1.2. Поняття підприємства, мета його функціонування,

задачі та основні ознаки

Промислове виробництво є найбільшою і провідною частиною сфери матеріального виробництва. Воно являє собою систему взаємопов’язаних процесів, таких як: видобуток і переробка промислової і сільськогосподарської сировини на готову продукцію, необхідну для суспільного виробництва і особистого споживання. Отже, підприємство це передусім товаровиробник, який виробляє продукцію, необхідну споживачеві (тут і далі під продукцією будемо розуміти і послуги, які підприємство може надавати споживачеві, наприклад, сервісне обслуговування складної продукції). Підприємство має право юридичної особи і працює на комерційній основі.

Підприємство – це основна первинна господарська одиниця в економічній системі, яка виготовляючи і реалізовуючи продукцію, забезпечує досягнення визначених цілей.

Для обґрунтування основної мети функціонування підприємства доцільно розглянути цілі підсистем, які до нього входять. Як правило, виокремлюють такі функціональні підсистеми підприємства МАРКЕТИНГ, ВИРОБНИЦТВО, ІННОВАЦІЇ (НДР – науково-дослідні роботи), ПЕРСОНАЛ, ФІНАНСИ, МЕНЕДЖМЕНТ. Кожна з підсистем має свої цілі, а саме:

Маркетинг – вийти на перше місце по продажам продукції певного виду (видів) на ринку.

Виробництво – досягти найвищої продуктивності праці і мінімальної собівартості під час вироблення продукції необхідної якості.

Інновації – завоювати лідируючі позиції по запровадженню нових видів продукції, використовуючи на дослідження і розробки певний відсоток прибутку.

Фінанси – зберігати і підтримувати на необхідному рівні всі види фінансових ресурсів.

Персонал – забезпечити умови, необхідні для розвитку творчого потенціалу працівників та підвищення їх професійного рівня і зацікавленості в роботі.

Менеджмент – визначити критичні сфери управлінського впливу і пріоритетні задачі, що забезпечують отримання запланованих результатів.

В різні роки влив цілей різних підсистем на головну ціль підприємства набував або втрачав силу. В останній час при визначенні головної цілі домінуючими є не менеджмент і виробництво, як в індустріальну епоху, а маркетинг і інновації. Маркетинг для промислового підприємства система організації виробничо-збутової діяльності підприємства, в якій в основу прийняття господарчих рішень покладені вимоги ринку, реальний попит і потреби споживачів продукції та послуг і можливості даного підприємства, а інновації – головна рушійна сила розвитку підприємства.

Узагальнюючи цілі функціонування підсистем підприємства можна визначити мету діяльності виробничого підприємства. Головною метою діяльності виробничого підприємства є максимально повне задоволення потреб споживачів в умовах мінімізації видатків, і отримання на цій основі максимального, стійкого прибутку в довгостроковій перспективі або якогось соціального ефекту.

Важливо підкреслити, що отримання стійкого прибутку підприємством в довгостроковій перспективі є якраз наслідком робіт, що постійно проводяться і пов’язані з управлінням якістю, зниженням собівартості продукції, а також з підвищенням продуктивності праці.

Для досягнення головної мети підприємство вирішує ряд задач. Центральною задачею підприємства є повне і своєчасне задоволення потреб споживача, що є вищим призначенням діяльності кожного підприємства. У зв’язку з цим підприємство має постійно забезпечувати конкурентоспроможність продукції, що випускається, на основі її високої якості, гнучкого оновлення залежно від попиту, який постійно змінюється. Підприємство має забезпечувати розвиток і підвищення ефективності виробництва, його інтенсифікацію. Вирішуючи внутрішні задачі, проте направлені на досягнення своєї головної мети, підприємство має: організовувати участь всіх членів трудового колективу в постійній інтенсифікації виробництва (раціоналізаторська робота, участь в гуртках якості і т.д.), створювати сприятливі і безпечні умови праці, організовувати навчання і перепідготовку персоналу.

Для промислового підприємства характерні такі основні ознаки:

• виробничо-технічна єдність – означає тісний взаємозв’язок усіх складових частин підприємства, який доповнюється наявністю допоміжного і обслуговуючого господарств;

• організаційно-економічна єдність – характеризується наявністю єдиних органів управління, єдиного виробничого колективу, адміністративною відособленістю, взаємозв’язком плану виробництва з матеріальними, технічними і фінансовими ресурсами, що забезпечують його виконання, організацією діяльності на комерційній основі;

• господарська самостійність – передбачає самозабезпечення основними і обіговими коштами для здійснення своєї діяльності, самостійний збут продукції, наявність закінченої системи звітності.