Тема 8. Психофізіологія емоцій.

1. Поняття, класифікація та функції емоцій [7].

2. Теорії емоцій [7].

   1. Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна.

   2. Соматична теорія емоцій Джеймса-Ланге.

   3. Таламічна теорія емоцій Кенона-Барда.

   4. Активаційна теорія Ліндслі.

   5. Біологічна теорія П. К. Анохіна.

   6. Потребово-інформаційна теорія П. В. Симонова.

   7. Нейрокультурна теорія емоцій П. Екмана.

3. Психофізіологічні основи емоцій [9].

4. Індикатори емоцій [9].

5. Методи вивчення та діагностики емоцій [9].

1. Поняття, класифікація та функції емоцій.

Емоції являють собою реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що пов’язані з задоволенням (позитивні емоції) чи незадоволенням (негативні) різних потреб організму і мають яскраво виражене суб’єктивне забарвлення.

Емоції супроводжують різні прояви життєдіяльності людини і є одним з головних механізмів внутрішньої регуляції її психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення потреб. Значущість емоцій полягає в тому, що завдяки їм досягається краща відповідність реакції організму зовнішнім умовам, більш досконале його пристосування до середовища.

Фізіологічним вираженням емоцій є: міміка, жести, рівень тонічного напруження м'язів, голос та вегетативні реакції, біоелектрична активність мозку та серця.

За критерієм тривалості прояву емоцій можна виділити емоції як реакцію, і емоції як стан. Емоційне реагування являє собою короткочасну емоційну відповідь на той чи інший ситуативний вплив. Емоційний стан пов’язаний із загальним ставленням людини до сформованої ситуації, яке відбивається через її особистісні особливості.

В емоційних станах виділяють два класи: власне емоції і емоційні почуття. Власне емоції поділяються на природжені, базисні (радість, гнів, ненависть, переляк, подив та ін.) та надбані в індивідуальному досвіді. Емоційно забарвлені почуття (голод, спрага, цікавість, любов, ненависть і т. ін.) жорстко пов’язані з біологічною, соціальною чи культурною потребою і комплексом емоцій, пережитих у процесі її формування і задоволення.

Найбільш істотними характеристиками емоцій є їхній знак і інтенсивність. Наприклад, до позитивних можна віднести такі, як задоволення, радість, захоплення, милування й т. ін. До негативних – невдоволення, обурення, гнів, ненависть, переляк, тугу, роздратування й т.ін. Позитивні емоції виконують функцію закріплення позитивного досвіду. Позитивні емоції позитивно впливають на розумову діяльність, негативні – негативно. Негативні емоції з'являються тоді, коли у людини є мотивація, але інформації, енергетичних ресурсів та часу менше, ніж необхідно для досягнення цілі. Позитивні і негативні емоції завжди характеризуються певною інтенсивністю – силою їхнього виявлення. Для сильних, інтенсивних емоцій характерне збудження симпатичної НС, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, артеріального тиску. Засвоєння інформації на фоні емоційного збудження здійснюється з швидкою фіксацією та на більш довгий термін. Сильні та відносно короткочасні емоційні переживання, що супроводжуються яскраво вираженими руховими та вісцеральними явищами називаються афектами.

Для астенічних негативних емоцій характерні різке зниження енергетичних та імунологічних ресурсів організму, поява страху, смутку, відміна поточної діяльності. Для стенічних емоцій характерні ріст працездатності, концентрація уваги, посилення роботи серця, легень, посилення поточної діяльності.

Виділяють кілька регуляторних функцій емоцій: відбиваючу (оцінну), спонукальну, підкріплювальну, перемикальну, комунікативну. Відбиваюча функція виражається в узагальненій оцінці подій. Емоція, являючи собою майже миттєву інтегральну оцінку значущих для людини подій, часто дає можливість визначити корисність чи шкідливість факторів, що впливають на людину ще до того, як буде визначена локалізація шкідливого впливу.

Спонукальна функція пов’язана з наявністю емоційного переживання, що містить образ предмета задоволення потреби і своє упереджене ставлення до нього, що і спонукає людину до дії. Функцію спонукання виконують як провідні, так і ситуативні емоції. Так, провідне емоційне переживання, спрямоване на предмет (ціль поведінки), що задовольняє певну потребу, ініціює саму адаптивну поведінку. А ситуативні емоційні переживання, що виникають у результаті оцінок результатів окремих етапів поведінки, також спонукають діяти в колишньому напрямку, чи змінювати тактику поведінки, засобу досягнення мети й т.ін.

Підкріплювальна функція емоцій виявляється в процесах навчання і запам’ятовування. Значущі події, що викликають емоційні реакції, запам’ятовуються швидше і є тривалішими.

Перемикальна функція емоцій виявляється в тім, що емоції часто спонукають людину до зміни своєї поведінки. Емоційні переживання можуть як визначати вибір лінії поведінки людини, так і викликати зміну цієї поведінки.

Комунікативна функція емоцій виражається в можливості людини передавати свої переживання іншим людям, інформувати їх про своє ставлення до певних подій, об’єктів і таке інше через міміку, жести, позу, інтонацію.