Рекомендована література Нормативна

Закон України від 2 1 березня 1991 р. «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21.

Закон України від 9 липня 2003 р.«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 19.

Закон України бід 9 липня 2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради України. – 2003.–№19.

Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 1040 с.

Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.– 141 с.

Навчальна

Основи трудового права України: Курс лекцій / За ред. д-ра юр. наук, проф. П.Д. Пилипенка. – 3-тє вид., виправл. і доп. – Львів: Магнолія плюс, 2004. – 238 с.

Охорона праці у медицині та фармакології // В.М. Мороз, І.В. Сергета, Н.М. Фещук, М.П. Олійник. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 544 с.

Трудове право України: навч. посібник: Схеми / В.М. Короленко, В.П. Пастухов, М.О. Міщук, Ю.М. Щотова; За ред. проф. В.П. Пастухова. – К.: Школа, 2004. – 320 с.

Трудове право України: навч. посібник / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2005. – 208 с.

Додаткова

Венедиктов B.C. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – X.: Консум, 1995. – 136 с.

Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України: Соціально-економічні, правові та історичні аспекти. – К.: Друкарня Федерації профспілок України, 1998. – 381 с.

Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К. : Знання, КОО, 2003. – 146 с.

Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины: Научно-практический комментарий и сборник нормативных актов. – 5-е изд., перераб. и дополн. – X.: Одиссей, 2004. – 704 с.

Управління трудовими конфліктами: навч. посібник / Л.H. Беззубко, Л.В. Беззубко, А.Г. Зюнькік, А. В. Калина. – К.: МАУП, 2004.– 256 с.

Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я План викладу і засвоєння матеріалу

1. Кримінальне право: поняття, предмет і завдання.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.

3. Злочини: поняття, ознаки, класифікація.

4. Покарання. Система та види покарань.

5. Злочини в системі охорони здоров’я.

6. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

7. Кримінально-правові наслідки евтаназії.

8. Злочини проти життя і здоров’я особи.

9. Злочини проти здоров’я населення: поняття та види.

Важливі терміни та поняття

кримінальне право злочинне діяння

кримінальне законодавство покарання

злочин закінчений замах

протиправність діяння примусове лікування

об’єкт злочину співучасть у злочині

суб’єкт злочину евтаназія

кримінальна відповідальність крайня необхідність;

обмеження волі

6.1. Кримінальне право: поняття, предмет і завдання

Поняття «кримінальне право» розглядають у чотирьох його значеннях:

1. Кримінальне право як галузь законодавства, що виявляється в єдиному законодавчому акті – Кримінальному кодексі (КК) України.

2. Кримінальне право як галузь юридичної науки.

3. Кримінальне право як галузь права.

4. Кримінальне право як навчальна дисципліна.

Кримінальне право як галузь законодавства – це сукупність кримінально-правових норм, сформульованих і прийнятих Парламентом України, як закони, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також те, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.

Основні ознаки кримінального права як галузі законодавства такі:

• його норми встановлює лише вищий орган законодавчої влади – Парламент України;

• воно набуває прояву в законах;

• метод реалізації кримінального закону є специфічним, притаманним лише цьому законові (покарання особи за порушення кримінально-правової заборони).

Предметом кримінального права як галузі законодавства є відносини, що виникають у результаті скоєння злочину та застосування відповідного покарання.

Кримінальне право як наука – це певна система понять, ідей, поглядів, суджень щодо теорії кримінального закону, практики його застосування та шляхів реформування, генези кримінального права.

Наука кримінального права є науковим підґрунтям для інших наук кримінального циклу – кримінології, судової психології, судової психіатрії, судової медицини, статистики, криміналістики та ін. Водночас, вона сама використовує дані цих прикладних наук.

Наука кримінального права і відповідна юридична дисципліна мають власну систему. Система курсу загальної частини визначається системою Загальної частини КК України. Та система курсу (науки) Загальної частини кримінального права охоплює ширше коло питань. До неї належить вступний розділ курсу, в якому розглядаються поняття кримінального права, предмет його регулювання, з’ясовуються його завдання, місце в системі права. Крім того, висвітлюються питання історії кримінального права України га його окремих інститутів.

Кримінальне право як галузь права – це сукупність кримінально-правових норм, які визначають злочинність і караність діяння. За М. Коржанським, це сукупність суспільних відносин, які дозволяють і забезпечують особі суспільну можливість жити, володіти, користуватися найціннішими благами суспільного життя та забороняють іншим членам суспільства шкодити й руйнувати ці можливості.

Кримінальне право як навчальна дисципліна – це систематизована у певному порядку сукупність знань про теоретичні засади кримінального закону та його Історичні витоки, про чинний КК України та слідчо-судову практику його застосування, про закордонне кримінальне законодавство.

Завдання кримінального права:

• охорона суспільного ладу України, його політичної та економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

• забезпечення захисту життя, здоров’я, честі і гідності громадян, їх конституційних прав і свобод;

• захист власності, громадського порядку, довкілля;

• викорінювання всіляких порушень правопорядку і насамперед злочинів;

• забезпечення миру і безпеки людства;

• усунення причин, що породжують злочини.

Кримінальне право має властивий тільки йому предмет і метод правового регулювання. Злочин і покарання – два поняття інституції, що визначаються нормами кримінального права. Відносини, що виникають у зв’язку зі скоєнням злочину і застосуванням за це певних покарань, становлять предмет кримінального права. Покарання конкретної особи, яка вчинила злочин, е методом правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі скоєнням цього злочину.

Отже, можна сказати, що кримінальне право – це сукупність юридичних норм, що становлять їх цілісну систему, структурні частини (підсистеми) якої пов’язані між собою.