1.3. Властивості підприємства як виробничої системи

У загальних рисах під системою розуміють сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, що функціонують для досягнення однієї цілі.

Стосовно промислових процесів система - це об'єкт у вигляді сукупності взаємодієвих компонентів, який має певну цілісність у відношенні до зовнішнього середовища (ДСТУ 3956-2000 «Технічні засоби вимірювання та керування в промислових процесах. Основні поняття, терміни та визначення»).

Виробнича система це особливий клас систем, до якого входять працівники, засоби і предмети праці, а також інші елементи, необхідні для її функціонування, в процесі створення продукції.

Підприємство розглядається як виробнича система, оскільки йому властиві всі характерні для системи ознаки. Підрозділи ж підприємства (цех, дільниця, відділи і т.д.) можуть бути розглянуті як підсистеми, що складаються з елементів різної міри складності (персонал, предмети і засоби праці і т. ін.). Отже, у виробництві створюється ієрархія систем (підсистем), пов’язаних одна з одною єдністю функціонування. Виробничою системою є і національна економіка і робоче місце. Все залежить від точки зору і широти аналізу. Надалі будемо розглядати відносно невеликі системи – підприємство, цех, робоче місце.

Виробничі системи досить різноманітні. Це залежить від галузі, типу виробництва, виду діяльності. Але в той же час вони мають ряд загальних особливостей, які вирізняють серед систем інших видів.

До характерних властивостей функціонування виробничого підприємства як системи можна віднести:

• цілеспрямованість, тобто здатність створювати продукцію. Ця властивість відрізняє виробничі системи від багатьох інших систем, наприклад фінансових або біологічних;

• поліструктурність, тобто одночасне існування на підприємстві (як у системі) взаємопов’язаних підсистем (служб, відділів, цехів). Деякі з елементів системи можуть входити в декілька підсистем і функціонувати відповідно до їх цілей і вимог;

• складність зумовлена її основними елементами – персонал, засоби і предмети праці, велика кількість процесів, що протікають водночас, а також взаємодією з навколишнім середовищем;

• відкритість – виявляється у взаємодії підприємства з навколишнім середовищем (постачальники, споживачі, органи влади і т. д.);

• результативність – виявляється в здатності отримувати прибуток, створюючи і реалізовуючи потрібну споживачеві продукцію;

• надійність – полягає в стійкому функціонуванні, забезпеченому системою управління, ресурсами і внутрішніми резервами;

• гнучкість – здатність виробництва пристосовуватися до зовнішніх умов, що постійно змінюються, (конкуренція, зміна попиту на продукцію і т. ін.);

• керованість – підпорядкування керуючому впливу з метою зміни процесів функціонування. Ця властивість забезпечується внутрішніми резервами, розподілом системи на підсистеми і обмеженням розмірів системи;

• довготривалість – властивість виробничої системи зберігати результативність протягом тривалого часу.

Нормальний стан виробничої системи це функціонування. У кожній виробничій системі здійснюється виробничий процес. Виробничий процес змінює елементи виробничої системи. Частина таких елементів, наприклад матеріали, споживається. При цьому відбувається їх перетворення на напівфабрикати і готову продукцію. Інші елементи (станки, приміщення) поступово зношуються і замінюються новими. Отже, виробнича система перебуває в динамічній рівновазі, тобто вона зберігається за безперервної зміни.

Розглянуті вище властивості виробничих систем потрібно враховувати під час їх проектування і реорганізації. Також необхідно мати на увазі, що властивості виробничої системи обумовлюють її інерційність. Установлена структура системи, до якої входить співвідношення між елементами і зв’язки між ними, підтримується доти, доки не здійсняться її істотні зміни внаслідок накопичення невеликих внутрішніх і зовнішніх змін або цілеспрямованої реорганізації системи в цілому.