Розірвання шлюбу в державних органах реєстрації актів цивільного стану

На підставі ст. 106 СК у державних органах РАЦСу розривають шлюби за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору.

Державні органи РАЦСу не мають права приймати заяви про розірвання: шлюбу від подружжя, якщо на момент подачі заяви у них є спільні діти, які не досягли 18 років, – як рідні, так і усиновлені ними сумісно. При цьому немає значення, чи записані подружжя-усиновителі як батьки цих дітей. У такому разі розірвання шлюбу проводиться в судовому порядку.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, відбувається в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з подружжя на підставі спільної заяви, в якій підтверджена взаємна згода на розірвання шлюбу й відсутність неповнолітніх дітей.

Якщо один із подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або коли місце проживання одного з подружжя невідоме, питання: про розірвання шлюбу розглядає суд.

Державний орган РАЦСу виносить постанову про розірвання шлюбу через один місяць після подання заяви, зазвичай якщо та не була відкликана.

Окрім того, шлюб розривається державним органом РАЦСу за заявою одного з подружжя, якщо інший:

1. визнаний у судовому порядку безвісно відсутнім;

2. визнаний недієздатним внаслідок психічної хвороби або недоумства;

3. засуджений за скоєння злочину до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки.

За таких обставин розірвання шлюбу проводять незалежно від наявності між подружжям майнового спору і неповнолітніх.

Згідно зі ст. 108 СК, за заявою зацікавленої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень ст. 106 та п. 3 частини першої ст. 107 СК, може бути визнане судом фіктивним, якщо встановлять, що жінка й чоловік продовжують жити однією сім’єю і не мають наміру припиняти шлюбні відносини.

На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом РАЦСу.

У разі розірвання шлюбу державним органом РАЦСу шлюб припиняється удень винесення ним відповідної постанови.

Розірвання шлюбу в судовому порядку

Подружжя, яке має дітей, разом із заявою про розлучення може подати до суду письмовий договір про те, із ким саме проживатимуть діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто житиме окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти стягуватимуться на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд ухвалить рішення про розірвання шлюбу в тому разі, якщо буде встановлено, що заява про розлучення шлюбу є волею дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу порушуватимуться їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина (чоловік) має право відкликати заяву.

Позов про розірвання шлюбу може бути поданий і одним із подружжя. Але, згідно з п. 2 ст. 110 СК, його не можна подати впродовж вагітності дружини і одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку (яка містить ознаки злочину) щодо іншого з подружжя або їхньої дитини. Однак чоловік і дружина мають на це право (подавати позов) впродовж вагітності дружини, якщо:

а) батьківство зачатої дитини визнане іншою особою (таке визнання має бути письмовим і нотаріально засвідченим);

б) за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про народження дитини.

Опікун чи прокурор мають право подавати позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Під час розгляду справ про розірвання шлюбу суд зобов’язаний всебічно з’ясувати взаємини сторін, справжні мотиви розірвання шлюбу, вжити заходів для примирення подружжя як у процесі підготовки справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні,

Суди зобов’язані розглядати справи про розірвання шлюбу за участю обох сторін.

Розгляд справи за відсутності одного з подружжя можливий лише у виняткових випадках і за мотивованою постановою суду. За відсутності подружжя на судовому засіданні без поважних причин суд відкладає розгляд справи. А в разі неприбуття за повторним викликом суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу лише за поданими матеріалами.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання: шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя. Він ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде виявлено, Щ.0 подальша спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам, які мають істотне значення для одного з них або їхніх дітей.

Як уже згадувалося, одночасно із розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, з ким із батьків проживатимуть неповнолітні діти, спори про стягнення аліментів на дітей або "чоловіка (дружину), про поділ майна, яке е спільною сумісною власністю подружжя. Ці спори розглядаються в шлюборозлучному процесі, якщо про це просить один або обидва з подружжя і якщо суд визнає це за необхідне в інтересах захисту неповнолітніх дітей чи непрацездатного чоловіка (дружини).

Суд за відмови в позові про розірвання шлюбу не розглядає в тому яс провадженні інші заявлені з цим позовом вимоги подружжя. У такому разі сторожи мають право знову подати ці вимоги з дотриманням правил про підсудність.

У рішенні суду має вказуватися, в якому розмірі та з кого стягуватиметься державне мито – з одного чи з обох. Під час визначення розміру державного мита, яке підлягає стягненню з подружися у разі розірвання шлюбу, суд бере до уваги матеріальне становище кожного, а також інші конкретні обставини, зокрема з ким із батьків залишатимуться жити неповнолітні діти.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняє діяти у день набрання чинності такого рішення.