10.4. Загальний порядок оцінки економічної ефективності удосконалення організації виробництва

Удосконалення організації виробництва є важливою складовою роботи з підвищення ефективності діяльності підприємства. Визначення економічної ефективності поліпшення організації виробництва може бути здійснене шляхом виконання послідовних етапів (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Основні етапи визначення економічної

Ефективності удосконалення організації виробництва

Методи оцінки ефективності засновані на зіставленні показників порівнюваних об’єктів. Тому за кожним заходом необхідно вибрати об’єкт для порівняння. Можуть бути різні варіанти зіставлень: порівняння з базою, тобто з фактичним положенням до реалізації організаційного заходу, порівняння з варіантом плану удосконалення для вибору кращого, порівняння з аналогічними об’єктами на інших підприємствах; порівняння з нормативними показниками.

Економічний ефект розраховується за кожним джерелом ефективності. При цьому необхідно враховувати, що фактори, які визначають економічний ефект, за можливістю їхнього виміру поділяються на такі групи:

1. фактори, що піддаються вартісному виміру і, отже, калькуляції або розрахункам, наприклад собівартість продукції, прибуток і т.д.;

2. фактори, що не вимірюються вартісними кількісними показниками, але можуть бути подані й у вартісному вигляді;

3. фактори, що не піддаються кількісному і вартісному виміру, наприклад монотонність праці.

За розрахунку економічного ефекту враховуються перші дві групи факторів. Але і фактори, що не піддаються вартісному виміру, необхідно схарактеризувати, хоча б якісно.

Після того як виконані розрахунки економічного ефекту за кожним джерелом ефективності, визначається сумарний ефект.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень по організаційному заходу визначається за формулою

К_ЕВ = Е / В,

де В – витрати на здійснення організаційного заходу, грн.

Розрахований коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень порівнюється з установленим нормативним коефіцієнтом і має бути не нижче останнього.

10.5. Методичні основи оцінки економічної ефективності удосконалення організації виробництва

Більшість заходів щодо організації виробництва носить комплексний характер і торкається всіх елементів виробничого процесу – виконавців, знаряддя і предметів праці. Основними напрямками робіт, що визначають зміст організаційної діяльності, є – раціоналізація виробничої структури, впровадження прогресивних форм і методів організації, організаційне забезпечення якості продукції й т. ін. Заходи, як правило, тісно пов’язані між собою. Це утруднює виокремлення ефекту від того або іншого заходу. У зв’язку з цим при оцінці ефективності організаційних рішень постає задача локалізації ефекту і визначення механізму впливу тих або інших організаційних заходів на економічні показники виробництва.

У першу чергу виокремлюють ефекти, обумовлені виконанням специфічних функцій організації, а саме:

• ефект синергії, що виникає від об’єднання і установлення взаємозв’язків різних факторів;

• ефект координації дій, пов’язаний із забезпеченням узгодженості й упорядкованості процесів виробництва;

• ефект функціональності, обумовлений здатністю системи виконувати запропоновані їй функції, досягається за допомогою удосконалення структури взаємозв’язків і способів взаємодії елементів залежно від вирішуваних задач. Виокремлення цієї групи факторів дозволяє сконцентрувати увагу фахівців на головних факторах, тобто умовах підвищення ефективності організації виробництва.

Джерела утворення ефекту від поліпшення діяльності з організації виробництва можуть бути виявлені за такими напрямками: поліпшення використання знарядь праці, поліпшення використання трудових ресурсів, поліпшення організації виробничої системи, підвищення якості продукції, підвищення гнучкості виробництва.

Необхідно враховувати, що внаслідок поліпшення організації виробництва крім основного ефекту (ефект, пов’язаний з поліпшенням тих показників, на зміну яких була спрямована конкретна організаційна дія) може мати місце і додатковий ефект у суміжних сферах. Так, наприклад, основним ефектом від підвищення кваліфікації працівників є підвищення продуктивності праці. Додатковий ефект може виявитися в підвищенні якості продукції, скороченні числа поломок устаткування і витрат на ремонт і т. ін.

Загальний економічний ефект може бути розрахований за допомогою використання формули

Е = (З₀ – З₁) – Е_Н · В,

де З₀ ,З₁ – витрати на виробництво продукції відповідно до і після

реалізації організаційних заходів, грн.;

Е_Н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності;

В – витрати на здійснення організаційного заходу, грн.

Методи визначення розміру економії по кожному конкретному заходу індивідуальні і визначаються характером цих заходів у кожному конкретному випадку.