Підсумкові завдання (тести)

Тест 1. Вкажіть, що є головним у понятті «якість продукції»?

1. Задоволення потреб виробників.

2. Виконання вимог нормативної документації.

3. Виконання вимог споживачів.

Тест 2. Зазначте повний набір основних категорій, що складають поняття «продукція».

1. Технічні засоби; матеріали, що переробляються; програмні засоби і послуги.

2. Процеси; матеріали, що переробляються; програмні засоби і послуги.

3. Системи та процеси.

Тест 3. До чого ставлять вимоги стандарти серії 9000?

1. До конкретних видів продукції.

2. До методів контролю якості.

3. До систем управління якістю.

Тест 4. На чому базуються стандарти серії 9000, редакцій 2000 і 2005 рр.?

1. На загальних принципах менеджменту організацій.

2. На нормативних вимогах Держстандарту України.

3. На 8 принципах менеджменту концепції Загального (Тотального) управління якістю.

Тест 5. На відповідність якому із стандартів здійснюють сертифікацію системи управління якістю?

1. ISO 9000. 2. ISO 9001. 3. ISO 9004.

Тест 6. Який підрозділ на підприємстві безпосередньо займається розробкою, сертифікацією і забезпеченням функціонування систем управління якістю?

1. Відділ технічного контролю.

2. Сектор управління якістю і сертифікації.

3. Відділ перспективного розвитку.

Тест 7. Чи є забезпечення розвитку й удосконалення системи технічного контролю однією з головних функцій відділу технічного контролю?

1. Так.

2. Ні.

3. Тільки при підготовці до випуску нової продукції.

Змістовий модуль 9. Сучасні форми організації виробництва

9.1. Організація гнучкого виробництва

У сучасних умовах господарювання через зрослу індивідуалізацію попиту й скорочення життєвого циклу продукту основними типами виробництва є багатономенклатурне одиничне й дрібносерійне виробництва.

Рішення проблеми підвищення ефективності багатономенклатурного одиничного й дрібносерійного виробництва має своєю метою створення таких форм організації й управління в сполученні з відповідним устаткуванням, які забезпечують повну обробку подібних виробів при досить високій продуктивності й наближенні до повністю автоматизованої технології.

У сучасних технологічних комплексах, використовуваних у багатономенклатурному дискретному виробництві, повинні вирішуватися завдання забезпечення:

• інтенсифікації й автоматизації технологічних операцій;

• високого рівня автоматизації технологічного процесу, комп'ютеризації всіх його стадій;

• координації процесів виконання технологічних операцій з операціями транспортування, складування й управління.

Необхідність задовольняти названим вимогам привела до появи нових принципів організації й управління технологічними процесами, які в широкому змісті можуть бути названі гнучкими виробничим системам (ГПС).

Гнучка виробнича система (ГВС)– це керована засобами обчислювальної техніки і з властивістю автоматичного переналагодження у разі зміни виробничої програми сукупність технологічного устаткування, яке складається з різних поєднань гнучких виробничих модулів та гнучких виробничих осередків, автоматизованої системи технологічної підготовки виробництва та системи забезпечення функціонування (ДСТУ 2879-94 «Маніпулятори, автооператори, роботи промислові та системи виробничі гнучкі. Терміни та визначення»).

Технічними передумовами, що зробили можливим появу ГВС, є створення:

• сучасного автоматизованого устаткування, у тому числі із числовим програмним керуванням (ЧПК), на базі уніфікованих модульних вузлів, а також у ряді випадків обслуговується роботами, маніпуляторами, або іншими типами устроїв, що забезпечують автоматизацію допоміжних і настановних операцій;

• устроїв, що забезпечують автоматичні зберігання, пошук, транспортування й установку вантажних одиниць, що використовують комп'ютерну техніку керування;

• досить надійної й щодо дешевої комп'ютерної техніки, що дозволяє будувати як зв'язані, так і незв'язаної інформаційно-керуючої структури для окремих технологічних одиниць і їхніх комплексів.

Для подібних сучасних виробничих комплексів характерний високий ступінь технологічної, параметричної й структурної гнучкості й широке застосування принципу типових технологічних, управлінських і технологічних рішень.

По технологічній ознаці гнучкі виробничі системи в різного роду дискретних виробництвах можуть бути розділені на дві групи.

ГВС першої групи призначені для випуску з високою продуктивністю великих серій вузького спектра виробів, що характеризуються високим ступенем конструктивної й технологічної подоби (так званих закритих сімейств виробів). Прикладом можуть служити деталі типового домобудівництва, що випускаються для різних, але близьких типових проектів.

Такі технологічні завдання вирішують, застосовуючи різновид ГВС, називану гнучкою потоковою лінією. На такій лінії потік виробів переміщається із заданим ритмом по робочих позиціях, розташованим відповідно до технологічного маршруту й зв'язаним внутрішніми поміжверстатними транспортними устроями. Проходження виробом виробничого циклу визначається в цьому випадку технологічним маршрутом і відповідним цим маршрутом розташуванням устаткування.

Для цього різновиду гнучких виробничих систем характерно те, що для переходу на вироби іншого найменування необхідно зупинити потік, завершити обробку наявного заділу, зупинити встаткування, зробити його переналагодження й потім знову запустити потік на випуск виробів нового найменування. Таким чином, одночасно у виробництві на гнучкій потоковій лінії можуть перебувати виробу тільки якого-небудь одного найменування.

ГВС другої групи призначені для випуску виробів широкої номенклатури, обмеженої тільки технічними характеристиками типорозмірів застосовуваного встаткування, спеціалізацією й кваліфікацією виробничого персоналу й володіє в цих межах більшою технологічною розмаїтістю (відкритих сімейств виробів).

Для цього різновиду виробництв характерний рух виробів від однієї одиниці встаткування до іншої по довільному змінюваному маршруті з можливістю його переривання. Маршрут руху виробів і послідовність виконання над ними технологічних операцій не пов'язані з розташуванням устаткування або з незмінним порядком чергування спеціалізованих виробничих бригад, а визначаються планом роботи виробничого комплексу й розкладом завантаження встаткування й напрямки на об'єкти згаданих виробничих бригад, що становляться не однократно на етапі проектування виробничого комплексу, а багаторазово на етапі його експлуатації, стосовно до конкретного виробу. Тут можливо одночасне знаходження у виробництві виробів різних найменувань і не потрібно обов'язкового вирівнювання для різних виробів часу перебування на відповідних операціях технологічного маршруту, також як і числа цих операцій.

До ГВС другої групи ставляться технологічні комплекси різного масштабу, ступеня складності й рівня автоматизації, починаючи від гнучких ділянок і цехів до гнучких автоматизованих виробництв і об'єднань.

Таким чином, багатономенклатурні гнучкі виробництва незалежно від їхньої природи характеризуються одночасною роботою над декількома виробами з виконанням при цьому окремих операцій технологічного маршруту на характерному для цих операцій технологічному встаткуванні. Вироби й відповідне встаткування й персонал по виконанні конкретних операцій переміщаються відносно один одного. Це здійснюється шляхом переміщення виробу з одного робочого місця (робочої позиції) на інше відповідно до розкладу завантаження встаткування.

Сучасне виробництво має кількісну і якісну гнучкість, що є необхідним в умовах ринкової економіки, коли має місце "диктат покупця". У таких умовах необхідно оперативно й адекватно реагувати на вступників замовлення. Це значить, що виробництво повинне мати здатність швидко й у широких межах змінювати обсяги й асортимент продукції, що випускається. Можливість зміни асортименту продукції, що випускається, тобто якісна гнучкість, досягається за рахунок розширення універсалізації кваліфікації виробничого персоналу, а також шляхом застосування гнучких переналагоджуваних виробничих систем.