2.3. Організаційна структура підприємства
Згідно ДСТУ ISO 9000 – 2001 «Системи управління якістю. Основні положення і словник» організаційна структура – це розподіл відповідальності, повноважень та взаємовідносин між працівниками.
В контексті модулю організаційна структура – це сукупність відділів і служб, що займаються побудовою і координацією функціонування системи менеджменту, розробкою і реалізацією управлінських рішень з виконання плану виробництва (бізнес-плану, інноваційного проекту).
Основними чинниками, що визначають тип, складність та ієрархічність (число рівнів управління) організаційної структури підприємства, є:
масштаб виробництва і обсяги продажу;
номенклатура продукції, яка виготовляється, її складність і рівень уніфікації;
рівень спеціалізації, концентрації і кооперування виробництва;
зовнішні зв’язки підприємства.
Структура підприємства залежно від розглянутих чинників може бути лінійною, функціональною, лінійно-функціональною, матричною (штабною), бригадною, дивізіональною, сітковою (їх переваги і недоліки є предметом вивчення загального менеджменту).
Структура виробничого підприємства залежно від розглянутих чинників частіше за все є лінійною та будується за функціональним або лінійно-функціональним типом (див. словник термінів).
Мінімальна чисельність управлінського апарату підприємства – 2 особи (керівник і головний бухгалтер). Максимальна кількість відділів великого підприємства може становити декілька десятків, із загальною чисельністю управлінського персоналу до 500 осіб (крім персоналу цехів).
Центральним поняттям організаційної структури є поняття ланки управління, що визначається як самостійний структурний орган керування, що виконує окремі функції чи сукупність декількох функцій.
Наявність ієрархічних ланок організаційної структури пояснюється наявністю норми керованості, що являє оптимальну кількість працівників, безпосередньо підпорядкованих одному керівникові, що забезпечує найефективніше здійснення функцій керівництва. Оптимальна норма керованості - 7 чоловік. Це обумовлено особливістю оперативної пам'яті людини: зберігати інформацію про сім незв'язаних між собою об'єктів. У реальному житті норма керованості може досягати до 40 чоловік та залежить від здатностей, досвіду керівника, а також від однорідності виконуваних завдань. Бригадир може керувати бригадою з 40 чоловік, якщо робітники, виконують однотипні операції. У противному випадку, при виконанні різнорідних операцій кількість підлеглих різко скорочується.
Приклад організаційної структури виробничого підприємства наведено на рис. 2.3. Розглянемо коротко функції посадових осіб, які здійснюють управління підприємством.
Директор – керує роботою, пов’язаною зі стратегічним розвитком підприємства, діє від імені підприємства, представляє його у всіх організаціях, розпоряджається згідно із законом майном і коштами підприємства, укладає договори, затверджує положення, встановлює межі господарської самостійності підрозділів, несе відповідальність за результати діяльності підприємства.
Заступники директора здійснюють оперативне і перспективне керування відділами і службами за певними функціями управління підприємством.
Головний інженер – є першим заступником директора. Він виконує функції директора під час його відсутності (відпустка, хвороба та ін.). Основні функції головного інженера пов’язані із здійсненням технічного розвитку виробництва. Він керує вирішенням усіх наукових і виробничо-технічних питань. Несе відповідальність за забезпечення розвитку виробництва, його технічне переоснащення, підготовку виробництва нової продукції. Відповідає за стан охорони праці і техніки безпеки на підприємстві. Керує ремонтним і енергетичним господарствами.
Р
Заступник директора з економічних питань-головний економіст – несе відповідальність за стан економіки підприємства. Керує техніко-економічним плануванням, нормуванням праці, організацією економічного стимулювання, науковою організацією праці, виробництва і управління.
Заступник директора з виробництва – керує основним виробництвом і несе відповідальність за виконання завдання по випуску готової продукції. Здійснює керівництво розробкою оперативних планів виробництва і проводить контроль за їх виконанням.
Заступник директора з якості – здійснює керівництво роботами, пов’язаними з управлінням якістю продукції. Сюди входять розробка і забезпечення функціонування систем управління якістю, сертифікація продукції і систем управління якістю, навчання персоналу і залучення його до роботи з метою забезпечення всебічного управління якістю.
Заступник директора з комерційних питань – керує вивченням: ринків збуту, потреб споживачів і мірою їх задоволення продукцією підприємства, матеріальним забезпеченням виробництва і збутом продукції, а також розрахунками з постачальниками і споживачами.
Заступник директора з соціальних питань – керує роботами, пов’язаними із соціальним розвитком підприємства. Це забезпеченість кадрами, їх перепідготовка і підвищення кваліфікації; розвиток соціальної сфери (будівництво, утримання і ремонт дошкільних закладів, медичних установ, їдалень та ін.). Також це роботи, пов’язані з охороною навколишнього середовища, дотриманням порядку і чистоти у виробничих підрозділах і на території підприємства.
Наведена структура ні в якому разі не є догмою. Відповідно до названих вище чинників вона може змінюватися і вельми істотно: не тільки структура, але й назва посади (замість головного інженера може бути технічний директор і т.д.). Це один з можливих варіантів, що дає досить повне уявлення про організаційну структуру середнього за розмірами виробничого підприємства.