правовідносини: поняття, склад, види
- •1.12. Правопорушення та юридична відповідальність
- •1.13. Зв’язок лікарської етики та медичної деонтології з правовою культурою
- •1.14. Правова культура медичного працівника
- •1.15. Правове виховання: поняття, ознаки, функції
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Рекомендована література
- •Тема 2. Основи конституційного права України. Права та обов’язки медичних працівників. Захист прав пацієнта План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •2.1. Конституційне право: поняття, предмет, метод
- •2.2. Визначення поняття «Конституція», її політичне та юридичне значення
- •2.3. Структура Конституції України
- •2.4. Державні символи України
- •2.5. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні
- •2.6. Громадянство України як постійний зв’язок особи і держави
- •2.7. Права та обов’язки медичних працівників
- •2.8. Визначення поняття «пацієнт». Права пацієнта
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література
- •Тема 3. Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •3.1. Адміністративне прав: поняття, предмет і джерела
- •3.2. Кодекс України про адміністративні правопорушення
- •3.3. Система органів державного управління
- •3.4. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки, склад
- •3.5. Види адміністративних стягнень
- •3.6. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
- •3.7. Дисциплінарна відповідальність медичних працівників
- •3.8. Основні принципи накладання дисциплінарного стягнення у сфері медичної діяльності
- •3.9. Загальна характеристика управління санітарно-епідеміологічним наглядом
- •3.10. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції за порушення санітарного законодавства
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Завдання 4. Продовжіть думку
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •4.1. Поняття про сучасне цивільне право України
- •4.2 Цивільне законодавство
- •4.3. Суб’єкти та об’єкти цивільного права
- •4.4. Спадкування за законом і за заповітом. Секретний заповіт
- •4.5. Поняття про юридичну особу. Юридичні особи в системі охорони здоров’я
- •4.6. Страхова медицина
- •4.7. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря
- •4.8. Цивільно-правовий статус медичної сестри
- •4.9. Відповідальність у цивільному праві, її підстави. Цивільно-правова відповідальність медичних працівників
- •4.10. Мораль та шкода
- •4.11. Принципи компенсації моральної шкоди в сфері медичної діяльності
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Завдання 4. Продовжіть думку
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •5.1. Трудове право: поняття, предмет та система
- •5.2. Джерела трудового права. Кодекс законів про працю
- •5.3. Колективний та трудовий договори, порядок укладання
- •5.4. Оформлення трудових відносин з медичним персоналом
- •5.5. Переміщення та переведення на інше робоче місце в галузі охорони здоров’я
- •5.6. Відсторонення від роботи медичних працівників
- •5.7. Робочий час, його види
- •5.8. Тривалість робочого часу в закладах охорони здоров’я
- •5.9. Час відпочинку, його види
- •5.10. Оплата праці працівників охорони здоров’я при відхиленні від нормальних умов праці
- •5.11. Матеріальна відповідальність у закладах охорони здоров’я
- •5.12. Охорона праці в закладах охорони здоров’я
- •5.12. Юридична відповідальність медичних працівників за порушення законодавства про охорону праці
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •6.1. Кримінальне право: поняття, предмет і завдання
- •6.2. Загальна характеристика кримінального кодексу України
- •6.3. Злочини: поняття, ознаки, класифікація
- •6.4. Покарання. Система та види покарань
- •6.5. Злочини в системі охорони здоров’я
- •Інші злочини, що небезпечні для життя та здоров’я особи
- •6.6. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування
- •6.7. Кримінально-правові наслідки евтаназії
- •6.8. Злочини проти життя і здоров’я особи
- •Злочини проти життя
- •Злочини проти здоров’я
- •Тілесні ушкодження
- •Завдання фізичних або моральних страждань
- •Зараження соціальними хворобами
- •6.9. Злочини проти здоров’я населення: поняття і види
- •Види злочинів проти здоров’я населення
- •Інші злочини проти здоров’я населення
- •Завдання до самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Тема 7. Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •7.1. Сімейне право: поняття, предмет, система та принципи
- •Система сімейного права
- •7.2. Загальна характеристика сімейного кодексу України
- •7.3. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення шлюбу
- •Порядок укладення шлюбу
- •7.4. Шлюбний договір: поняття та алгоритм складання шлюбного договору
- •Шлюбний договір
- •7.5. Права та обов’язки подружжя, батьків і дітей
- •Особисті права та обов’язки подружжя
- •7.6. Право спільної сумісної власності на майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі
- •7.7. Підстави й порядок припинення шлюбу
- •Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану
- •Розірвання шлюбу в судовому порядку
- •Юридичні наслідки розірвання шлюбу
- •Режим окремого проживання подружжя
- •Підстави і порядок визнання шлюбу недійсним
- •Правові наслідки визнанім шлюбу недійсним
- •7.8. Роль медичних працівників у правовому та медичному врегулюванні сімейних відносин
- •7.9. Медико-правові проблеми штучного запліднення
- •Штучне запліднення
- •Сутність сурогатного материнства
- •Регулювання відносин сурогатного материнства нормами чинного законодавства України
- •Удосконалення правового регулювання сурогатного материнства в Україні
- •7.10. Шляхи правового захисту сім’ї державою
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Тема 8. Основи права соціального захисту. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення План викладу і засвоєння матеріалу
- •Важливі терміни та поняття
- •8.1. Право соціального забезпечення: поняття, предмет, метод і система
- •Схем 8.1. Ознаки методу правового регулювання соціального забезпечення Основні функції права соціального забезпечення
- •Система права соціального забезпечення
- •Поняття і види принципів права соціального забезпечення
- •Джерела права соціального забезпечення
- •8.2. Конституція України про соціальний захист і соціальне забезпечення громадян
- •8.3. Види соціального забезпечення
- •8.4. Порядок встановлення груп інвалідності
- •Критерії встановлення груп інвалідності
- •Терміни переогляду інвалідів
- •8.5. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування
- •8.6. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення
- •8.7. Види державних пенсій
- •8.8. Допомоги: поняття і види
- •Державна допомога сім’ям із дітьми
- •Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами
- •Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям
- •Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
- •Призначення субсидії для оплати житлово-комунальних послуг
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •9.2. Бюджет і бюджетна система
- •9.3. Система оподаткування в Україні
- •9.4. Благодійні надходження: основні поняття та види
- •Подарунки
- •Суми за дорученнями
- •Планування та витрати
- •9.5. Державна система медичної допомоги, її фінансування
- •9.6. Організація системи охорони здоров’я
- •9.7. Розвиток лікувальних закладів усіх форм власності
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •10.2. Підприємницька діяльність в Україні
- •Поняття підприємницької діяльності, її ознаки та принципи
- •10.3. Види підприємницької діяльності
- •10.4. Приватна медична практика як вид спеціальної медичної діяльності
- •10.5. Припинення приватної медичної практики
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3
- •Завдання 4. Продовжіть думку
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Конституція України в системі джерел екологічного права
- •Закон як джерело екологічного права
- •Нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади
- •Акти місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •Міжнародні договори як джерела екологічного права України
- •11.2. Об’єкти екологічного права
- •Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища
- •11.3. Правове забезпечення екологічної безпеки
- •Поняття екологічного ризику та його місце в системі правовідносин екологічної безпеки
- •Правові засади забезпечення екологічної безпеки
- •Ядерна та радіаційна (радіоекологічна) безпека в системі екологічної безпеки
- •Правові аспекти біологічної безпеки при поводженні з генетично-модифікованими організмами
- •11.4. Екологічна експертиза
- •11.5. Роль санітарно-епідеміологічного нагляду
- •Оскарження актів
- •Відповідальність за порушення санітарного законодавства
- •11.6. Юридична відповідальність у галузі екології
- •Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
- •Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення
- •Цивільно-правова відповідальність п екологічні правопорушення
- •Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 2. Тести-тренінги
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Рекомендована література Нормативна
- •Навчальна
- •Додаткова
- •Відповіді на завдання
- •Тема 1. Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія
- •Тема 2. Основи конституційного права України. Права та обов’язки медичних працівників. Захист прав пацієнта.
- •Тема 3. Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я.
- •Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно- правовий статус сімейного лікаря.
- •Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників
- •Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я
- •Тема 7. Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення
- •Тема 8. Основи права, соціального захисту. Медичне обслуговування – одна з форм соціального забезпечення
- •Тема 9. Основи фінансового права України. Державна система медичної допомоги, її фінансування
- •Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності
- •Тема 11. Основи екологічного права та завдання санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища
11.4. Екологічна експертиза
Екологічна експертиза – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінюванні передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу»).
Таким чином, екологічна експертиза – особлива форма попереджувального екологічного контролю. Згідно зі ст. 28 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданнями екологічної експертизи є:
визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища;
встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
оцінювання повноти й обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров’я населення, яка здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів разом зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Здійснення екологічної експертизи в Україні базується на таких принципах (ст. 6 Закону України «Про екологічну експертизу» ), як:
гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища, тобто в процесі проведення еколого-експертних заходів мають насамперед дотримуватися основні нормативи якості навколишнього природного середовища, а також еколого-правові вимоги, пропоновані до проектування, розміщення, будівництва, експлуатації об’єктів, діяльність яких впливає на навколишнє природне середовище в цілому, і стосується врешті-решт права кожного індивіда на сприятливий стан навколишнього природного середовища;
збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки, тобто реалізація зазначеного принципу припускає всебічний підхід три здійсненні еколого-експертної діяльності;
наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність.
До принципів екологічної експертизи належать також:
екологічна безпека, територіально-галузева й економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності. Цей принцип у частині врахування вимог екологічної безпеки багато в чому нагадує принцип, що гарантує забезпечення сприятливого для життя і здоров’я людини навколишнього середовища. У свою чергу врахування таких складових, ж територіально-галузева й економічна доцільність під час екологічної експертизи: припускає аналіз економічної ситуації як у цілому в країні, так і в окремо взятому регіоні, а також факторів, ще впливають на її динаміку;
державне регулювання, тобто еколого-експертна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і регламентується нормативно-правовим и документами, прийнятими: н а загальнодержавному рівні;
законність, яка виступає основним принципом всієї еколого-експертної діяльності і припускає повне і неухильне дотримання положень, закріплених у нормативно-правових актах.
Ст. 5 Закону України «Про екологічну експертизу» визначає основні завдання, екологічної експертизи, до яких належать:
визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;
встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних нормі праці;
оцінювання впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів;
оцінювання ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
підготування об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.
Об’єктами екологічної експертизи, згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу», є:
проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроектна документація;
техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, незалежно від форм власності і підпорядкування, у тому числі військового призначення;
проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів і документів, що регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;
документація зі створення нової техніки і технології, матеріалів і речовин, у тому числі тих, що закуповують за кордоном;
матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи: й об’єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» також вказує на те, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні об’єкти і комплекси, що діють, у тому числі військового й оборонного значення.
Суб’єктами екологічної експертизи відповідно до ст. 9 зазначеного закону є:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;
інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;
громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;
інші установи, організації та підприємства, у тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;
окремі громадяни в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до законодавства виділяють державну, громадську та інші види екологічної експертизи.
Державну екологічну експертизу організовують і проводять еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації або спеціально створювані комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» зазначає, що до проведення екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.
Законодавством про екологічну експертизу також встановлені спеціальні вимоги до документації на об’єкти державної екологічної експертизи. Зокрема, ст. L5 згаданого закону визначає, що в документації на об’єкти державної екологічної експертизи мають порушуватися питання про:
комплексне еколого-економічне оцінювання впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) документації і заяви про екологічні наслідки діяльності;
обґрунтування впровадженню сучасних, досконалих нематеріаломістких і неенергоємних, мало- і безвідходних технологічних процесів;
забезпечення комплексного перероблювання, утилізації й ефективного використання відходів виробництва;
заходи щодо економії водних: ресурсів, забезпечення ефективного очищення всіх видів стічних вод, а також їх використання для технічних потреб без скидання цих вод у природні водотоки і водойми;
дієвість передбачуваних заходів щодо охорони атмосферного повітря від забруднення;
забезпечення збереження, охорони і відтворення об’єктів рослинного і тваринного світу та природно-заповідного фонду;
забезпечення захисту населення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу антропогенних фізичних, хімічних та біологічних факторів.
Закон України «Про екологічну експертизу» також регламентує умови та підстави проведення державної екологічної експертизи в Україні. Зокрема ст. 34 зазначає, що державну екологічну експертизу проводять у разі:
наявної або можливої потенційної небезпеки об’єктів екологічної експертизи для навколишнього природного середовища;
прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами чи їх виконавчими комітетами, судом та правоохоронними органами відповідно до законодавства;
зумовленості загальнодержавними екологічними інтересами.
Державну екологічну експертизу видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводять після оприлюднення замовником заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам кількох документів із обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом України «Про екологічну експертизу» (ст. 37) державну екологічну експертизу проводять шляхом:
аналізу й оцінювань об’єктів екологічної експертизи групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
еколого-експертних досліджень і оцінювань об’єктів екологічної експертизи спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців (практиків та науковців інших підприємств, установі організацій);
створення міжгалузевих експертних комісій спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів спільно з іншими органами державної виконавчої влади;
залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.
Ст. 38 зазначеного закону передбачає строки проведення державної екологічної експертизи:
групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів – до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, a y виняткових випадках, залежно від складності проблеми, – до 120 днів;
спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями – до 90 календарних днів;
за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи – до 30 календарних днів.
Початком державної екологічної експертизи вважається день подання до еколого-експертного органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі потреби – і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.
Відповідно до ст. 30 Закону України: «Про охорону навколишнього природного середовища», громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а також місцевих органів влади за рахунок власних коштів або на громадських засадах. Також зазначається, що громадську екологічну експертизу проводять незалежно від державної екологічної експертизи.
Ця експертиза, згідно зі ст. 16 Закону України «Про екологічну експертизу», може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань. Може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.
Для проведення громадської екологічної експертизи, по-перше, потрібна, наявність зареєстрованої громадської організації, статут якої передбачає можливість, проведення громадської екологічної експертизи. По-друге, громадська екологічна експертиза має бути офіційно зареєстрована згідно зі ст. 41 Закону України «Про екологічну експертизу». По-грегє, у заяві на проведення громадської екологічної експертизи необхідно зазначити склад членів експертної комісії, термін її проведення.
Найбільш неурегульованим є питання щодо вибору об’єкта громадської екологічної експертизи, особливо якщо він, за заявою замовника, має державну або комерційну таємницю. Це певним чином стримує можливості громадської екологічної експертизи.
Інші, крім державної і громадської, види екологічних експертиз можуть здійснювати за ініціативою зацікавлені юридичні і фізичні особи на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями. Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (ст. 17 Закону України «Про екологічну експертизу»).
Процедура проведення екологічної експертизи складається з:
перевірки наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовчий етап);
аналітичного опрацювання матеріалів екологічної експертизи, у разі потреби натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткового оцінювання ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об’єктів екологічної експертизи (основний етап);
узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовки висновку екологічної експертизи та подання його зацікавленим органам: і особам (завершувальний етап) (ст. 33 Закону України «Про екологічну експертизу»).
Висновки екологічної експертизи складаються зі вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнювальної) частин (ст. 43).
У вступній частині містяться дані про орган, що проводив екологічну експертизу, склад експертів, час проведення, найменування об’єкта екологічної експертизи, його кількісні та якісні показники, відомості про виконавців і замовників екологічної експертизи та про орган, який ухвалює рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи.
У констатуючій частині надається коротка характеристика видів запланованої чи здійснюваної діяльності, її впливу на стан навколишнього природного середовища, ступеня екологічного ризику відповідних заходів, спрямованих на нейтралізацію і запобігання цьому впливові, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
У заключній частині містяться узагальнена оцінка об’єкта екологічної експертизи, зауваження і пропозиції щодо вдосконалення обґрунтування його екологічного впливу, висновки щодо схвалення, повернення на доопрацювання чи відхилення його від подальшого еколого-експертного розгляду з посиланням на відповідні нормативні документи та щодо можливості прийняття рішення про подальшу реалізацію об’єкта екологічної експертизи.
Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.
За негативної оцінки замовник зобов’язаний забезпечити доопрацювання об’єктів відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу. Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природною середовища є обов’язковим для виконання.
Водночас у законодавстві передбачена можливість оскарження висновку державної екологічної експертизи. Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України «Про екологічну експертизу», юридичні особи, зацікавлені у спростуванні висновків державної екологічної експертизи або його окремих положень, подають обґрунтовану заяву до відповідних рад, органів державної виконавчої влади, державної екологічної експертизи та інших органів, які ухвалювали рішення про проведення такої експертизи. Ці органи зобов’язані впродовж місяця розглянути подану заяву і за наявності підстав призначити проведення додаткової державної екологічної експертизи із залученням незалежних експертів.
Що ж стосується висновків громадської екологічної експертизи, то, згідно зі ст. 42 Закону України «Про екологічну експертизу», вони надсилаються органам державної екологічної експертизи та замовникам експертизи. Ці висновки мають враховуватися під час проведення державної екологічної експертизи, а також органами, які ухвалюють рішення про реалізацію того чи іншого господарського проекту.
Законом передбачена юридична відповідальність фізичних та юридичних осіб за порушення правил і вимог екологічної експертизи.
