3. За способом використання резервів

Мобілізація і використання резервів відбувається в двох напрямках: шляхом удосконалення техніки, технологічних процесів, організації праці і виробництва, а також ліквідації будь-яких втрат і нера- ціональних витрат (їх ще називають інтенсивними й екстенсивними).

4. За терміном використання резервів виробництва

Виробничі резерви, які можна використати протягом порівняно короткого періоду, називаються поточними. Резерви, використання яких вимагає тривалих термінів часу, значних капітальних вкладень, замовлення устаткування й т. ін., належать до перспективних. Такий підрозділ резервів відповідає двом видам техніко-економічного планування – поточному і перспективному.

5. За формою впливу на ефективність виробництва:

а) прямі, тобто такі, що безпосередньо впливають на ефективність виробництва і дають вичерпну характеристику (ріст виробничих потужностей, усунення втрат часу і т.д.);

б) непрямі, тобто такі, що впливають на ті ж показники опосередковано (поліпшення освітленості робочого місця, поліпшення умов праці, стимулювання праці і т.д.).

10.2. Дослідження стану організації виробництва

Розробка шляхів удосконалення організації виробництва на виробничих підприємствах має починатися з дослідження її фактичного стану і рівня.

Стан організації виробництва характеризує функціонуючу систему організації виробництва на підприємстві та відбиває кількісні і якісні показники того положення, у якому воно перебуває в даний період часу.

Рівень організації виробництва характеризує ступінь удосконалення методів і форм здійснення виробничих процесів у просторі й часі. Рівень організації виробництва може бути оцінений за допомогою зіставлення еталонного і фактичного значень показників стану організації виробництва.

Комплекс заходів, спрямований на виявлення недоліків і позитивних сторін організації виробництва на підприємстві, а також цілей і напрямків її удосконалення являє собою зміст аналізу стану організації виробництва.

Основою аналізу є комплекс техніко-економічних показників, що відбивають стан тієї або іншої сторони організації виробництва. Показники зручно розділити на такі групи:

1. Показники, що відбивають ефективність організації виробництва.

2. Показники, що характеризують ступінь реалізації наукових принципів організації виробничих процесів.

3. Показники, що відбивають стан організації виробництва за підсистемами.

Показники ефективності організації виробництва відбивають ті параметри, які є результатом роботи в організації. Перелік і формули для визначення показників, що відбивають ефективність організації виробництва наведені в табл. 10.1.

Таблиця 10.1

Показники ефективності організації виробництва

№ пор.	Найменування Показника	Розрахункові формули при визначенні показника
1	Виконання плану виробництва по номенклатурі	ВПН% = 100 · [ОВФ – (В1+В2)] / ОВП, де ВПН% – відсоток виконання плану з номенклатури, %; ОВФ, ОВП – обсяг виробництва фактичний і плановий, грн; В1 – вартість виготовлення виробів, не передбачених планом, грн; В2 – вартість виробів, випущених понад план, грн
2	Виконання плану постачання	ВПП% = 100 · (ОВФ – СПН) / ОВП, де ВПП% – відсоток виконання плану постачання, %; ОВФ – обсяг виробництва фактичний, але не понад плановий, грн; СПН – вартість постачань не виконаних підприємством, грн
3	Ритмічність виробництва (по декадах і загальна за місяць)	КРД = ОПВФ/ОПВП, КРЗ = (КРД1 + КРД2 + КРД3) / 3, де КРД, КРЗ – коефіцієнти ритмічності декадний і загальний; ОПВФ – обсяг подекадного випуску продукції (але не вищій ніж плановий), грн; ОПВП – обсяг подекадного випуску продукції плановий, грн; КРД1,КРД2 ,КРД3 – коефіцієнти ритмічності 1,2 і 3 декади місяця.
4	Змінність роботи устаткування	КЗ = (ВГ1 + ВГ2 + ВГ3) / КВЗ · ТЗ, де КЗ – коефіцієнт змінності роботи устаткування; ВГ1, ВГ2, ВГ3 – кількість фактично відпрацьованих верстато-годин відповідно в першу, другу і третю зміни; КВЗ – кількість верстатів, машин, агрегатів загальна, шт.; ТЗ – тривалість зміни, рік

Показники можуть бути визначені як по підприємству в цілому, так і по його окремих підрозділах. Аналізуючи значення показників порівняно з іншими підприємствами та у динамиці за визначений проміжок часу можна зробити висновки щодо ефективності ухваленого організацією виробництва і тенденціях його зміни у часі.

Ступінь реалізації принципів організації виробництва також характеризує стан організації виробництва і має кількісний вимір. Так показники реалізації деяких принципів організації виробничого процесу можуть бути оцінені такими коефіцієнтами:

1. Коефіцієнт безперервності виробничого процесу, що характеризує безперервність руху предметів праці та являє собою відношення часу, необхідного для виконання всіх технологічних операцій (Т_О) до тривалості виробничого циклу (Т_Ц)

К_Б = Т_О / Т_Ц.

2. Коефіцієнт паралельності при організації виробничого процесу може бути розрахований за формулою

К_ПАР = 1 – (Т_Ц / Т_Ц,В),

де Т_Ц – загальна тривалість виробничого циклу виготовлення

виробу, год;

Т_ЦВ – сума тривалості виробничих циклів виготовлення вузлів,

деталей, що складають виріб, год.

3. Коефіцієнт пропорційності використання засобів праці

К_ПР = 1 – (Ц_Д / Ц_В),

де Ц_Д – загальне число ділянок (груп устаткування) у цеху або на

підприємстві;

Ц_В – число ділянок (груп устаткування) у цеху, число цехів на

підприємстві, що є «вузьким місцем» (таким вважають

найбільш завантажені цехи, ділянки, групи устаткування,

коефіцієнт завантаження якого перевищує встановлений).

Необхідно відзначити, що наявні також показники реалізації інших принципів виробничого процесу.

Комплекс показників, що відбиває окремі підсистеми організації виробництва, розділяється на дві групи: 1) ті, що характеризують стан виробництва в поелементному розрізі, 2) ті, що характеризують стан організації виробництва у функціональних підсистемах.

Для аналізу стану організації виробництва відбирають показники, що у найбільш загальній формі характеризують особливості організації виробництва тієї або іншої підсистеми (приклади наведені в табл. 10.2 і 10.3).

Таблиця 10.2

Показники стану організації виробництва в поелементому