3. Основні положення по нормуванню праці

Нормування праці – процес установлення необхідних витрат живої праці та робочого часу на виготовлення одиниці продукції чи виконання певного обсягу робіт за одиницю часу за досягнутих організаційно-технічних умов виробництва (ДСТУ 2961-94).

Конкретною формою вираження міри праці виступає норма праці. Виокремлення нормування праці в окрему функцію апарата управління виробництвом – наслідок поглиблення суспільного поділу праці. Усі витрати на здійснення цієї функції багаторазово окупаються тією економією живої праці, яка щодня своєю діяльністю забезпе- чує відповідні функціональні служби підприємства.

Об’єктами нормування праці є робочий час, виробнича операція, обсяг роботи, зона обслуговування і чисельність персоналу.

За нормування праці використовуються такі види норм: часу, виробітку, часу обслуговування, обслуговування і чисельності.

Розглянемо докладно складові норми часу і визначення норм виробітку. Норми часу (рис. 7.1) являють собою час, необхідний для виконання одиниці роботи (виготовлення продукції) одним робітником (ланкою, бригадою) за визначених організаційно-технічних умов.

Рис. 7.1. Склад норми часу

Штучний час установлюється на одиницю виконуваної роботи, а підготовчо-заключний час – на дії, пов’язані з підготовкою до ви- конання визначеного завдання і з його завершенням. У загальному вигляді

Т_ШТ = Т_ОП + Т_ОБСЛ + Т_ВОП + Т_ТОП.

Час на відпочинок і особисті потреби для ручних і машинно-ручних операцій задається у відсотках від оперативного часу.

Норма виробітку – установлена кількість продукції (або роботи), яка повинна бути вироблена або виконана за одиницю часу одним чи групою виконавців відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах, і яка є оберненою величиною до норми часу (ДСТУ 2961-94).

У більшості випадків норма виробітку встановлюється на зміну. Тому для розрахунків можна користуватися формулою

Н_В = (Т_ЗМ – Т_ПЗ) / Н_Ч,

де Т_ЗМ – фонд змінного часу одного робітника (групи робітників), що беруть участь у виконанні роботи.

Якщо Т_ПЗ встановлюється на всю зміну, розрахунок норми виробітку має вигляд:

Н_В = (Т_ЗМ – Т_ПЗ) / Т_ШТ,

де Т_ШТ – штучний час, що необхідно одному робітникові (групі робітників), на виконання одиниці роботи.

4. Організація роботи з нормування праці на підприємстві

Практична реалізація заходів щодо розробки і впровадження прогресивних норм, вивчення передових методів і прийомів праці, аналізу використання робочого часу і багато чого іншого покладено на службу нормування праці. На промислових підприємствах України це, як правило, відділ організації праці і заробітної плати, що виконує такі функції:

• організація обліку, перегляду діючих і впровадження нових норм праці;

• оцінка якості нормування праці;

• аналіз стану та рівня нормування;

• аналіз якості діючих норм витрат праці.

Наявні 3 форми управління нормуванням:

1. централізована, за якої управління і відповідальність сконцентровані в єдиному центрі (відділі, бюро). Застосовується на малих і середніх підприємствах з вузькою номенклатурою продукції;

2. децентралізована форма передбачає наявність декількох автономних центрів. Вона виправдана на великих підприємствах, коли окремі виробничі підрозділи мають замкнутий цикл і виробляють готову продукцію;

3. змішана, за якої поряд з єдиним організаційно-методичним центром у великих цехах створюються бюро організації і нормування праці.