2.3. Структура Конституції України

Конституція України складається з преамбули, основної частини, яка охоплює 13 розділів і 161 статтю, «Прикінцевих положень» (розділ ХІV) та «Перехідних положень» (розділ XV).

Преамбула у свою чергу – з дев’яти абзаців. Основне положення її є таке: Верховна Рада України, приймаючи Конституцію, діє від імені українського народу, виражаючи його суверенну волю. Крім того, преамбула констатує: юридичною підставою виникнення України як незалежної держави є невід’ємне природне право української нації на самовизначення. А також визначає основну мету прийняття Конституції: забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадянської злагоди на землі України, розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

Розділ І – «Загальні засади» – закріплює основи конституційного ладу: Україна визнається суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; визначається правовий статус людини і громадянина, принцип народовладдя та форми його здійснення; вирішується питання щодо державної мови, державних символів України тощо.

Розділ II – «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» – закріплює за кожною особою певний комплекс природних, невід’ємних прав і обов’язків, складовими якого є особисті, громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні й екологічні права. Система цих конституційних норм визначає правовий статус людини і громадянина.

Так, людина визнається найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи визначають зміст діяльності держави.

Розділ III – «Вибори. Референдум» – закріплює найважливіші інститути безпосереднього народовладдя: основні його форми, принципи виборів, підстави проведення референдумів тощо.

Розділ IV – «Верховна Рада України» – визначає правовий статус Верховної Ради України, органу законодавчої влади.

Розділ V – «Президент України» – визначає правовий статус Президента України як глави держави: наводиться перелік повноважень, які має виконувати Президент, регламентується порядок його обрання і припинення посадових функцій, а також окреслюються форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його участі у формуванні судової влади.

Розділ VI – «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» – регламентує основні повноваження Кабінету Міністрів України як: вищого органу виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Розділ VII – « Прокуратура» – регулює діяльність прокуратури як організовано самостійної державно-правової інституції.

Розділ VIII – «Правосуддя». Органами судової влади, яка діє самостійно і незалежно від законодавчої і виконавчої влади, є суди. Вони, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини: і громадянина.

Розділ IX– «Територіальний устрій України» – визначає територіальний устрій України. Зокрема ст. 132 наголошує на єдності та цілісності державної території, на поєднанні централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, на збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів.

Розділ X– «Автономна Республіка Крим» –закріплює основні засади конституційного статусу Автономної Республіки Крим у складі України: коло повноважень, система і порядок формування та діяльності власних представницьких і виконавчих органів, здійснення нормативного регулювання тощо.

Розділ XI– «Місцеве самоврядування» – конкретизує загальні засади конституційного ладу в Україні стосовно місцевого самоврядування. Так, визначаються поняття та суб’єкти місцевого самоврядування, порядок формування його органів, повноваження, матеріальна, фінансова основа і гарантії місцевого самоврядування.

Розділ XII – «Конституційний Суд України» – визначає правове становище Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції¹ в Україні.

Розділ XIII – «Внесення змін до Конституції України»– передбачає порядок внесення змін до Конституції. Він впроваджений для забезпечення стабільності Основного Закону України.

Розділ ХІV – «Прикінцеві положення» – визначає час набуття Конституцією чинності, тобто введення 11 в дію збігається з датою її прийняття Верховною Радою (28 червня 1996 p.). А цей день є державним святом.

Розділ XV – «Перехідні положення» – закріплює порядок і строки зміни чинного законодавства, строки повноважень посадових осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, обраних чи призначених до набуття чинності нової Конституції.

Отже, Конституція є базовим нормативно-правовим документом, який визначає правові засади державного і суспільного життя України. Це Основний Закон держави і суспільства з найвищою юридичною силою, тобто всі закони та нормативні акти в Україні повинні відповідати його положенням. -А це означає, що Конституція є основним джерелом права України.