4.9. Відповідальність у цивільному праві, її підстави. Цивільно-правова відповідальність медичних працівників

Цивільно-правова відповідальність – це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленні певних цивільних прав чи накладенні обов’язків майнового характеру.

Підставами для цивільно-правової відповідальності є:

а) наявність майнових збитків;

б) протиправність поведінки;

в) провина;

г) наявність деліктоспроможного суб’єкта;

ґ) наявність індивідуально-правового акта;

д) причинний зв’язок між збитком і протиправною поведінкою.

Збитки можуть бути у вигляді:

• позитивної шкоди;

• упущеної вигоди.

Різновидами цивільно-правової відповідальності є:

а) договірна і позадоговірна;

б) часткова і солідарна;

в) основна і субсидіарна (додаткова);

г) повна і обмежена.

За деякі дії цивільно-правова відповідальність може накладатися без провини, якщо вона обумовлена законом чи угодою, а саме:

а) за невиконання грошового зобов’язання;

б) за втрату, недостачу ч и пошкодження майна;

в) за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність медичних працівників

Переважна більшість медичних працівників здійснює свою професійну діяльність, перебуваючи у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я. Відповідно до ст. 1172 ЦК України саме вони зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Медичні працівники можуть бути суб’єктами цивільно-правової відповідальності у тому разі, якщо вони зареєстровані як фізичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики). Цивільно-правова відповідальність цих осіб настає на тих же підставах, що і відповідальність закладів охорони здоров’я (юридичних осіб).

Є два види цивільно-правової відповідальності юридичних та фізичних осіб: договірна і деліктна (тобто відповідальність за заподіяну шкоду).

Договірна відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, передбачених договором! про надання медичних послуг. Для прикладу уявімо таку ситуацію. Заклад охорони здоров’я відповідно до договору про надання медичних послуг зобов’язався у визначений термін виконати пластичну операцію певного органа з використанням протеза з відповідними характеристиками, але не вжив заходів щодо своєчасного придбання такого протеза, що відтермінувало пластику. У свою чергу пацієнт, який займався бізнесом, для проходження оперативного лікування змушений був тимчасово призупинити свою діяльність, що завдало йому збитків. Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовникові невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем за наявності його вини у повному обсязі. Під збитками маються на увазі як реальні збитки, тобто втрати майнового характеру, так і упущена вигода.

Деліктна відповідальність настає внаслідок протиправного заподіяння шкоди, зокрема здоров’ю пацієнта.

Підставок для такої відповідальності є цивільно-правовий делікт (правопорушення), елементами якого є:

• шкода;

• протиправність поведінки (дій або бездіяльності) того, хто заподіяв шкоду);

• причинний зв’язок між протиправною поведінкою того, хто заподіяв шкоду і шкодою;

• вина того, хто заподіяв шкоду.

Шкода здоров’ю (ушкодження здоров’я) зазвичай передбачає заподіяння матеріальної (майнової) і моральної (немайнової) шкоди. Важливо, що відповідальність накладають не за саму шкоду, а за протиправну поведінку винного, унаслідок якої вона сталася. Дія або бездіяльність, що шкодить здоров’ю, вважається протиправною, за винятком випадків, передбачених законом (наприклад, якщо медпрацівник, здійснюючи медичне втручання з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», заподіяв шкоду, яка є меншою ніж та, що очікується в разі відмови від медичного втручання). У таких випадках для звільнення від відповідальності відповідач зобов’язаний довести правомірність своїх дій (бездіяльності).

Обов’язковою умовою відповідальності за заподіяну шкоду є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Якщо остання не е наслідком протиправної поведінки того, хто заподіяв шкоду, а сталася за інших причин (наприклад, через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), відповідач не зобов’язаний відшкодувати шкоду.

Для: настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров’ю потрібно, щоб така шкода була спричинена з вини того, хто заподіяв її. Та зазвичай вина медичних працівників виступає у формі необережності. Ось чому медпрацівник, аби не відповідати за шкоду, має довести, що вона сталася не з його вини.

Проте у деяких випадках можливе і настання цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності чи відсутності вини того, хто заподіяв шкоду:

• заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, наприклад лазерним апаратом (ст. 1187 ЦК);

• заподіяння шкоди споживачеві внаслідок недоліків товарів (робіт, послуг) (ст. 1209 ЦК).

Значну частину справ, що порушують проти закладів охорони здоров’я (у тому числі до суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), складають позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої медичними послугами (допомогою) неналежної якості. Відшкодування такої шкоди здійснюється за правилами, передбаченими положеннями глави 82 ЦК України.