6.8. Злочини проти життя і здоров’я особи

Конституція України (ст. 3) проголошує: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Злочини, які посягають на життя І здоров’я особи, визнаються одними з найнебезпечніших.

Злочини проти життя особи, за КК України, поділяються на вбивства (ст. 115–119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства мають такі підвиди:

• просте умисне вбивство (частина перша ст. 115);

• умисне вбивство за обтяжувальних обставин (кваліфіковані види вбивства) (частина друга ст. 115);

• умисне вбивство за пом’якшувальних обставин (привілейовані види вбивства) – вчинене в стані афекту (ст. 116), матір’ю новонародженої дитини (ст. 117), під час перевищення меж необхідної оборони або уразі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118);

• вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров’я є трьох видів:

• тілесні ушкодження;

• завдання фізичних або моральних страждань;

• зараження соціальними хворобами.

Тілесні ушкодження, поділяються на:

• умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121);

• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122);

• умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані афекту (ст. 123);

• умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або уразі перевищення заходів, необхідних для затримання: злочинця (ст. 124);

• умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125);

• необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать:

• побої і мордування (ст. 126);

• катування (ст. 127);

• погроза вбивством (ст. 129).

Зараження соціальними хворобами охоплює:

• зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130);

• зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Злочини, небезпечні для життя і здоров’я особи, поділяються на: злочини у медичній галузі та інші злочини.

До злочинів у медичній галузі, що є небезпечними для життя та здоров’я особи, належать:

• неналежне виконання: професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131);

• розголошення відомостей про медичний огляд на виявлення зараження вірусом: імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);

• незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);

• ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);

• неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);

• порушення прав пацієнта (ст. 141);

• незаконне проведення дослідів над люди дою (ст. 142);

• порушення визначеного законом порядку трансплантації органів або тіканин людини (ст. 143);

• насильницьке донорство (ст. 144);

• незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145).

Іншими злочинами, що вважаються небезпечними для життя та здоров’я особи, є:

• незаконне проведення аборту (ст. 134);

• залишення в небезпеці (ст. 135);

• ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136);

• неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137).

Усі названі злочини посягають на життя чи здоров’я особи або є небезпечними для найважливіших соціальних цінностей. Згадані цінності є родовим об’єктом, цих злочигнів.

Варто зазначити, що в інших розділах Особливої частини КК також є чимало статей, які передбачають відповідальність за злочини, пов’язані із завданням шкоди життю та здоров’ю особи. Але у таких випадках шкоду завдано через посягання на інші суспільні відносини, які становлять основний об’єкт посягання, а життя та здоров’я особи виступають як додаткові об’єкти, без яких посягання неосновний об’єкт неможливе. Наприклад, основним об’єктом розбою (ст. 187) є власність, а додатковим – життя та здоров’я потерпілої особи. При цьому додатковий характер об’єктів аж ніяк не знижує їх цінності і важливості кримінально-правової охорони.