2. Ключові аспекти розвитку центральної нервової системи в процесі філогенезу.

В одноклітинних організмів клітина виконує всі функції харчування і обміну, в тому числі володіє властивостями подразливості і здатністю відповідати належним чином на подразнення. У багатоклітинних поверхневі і глибокі клітини знаходяться в різних взаєминах із зовнішнім середовищем. Поверхневі клітини отримують багато видів подразнень, а глибокі клітини – тільки ті подразнення, які передаються від поверхневих клітин. Це призвело до того, що серед поверхневих епітеліальних клітин виникла спеціалізація: одні стали виконувати функцію захисту від механічних впливів, а інші – також захисну, але пов’язану зі сприйняттям подразнень і передачею їх іншим клітинам. Тому не випадково в ембріогенезі нервові клітини закладаються серед епітеліальних клітин зовнішнього зародкового листка (ектодерма).

У нижчих кишковопорожнинних чутливі клітини ектодерми занурюються в глибину, вступають в контакт один з одним. Подібна нервова система має дифузну будову, де всі клітини рівнозначні. У більш вищих організмів (коралові поліпи, медузи, війчасті, круглі і кільчасті черв’яки) відмічається концентрація нервових клітин у вигляді вузлів. Ці вузли локалізуються навколо ротового отвору і відокремлюються в кожному членику. У інших тварин, у яких відбулося злиття члеників, наприклад у комах, спостерігається злиття дрібних вузлів в більш великі.

Зовсім іншу будову має нервова система у хордових тварин; у них нервові клітини зібрані у вигляді трубки, що лежить дорсальніше хорди. Передбачається, що виникненню нервової трубки сприяла хорда.

Спинний мозок у хребетних відповідає довжині спинномозкового каналу і має більше сегментів, ніж у людини. Головний мозок нижчих тварин ще примітивний. У круглоротих (міноги) похідні п’яти мозкових міхурів лежать в одній площині, мало відособлені один від одного, вигини відсутні, добре розвинені нюховий мозок і зачатки півкулі з розвиненим смугастим тілом, покритим епітеліальним дахом. У проміжному мозку є великі ядра таламуса, добре диференційовані заталамічні ядра та окоподібні органи. Середній мозок у міног розвинений погано, за винятком червоного ядра. Міст і довгастий мозок розвинені порівняно краще і без чітких меж переходять в спинний мозок. Мозочок представлений у вигляді зачатка.

Для центральної нервової системи селях (водна тварина) характерно кращий розвиток переднього мозку, де в стінці його зустрічаються нервові клітини, що є якісним стрибком еволюції ГМ. Мозок селях має дві півкулі. Значно краще розвинений і мозочок.

Головний мозок у костистих риб представлений добре розвиненими смугастими тілами і іншими відділами, за винятком кори півкуль. Особливо добре розвинений довгастий мозок, де локалізуються ядра смакових нервів, що розгалужуються по всій поверхні тіла.

У амфібій в корі парних півкуль є нервові клітини; півкулі відокремлені один від одного. Середній мозок, втративши значення зорового центру, менше, ніж у риб. Мозочок малий і представлений в зародковому стані. Тільки у рептилій можна бачити добре розвинені півкулі мозку, що містять зовнішній шар нервових клітин і волокон. Головну масу півкуль мозку складають порівняно великі смугасті тіла. Середній мозок, мозочок і нюховий мозок пропорційно розвинені. Характерна поява мозкових вигинів. В результаті спостерігається нашарування окремих частин мозку один на одного – настає як би «упаковка» мозкових міхурів в порівняно малому обсязі черепної коробки.

Передній мозок птахів представлений більш великими півкулями, ніж у всіх перерахованих видів звірів. Мозкові вигини та мозочок добре розвинені.

Нарешті, головний мозок ссавців характеризується значним розвитком півкуль кінцевого мозку за рахунок потовщення його мантії і білої речовини, а не смугастих тіл. Півкулі прикривають стволову частину ЦНС. У корі перебувають слухові, зорові, дотикові, смакові, больові, рухові центри. Розвиток сенсорних систем здійснює великий вплив на розвиток ЦНС. Мозкова кора має звивини і борозни, подібна ж картина спостерігається і в мозочку.

Таким чином, розглядаючи в філогенетичному аспекті перетворення в ЦНС, можна відзначити прогресуючий розвиток півкуль ГМ, мозочка, появу мозкових вигинів, борозд і звивин, які надбудовувалися над старими частинами мозку і стали домінуючими у функціональному відношенні . Поряд з морфологічною перебудовою спостерігаються і якісні функціональні особливості кінцевого мозку. У багатьох ссавців з’являються коркові чутливі, рухові і асоціативні центри.

Людина пройшла порівняно короткий шлях еволюції, але тим не менше за складністю будови і психічними особливостями стоїть вище, ніж тварини. Цьому безсумнівно сприяли спадкові властивості, але чинники, що прискорили еволюційний розвиток центральної нервової системи у людини, залишаються поки нез’ясованими.

Морфологічні особливості, що відрізняють мозок людини від мозку тварин:

• переважання півкуль головного мозку над стовбурової частиною мозку;

• відносне переважання маси мозку відносно маси тіла;

• переважання відносних розмірів лобної та скроневої часток;

• переважання глибини борозен і числа звивин;

• більш складна цітоміелоархітектоніка мозкової кори.