Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності

Завдання 2. Тести-тренінги

1 – 9 (виконати самостійно), 10. а, б, г, е; 11. а, б, в, г, ґ; 12. а, б, в, г; 13 а, б,г, е

Завдання 3

У сфері господарювання застосовують такі види господарських санкцій: від шкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відшкодування збитків полягає в обов’язку порушника господарського зобов’язання відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, належать:

а) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;

б) додаткові витрати сторони, яка зазнала збитків (наприклад, штрафні санкції);

в) неодержаний прибуток (втрачена вигода);

г) матеріальна компенсація моральної шкоди.

Штрафними санкціями є сплата грошових сум у вигляді неустойки, штрафу, пені.

Оперативно-господарськими санкціями є:

а) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання; відмова від оплати за неналежно виконане зобов’язання;

б) відмова від подальшого виконання зобов’язання;

в) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання: зобов’язань, наприклад, переведення боржника на попередню оплату продукції (робіт, послуг);

г) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов’язання.

Адміністративно-господарськими санкціями є:

а) вилучення прибутку (доходу);

б) адміністративно-господарський штраф;

в) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

г) зупинення операцій, за рахунками суб’єктів господарювання;

ґ) застосування антидемпінгових їаході;

д) припинення експортно-імпортних операцій;

е) застосування індивідуального релейну ліцензування;

є) зупинення дії ліцензії (патенту на здійснення суб’єктом: господарювання певних видів господарської діяльності;

ж) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

з) обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

и) скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання;

і) інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законодавством.

До господарських товариств належати: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю; товариства з додатковою відповідальністю; повні товариства; командитні товариства.

Зокрема:

• акціонерні товариства – ще такі, що мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і відповідають за своїми зобов’язаннями тільки майном товариства;

• товариства з обмеженою відповідальністю – товариства, що мають статутний фонд, поділений на чистки, розмір яких визначається установчими документами, а його учасники відповідають за боргами товариства лише у межах їхніх вкладів до статутного фонду;

• товариства з додатковою відповідальністю – це товариства, статутний фонд яких поділений на частки визначених установчими документами розмірів, а їх учасники відповідають за боргами товариства як своїми внесками до статутного фонду, так і належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника;

• повні – ще ті товариства, де всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усій своїй майном;

• командитними є товариства, що поряд з учасниками, які відповідають за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, включають також учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників).

Завдання 4. Продовжіть дужку

Нормативно-правові акти, що регулюють господарську діяльність; акти управління господарською діяльністю; договори та інші угоди; заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання; придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх па те підстав; створення об’єктів інтелектуальної власно оті та інші дії суб’єктів; настання подій, які зумовлюють правові наслідки (ст. 174 ГКУ).

Підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність щодо виробництва, продукції, виконання робіт, надання послуг або заняття торгівлею для одержання прибутку.

а) правопорушення, скоєні на етапі укладання договорів, наприклад, порушення строків їх укладання, порушення процедури врегулювання розбіжностей, що виникають підчас їх укладання, укладання договорів, що суперечать правосуб’єктності юридичної особи чи вимогам закону тощо;

б) порушення строків виконання зобов’язань щодо постачання продукції (товарів), перевезення вантажів, виконання робіт тощо;

в) порушення зобов’язань щодо якості продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

г) порушення державної дисципліни цін, пов’язані з виконанням договорів;

ґ) порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов’язані з виконанням господарських договорів;

д) порушення зобов’язань щодо перевезень вантажів, планів перевезень (відсутність перевізних засобів, непред’явлення вантажів до перевезення);

е) простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені норми; втрата, нестача, пошкодження вантажу тощо.

4. а) завдання суб’єктом господарювання шкоди іншим особам;

б) порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння;

в) порушення антимонопольного законодавства (зловживання господарюючим суб’єктом своїм домінуючим становищем на ринку);

г) обмеження або припинення виробництва (вилучення з обігу товарів для створення чи підтримання дефіциту тощо);

ґ) порушення податкової дисципліни (приховування або заниження прибутку, порушення встановленого порядку обліку прибутку тощо).

Право власності – це основне речове право у сфері господарювання, Воно полягає у можливості власника на власний розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, у тому числі надавати це майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління тощо.

Право господарського відання є майновим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством.

Правом оперативного управління визнається майнове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для здійснення не комерційної господарської діяльності у межах, встановлених законодавством, а також власником майна чи уповноваженим ним органом.