2.1. Загальні відомості про структуру виробничого підприємства

Кожне підприємство багато в чому своєрідне. Залежно від видів продукції, що випускається, методів обробки сировини і напівфабрикатів на виробничих підприємствах створюються відповідні підрозділи, а в апараті управління – відповідні функції і ланки. Кожне підприємство складається із значної кількості виробництв, цехів, дільниць, органів управління і підрозділів з обслуговування працівників підприємства. Чітке встановлення взаємозв’язків між ними дозволяє обґрунтовано організувати хід виробництва і раціонально сформувати структуру підприємства.

Згідно з ДСТУ 2960-94, загальна структура управління підприємства являє собою сукупність органів управління із зазначенням їх складу, функцій, підпорядкованості, зв'язків між собою та з виробничими підрозділами (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Загальна структура підприємства

На структуру підприємства і побудову його підрозділів впливають виробничо-технічні і організаційні чинники. Головні з них такі:

1. Характер виробничого процесу і продукції, що виробляється. Відповідно до виду продукції, що виробляється, склад цехів, дільниць і процесів підприємства різний. Так, на машинобудівному підприємстві це можуть бути такі процеси, як заготівельні (ковальські та ін. цехи), обробляючі (механічні, термічні та ін. цехи), складальні. До складу вугледобувного підприємства входять дільниці з видобутку вугілля, проведення гірничих виробіток, ремонту гірничих виробіток та ін. Конструктивні і технологічні особливості продукції, що випускається і методи її виготовлення визначають склад виробництва, цехів, їх розміри, вантажообіг і розміри території підприємства.

2. Масштаби виробництва. Цей чинник впливає на розміри цехів, їх кількість і спеціалізацію. Зі зростанням обсягів виробництва створюються умови для поглиблення технологічної спеціалізації, утворення предметно- і детально- спеціалізованих цехів і виробництв.

3. Характер і міра спеціалізації і кооперування. Залежно від виду кінцевої продукції, яку виготовляє підприємство, розрізняють підприємства, що спеціалізуються на випуску готових виробів або деталей (вузлів). Чим вище рівень спеціалізації підприємства, тим менше в його складі різнойменних виробничих підрозділів, тобто простіше структура.

4. Міра охоплення життєвого циклу виробів. Відповідно до повноти реалізації циклу «наукові дослідження – виробництво – реалізація» ускладнюється і структура підприємства. Так, при здійсненні стадії «наукові дослідження», до виробничої структури входять дослідні і експериментальні виробництва, а до організаційної структури – служби, які здійснюють керівництво ними.

Потрібно мати на увазі, що структура підприємства динамічна.

2.2. Виробнича структура підприємства

В загальному вигляді виробнича структура – Сукупність виробничих підрозділів підприємства із зазначенням їхнього складу, співвідношення та зв'язків між ними (ДСТУ 2960).

В контексті модулю виробнича структура – це частина загальної структури, зокрема склад виробничих підрозділів підприємства (виробництв, цехів, дільниць), їх взаємозв’язок, порядок і форми кооперування, співвідношення за чисельністю зайнятих працівників, виробничих площ та їхнього розташування.

Виробничі структури підприємств різних галузей промисловості можуть розрізнятися. Але вони мають багато спільного. На рис. 2.2, як приклад, наведена виробнича структура машинобудівного підпри- ємства, ознайомлення з якою дає змогу уявити собі виробничі структури підприємств інших галузей. Основними виробничими підрозділами промислового підприємства є цехи або самостійні дільниці.

Цехом називається організаційно та (чи) технологічно (термічний, гальванічний, обробний т.д.) відокремлений структурний підрозділ, що прямо чи побічно бере участь у переробленні предмета праці на готову продукцію та складається із сукупності виробничих дільниць (ДСТУ 2960).

Розрізняють декілька видів цехів. Основні – здійснюють основний виробничий процес, тобто випускають продукцію. Допоміжні – безпосередньо не беруть участі у виробленні готової продукції, але забезпечують основним цехам безперебійність виробничого процесу (інструментальний, ремонтний, енергетичний та ін.). Обслуговуючі –сприяють нормальній роботі основних і допоміжних цехів: транспортного цеху, складу та ін. Побічні – займаються переробкою відходів основного виробництва. Експериментальні, призначення яких – виготовлення дослідних зразків продукції та виконання різних експериментальних робіт.

Цехи також мають свою структуру. Виробнича структура цеху це склад його дільниць, а також допоміжних і обслуговуючих ланок, зв’язки між ними, характер їх спеціалізації і кооперування в спільному процесі виготовлення продукції.

Рис. 2.2. Виробнича структура машинобудівного підприємства

Дільниця являє собою первинний виробничий підрозділ промислового підприємства. Початковим його елементом є робоче місце. Дільниці можуть входити до складу цехів або бути самостійними структурними ланками. Підприємства, що мають безцехову структуру, складаються тільки із самостійних дільниць.

Залежно від масштабів виробництва і спеціалізації, дільниці можуть мати різну назву. Майстерня – це відносно велика і слабо спеціалізована дільниця. Відділення цеху – велика дільниця або де- кілька функціонально пов’язаних дільниць. У потоковому виробництві вузькоспеціалізовану дільницю називають лінією, а в серійному – конвеєром.

Дільниця має певну оперативну і організаційну самостійність. Вона одержує окреме виробниче завдання і виділяється в оперативному обліку. Управління дільницею здійснює майстер, старший майстер або начальник дільниці.

Виробничі дільниці та цехи можуть бути організовані за технологічним або предметним принципом.

При технологічній спеціалізації кожна дільниця (цех) виконує технологічні операції певного виду. Дільниці в цеху пов’язані таким чином, що кожна наступна проводить доробку продукції, яку отримує від попередньої. Номенклатура продукції різноманітна, але з однорідним технологічним процесом. Часта зміна номенклатури, обумовлює зміну в послідовності операцій, тому обладнання розташовується за групами однорідних агрегатів, а не за ходом технологічного процесу. Це призводить до збільшення часу: на транспортування продукції, яка виготовляється, на переналагодження обладнання, а також на виконання виробничого циклу.

Цехи і дільниці, спеціалізовані за технологічною ознакою, переважають на підприємствах металургійної, хімічної і текстильної промисловості. На машинобудівних і металообробних підприємствах вони характерні для одиничного і дрібносерійного виробництва.

У разі предметної спеціалізації на дільниці (в цеху) здійснюються різнорідні технологічні процеси, створюючи замкнутий цикл з виготовлення окремого виробу або його складових частин, які передаються потім до складального цеху.

Предметна спеціалізація порівняно з технологічною має ряд переваг:

• забезпечується прямопотоковість виробничого процесу внаслідок розташування обладнання за ходом технологічного процесу;

• спрощуються зв’язки між дільницями, що скорочує перевезення в межах цеху і полегшує оперативне планування;

• скорочується виробничий цикл, оскільки вироби, що обробляються не мають зворотних маршрутів;

• створюється можливість запровадження потокових методів виробництва.

У випадках, коли неможливо організувати предметну спеціалізацію у зв’язку з невеликим обсягом виготовлення продукції, застосовують спеціалізацію цехів і дільниць за змішаним предметно-технологічним принципом.

У сучасних умовах господарювання важливою системною характеристикою виробничої структури є гнучкість. Гнучка виробнича структура - виробнича структура, в якій склад, конструкція, а також розташування устаткування дає змогу швидко перебудовуватися на випуск різних типорозмірів, виконань чи видів продукції.