Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка психофизиол.2курс.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Змістовий модуль 1. Психофізіологічні основи психічних процесів. Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології.

  1. Предмет та завдання психофізіології, основні положення сучасної психофізіології [9].

  2. Розвиток наукових уявлень про мозок, психіку та поведінку.

  3. Проблеми співвідношення мозку та психіки. Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми [9].

  4. Сучасні проблеми психофізіології [9].

1. Предмет та завдання психфізіології, основні положення сучасної психофізіології.

Психофізіологія (психологічна фізіологія) – наукова дисципліна, що виникла на стику психології та фізіології, предметов вивчення якої є фізіологічні основи психічної діяльності та поведінки людини.

Термін «психофізіологія» (запропонований на поч. ХІХ ст. франц. філософом Н. Массіасом) спочатку використовувася для позначення широкого кола досліджень психіки, що спиралися на точні об'єктивні фізіологічні методи (визначення сенсорних порогів, часу реакції та ін.). Таким чином, психофізіологія – природничонаукова гілка психологічного знання.

Співвідношення психофізіології та нейропсихології. Нейропсихологія – це галузь психологічної науки, що спрямована на вивчення мозкових механізмів вищих психічних функцій на матеріалі локальних уражень головного мозку. Теоретичною основою нейропсихології є розроблена А. Р. Лурією теорія системної динамічної локалізації психічних процесів. З появою нових методів дослідження мозку (позитронно-емісійна томографія) сучасна нейропсихологія стала орієнтуватися на вивчення мозкової організації психічної діяльності не тільки в патології, але і в нормі (у здорових людей).

Основні положення сучасної психофізіології (за Б. И. Кочубеєм).

Активізм передбачає відмову від уявлень про людину як про істоту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, та перехід до нової «моделі» людини – активної особистості, що керується внутрішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.

Селективізм характеризує зростаючу диференційованість в аналізі фізіологічних процесів та явищ, що дозволяє ставити їх в один ряд з «тонкими» психологічними процесами.

Інформативізм відображає переорієнтацію фізіології з вивчення енергетичного обміну з середовищем на обмін інформацією.

Тенденції розвитку сучасної психофізіології полягають в зміщенні інтересів від дослідження нейродинамічних основ психіки до вивчення фізіологічних процесів в структурі активної, психічно опосередкованої взаємодії людини зі світом.

Згідно з сучасними уявленнями психофізіологія – це галузь науки, що вивчає закономірності співвідношення психологічного та фізіологічного для визначення психофізіологічних механізмів життєдіяльності, поведінки, розвитку, навчання та праці людини.

Таким чином, предметом вивчення психофізіології є психофізіологічні механізми життєдіяльності, поведінки, розвитку, навчання та праці людини.

Психофізіологія включає 3 відносно самостійні частини:

  • Загальна психофізіологія вивчає фізіологічні основи пізнавальних процесів (когнітивна психофізіологія), емоційно-потребової сфери людини та функціональних станів.

  • Вікова психофізіологія вивчає онтогенетичні зміни фізіологічних основ психічної діяльності людини.

  • Диференційна психофізіологія – природничо-наукові основи та передумови індивідуальних відмінностей в психіці тварин та людини.