Додаткова
Адміністративне право України: Підручник для юрид. ВНЗ і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Паращук та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – X.: Право, 2001. – 528 с.
Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К., 1998. – 360 с.
Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие / Под ред. проф. Г.-А. Туманова. – М.: Юрист, 1997. – 448 с.
Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 1998-2003 рр. – 622 с.
Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно-правовий статус сімейного лікаря План викладу і засвоєння матеріалу
Поняття про сучасне цивільне право України.
Цивільне законодавство.
Суб’єкти та об’єкти цивільного права.
Спадкування за законом і за заповітом. Секретний заповіт.
Поняття про юридичну особу. Юридичні особи в системі охорони здоров’я.
Страхова медицина.
Цивільно-правовий статус сімейного лікаря.
Цивільно-правовий статус медичної сестри.
Відповідальність у цивільному праві, її підстави. Цивільно-правова відповідальність медичних працівників.
Мораль та шкода.
Принципи компенсації моральної шкоди в сфері медичної діяльності.
Важливі терміни та поняття
цивільне право спадкове право
цивільна дієздатність цивільна правоздатність
юридична особа право на здоров’я
спадкування фізична особа
заповіт цивільна відповідальність
зобов’язання конфіскація
об’єкти цивільних правовідносин право власності
право інтелектуальної власності фізична шкода здоров’ю
медичне страхування
4.1. Поняття про сучасне цивільне право України
Поняттям «цивільне право» (від лат. jus civiles) у стародавньому римському праві позначали права, що належали винятково особам, які мали римське громадянство. Цей термін зберігся донині, хоча суть його докорінно змінилась.
Поняття «цивільне право» може вживатись у кількох значеннях: галузь права, система законодавства, частина науки про право, навчальна дисципліна. Однак визначальним з-поміж них е розуміння цивільного права як галузі права.
У цьому значенні цивільне право можна визначити як сукупність концепцій, ідей: і правових норм, що встановлюють на засадах диспозитивності, юридичної рівності та ініціативи сторін підстави набуття і порядок реалізації га захисту прав і обов’язків фізичними та юридичними особами, а також; соціальними утвореннями, що виступають як суб’єкти немайнових і майнових (цивільних) відносин, для задоволення матеріальних: та духовних потреб приватних осіб і захисту їх інтересів.
Критеріями виокремлення цивільного права як галузі національного права є його предмет, метод, засади правового регулювання, а також функції, які на нього накладають.
Цивільне право – це галузь права, норми якої регулюють на засадах юридичної рівності майнові відносини в її різноманітних формах і деякі особисті немайнові відносини, пов’язані з відповідними нематеріальними благами за участю громадян, організацій та інших соціальних утворень.
Предметом: цивільного права є:
особисті немайнові відносини – суспільні відносини, які складаються з приводу здійснення суб’єктом особистих немайнових прав і не мають безпосереднього економічного змісту (право на життя, ім’я, честь, гідність, ділову репутацію, авторство, фірмове найменування, товарний знак);
майнові відносини – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з використанням особою майнових: благ (речей, робіт, послуг). Прикладом є відносини між особами з приводу купівлі-продажу майна, найму нерухомості, виконання роботи на замовлення тощо. Вони є основною, переважною частиною предмета цивільно-правового регулювання.
Схематично предмет цивільного права можна зобразити таким чином (схема 4.1).
Як і всі правові відносини, цивільні правовідносини мають свою структуру:
суб’єкти – фізичні особи (громадини України:, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства), юридичні особи (організації, підприємства, установи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права;
об’єкт – матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких, виникли правовідносини: речі, зокрема гроші та цінні папери, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація тощо;
зміст – суб’єктивні права і відповідні їм юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин.
Схема 4.1. Предмет цивільного права
Як і будь-яка галузь права, цивільне право має свій метод. Цивільно-правовий метод на відміну від методів інших галузей Орава є багатоелементним, має власні ознаки:
юридична рівність сторін;
диспозитивність сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати їхні взаємовідносини на власний розсуд повністю або частково в межах, передбачених чинним законодавством;
особливий спосіб вирішення майнових спорів між учасниками цивільних правовідносин (через загальний, господарський чи третейський суди);
наявність майнової відповідальності сторін.
Цивільне право – сукупність норм права, які регулюють майнові та ‘оЬ’обисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями Jia засадах юридичної рівності сторін.
Система цивільного права України визначає розміщення його складників у певному порядку, обумовленому взаємозв’язком його елементів юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини – загальну і особливу.
Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб’єкти та об’єкти цивільного права, правочини, представництво й довіреність, строки і терміни, позовна давність.
А особливу частину цивільного права – норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона містить такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи, право власності та інші речові права; зобов’язальне право; право інтелектуальної власності; спадкове право.