3. Напівавтоматизована та автоматизована система керування функціональним робочим станом.
В реальних умовах виробництва можливе створення автоматизованих систем керування функціональними робочими станами. При цьому виходять з того, що корегуючі впливи можна робити трьома шляхами:
Результати оцінки ФРС оператора за його фізіологічними показниками пропонуються ЛО по зворотньому зв’язку, і він може самостійно коректувати свою діяльність методами самовпливів.
Дані про оцінки ФРС надаються також «людині, що приймає рішення» (ЛПР) і вона може коректувати діяльність оператора через «блок керування» шляхом застосування різних методів: безпосередньо, психологічними методами, зміною робочої ситуації тощо.
З виходу блоку «оцінки стану» через «блок керування» можна також здійснювати вплив на ЛО, минаючи ЛПР, але це лише при високій ступені автоматизації процесу. Найчастіше зворотні зв’язки замикаються через ЛПР, в якості якої виступає людина з великими знаннями чи досвідом. Вона, як правило, знаходиться в менш складних робочих умовах, ніж ЛО, і виконує функції судді. Присутність ЛПР для корекції ФС оператора у виробничих ситуаціях обов’язкова.
Для оцінки ФРС операторів систем слідкування необхідна реєстрація таких вегетативних показників як: електрокардіограма (ЕКГ), частота серцевих скорочень (ЧСС), значень температури рефлексогенних зон шкіри, електричних характеристик (статичних електричних потенціалів - СТЕП та шкіряно-гальванічних рефлексів - ШГР) рефлексогенних зон шкіри чи біофізичні характеристики БАТ. Крім того, необхідна реєстрація латентних періодів (ЛП) сенсомоторних реакцій або міоелектричні компоненти ШГР.
При корекції ФРС експериментатор чи ЛПР може впливати на оператора, змінюючи параметри тренажерів, а звідси і змінюючи параметри його робочої ситуації. Також може здійснюватись вплив на оператора на його робочому місці: зміною загальної та локальної освітленості, теплового режиму робочого місця, подачею логічних задач на екран та через навушники, з допомогою світових та звукових перешкод, дією звуків низької частоти, зміною положення крісла, застосуванням функціональної музики. Крім того, може здійснюватись електроміостимуляція, теплова та електрична стимуляція БАТ
4. Зовнішні способи корекції функціонального стану.
Нижче будуть представлені способи корекції функціонального стану, які перш за все впливають на рівень активації мозку, від чого залежить ефективність виконання професійної діяльності:
а) застосування функціональної музики
Встановлено, що при прослуховуванні різних музичних творів змінюються показники серцево-судинної та дихальної систем, електрична активність мозку, м’язова працездатність. Музика стимулює розумову активність і виникнення зорових образів, особливо рухових, що сприяє формуванню ритму діяльності. Взагалі, сприятливий вплив музики найчастіше пов’язують з можливістю знайти чи відновити бажаний ритм роботи, що дуже важливо при виконанні одноманітної праці у заданому темпі. Крім того, цілком певний музичний фон сприяє посиленню відновлювальних процесів у фізіологічних системах, діяльність яких пригнічена внаслідок втоми.
Функціональне призначення музичних програм різниться залежно від того ФС, який підлягає корекції. З їхньою допомогою можна стимулювати процеси «впрацьовування» або пристосування до змін умов діяльності, підтримувати оптимальний рівень виконання роботи, активізувати резервні можливості людини при вичерпанні енергетичних ресурсів внаслідок втоми, сприяти релаксації у періоди відпочинку. Вважається недоцільним прослуховування музики протягом всього робочого дня. Ефективніше застосовувати окремі «музичні паузи» тривалістю 10-15 хв. з інтервалами 1,5-2,0 год. Отже, протягом робочого часу може бути 5-6 таких музичних сеансів, зміст яких не повинен дублюватися. Проте, при виконанні роботи, яка вимагає значної концентрації уваги та розумових зусиль, музичні сеанси протипоказані. У цих випадках доцільніше слухати музику під час спеціальних пауз для відпочинку.
У склад музичних програм рекомендується включати мелодичні твори легких музичних жанрів: естрадні пісні, марші, танцювальні мелодії з чітко виявленим ритмом. Темпові характеристики музичних творів повинні відповідати основній спрямованості музичного сеансу (активізація, заспокоєння тощо), проте в одній програмі бажано варіювати різні темпи. Не рекомендується застосовувати пісні з складним текстом і популярні мелодії, які відвертають увагу. Крім того, не бажано застосовувати й серйозну музику – симфонічну, камерну, інструментальну, оперну – оскільки сприйняття її вимагає складної інтелектуальної діяльності. Певний позитивний ефект на працездатність людини виявляє й «кольоромузика».
б) електроміостимуляція (ЕМС)
Здійснюється за допомогою серійних приладів типу ПМС-2м, призначеного для багатоканальної (до10) електричної стимуляції нервово-м’язової системи людини. Подразнюючі електроди накладаються переважно на дистальні та проксимальні кінці м’язів таким чином, щоб струм йшов від дистального кінця м’язів до проксимального. Амплітуда струму регулюється таким чином, щоб скорочення м’язів відбувалося незалежно від бажання піддослідного, але з урахуванням його больових відчуттів. Імпульси струму подаються з різною регульованою частотою (від 0,1 до 50 Гц) залежно від мети стимуляції, подразливості тканин і ФС людини.
Для ЕМС застосовують й окремі імпульси різної тривалості (0,5-300 мс) та форми постійного струму, а також серії таких імпульсів з амплітудою до 50мА, що чергуються з паузами. Необхідно, щоб міжімпульсні інтервали були такими, що забезпечують повне відновлення функціональних властивостей м’яза. Судиннорозширюючий ефект спостерігається при частоті слідування 20-50Гц. Оптимальна частота для збудження симпатичних нервів – 1-10 Гц, парасимпатичних – 25-100 Гц. Синусоїдальний струм частотою 100 Гц пригнічує діяльність симпатичного відділу, а імпульсний струм з частотою слідування 80-250 Гц пригнічує больові відчуття. Оптимальна реакція нервово-м’язового апарату скелетних м’язів виникає на імпульсний струм частотою 80-150 Гц, м’язів ока – 30 Гц.
При використанні ЕМС з лікувальною метою застосовують до10 сеансів по 10 хвилин кожний з оптимальною частотою (3 с. – пачка імпульсів, 3 с. – пауза). Електроди накладають на больове місце. Для анальгезії застосовують імпульсну безперервну ЕМС частотою 80-250 Гц і тривалістю до 10 хв.
Для збудження нервової системи використовують ЕМС максимальної інтенсивності з параметрами 1 с. – стимуляція, 1 с. – пауза. Для гальмування нервових процесів пропонують дію ЕМС середньої та слабкої сили з темпом 5 с. – стимуляція , 5 с. – пауза. Для гальмування пропонують також підпорогову ЕМС, коли присутній електричний компонент, але відсутній – м’язовий.
При ЕМС можливий вибірковий вплив різними частотами на соматичні та вегетативні нерви. Так, оптимальна частота для збудження симпатичних нервів – 1-10 Гц, парасимпатичних – 25-100 Гц, а оптимальна реакція нервово-м’язового апарату скелетних м’язів виникає на імпульсний струм частотою 80-150 Гц.
Для збудження нервової системи використовують ЕМС максимальної інтенсивності в режимі 1 с. – стимуляція, 1 с. – пауза. Для гальмування нервових процесів застосовується ЕМС середньої та слабкої сили в режимі 5 с. – стимуляція, 5 с. – пауза.
Для більш ефективного застосування ЕМС використовують також фізіологічну синхронізацію, коли частота слідування імпульсів ЕМС синхронізується відомими чи вибраними ритмічними фізіологічними сигналами. Одним з методів такої корекції ФС людини є кардіосинхронна електроміостимуляція. Застосування цього методу протягом 15 хв. викликало збільшення ефективності операторської діяльності (РРО) за рахунок кращої координації моторних реакцій та зменшення кількості помилок
в) корегуюча стимуляція в рефлексогенні зони людини
На тілі людини є певні місця, зони, точки, впливи на які викликає закономірні реакції відповіді. Так, подразнення слизової носа породжує рефлекс чхання, тиском же на спинку носа можна цей рефлекс загальмувати . Потирання шкіри над серцем веде до зміни його розмірів. Тиском на очне яблуко можна загальмувати серцевий ритм, якщо ж тиск довести до болю, то ритм серцевих скорочень підвищується. Подразнення зовнішнього слухового проходу та стінки глотки супроводжується кашлем і навіть блюванням. Укол на бедрі викликає скорочення сечового міхура. Перкусія остистих відростків хребців D6 - D8 веде до підвищення кров’яного тиску та розширенню легенів. На діяльність серця можна впливати із зон С3-С4 та D1-D7, на печінку – з С3-С4 та D7-D8. Теплові подразнення на сегменти D7-D9 підвищує м’язовий тонус та перистальтику шлунку, а холодове подразнення тих же ділянок гальмує діяльність шлунку. Усі ці і багато аналогічних їм реакцій поясняються присутністю у різних частинах тіла нервових рецепторів, подразнення яких через певні нервові зв’язки веде до закономірних рефлекторних відповідей. Зони з такими нервовими рецепторами на шкірі називають рефлексогенними зонами.
Впливи, що йдуть з внутрішніх органів на покрови тіла, мають діагностичне значення по змінах шкірної генералізації, папіломоторних, вазомоторних та секреторних розладах. Це зони Захар’їна – Геда.
Зони Захар'їна-Геда
Можливість впливів у зворотньому напрямку – з покровів тіла на внутрішні органи – дозволяє використати ці зони при фізіотерапії, при корегуючих психофізіологічних впливах. Рефлекторні впливи можна здійснювати різними факторами – холодом, теплом, механічним тиском, електричним током, лазером, тощо. Але всі вони, крім самомасажу, повинні здійснюватись фахівцем. При цьому можливі впливи на окремі внутрішні органи та організм у цілому
г) впливи через біологічно активні точки (БАТ)
Східними лікарями було помічено, що подразнення в БАТ викликає зміни діяльності багатьох внутрішніх органів. З лікувальною метою традиційно використовують впливи на БАТ масажем, голкою (чжень-терапія) чи припаленням (цзю-терапія). Останнім часом на БАТ діють електричним струмом, лазером, електромагнітними хвилями різного діапазону, магнітним полем тощо. Але суть даного методу не стільки у способі впливу в БАТ, як у можливості направлених впливів з периферії тіла на внутрішні органи, їх стан, їх діяльність. Спосіб же впливу грає роль остільки, оскільки забезпечує певну форму та ступінь подразнення.
Метод пунктуаційної терапії (в тому числі і голкотерапії) відрізняється головним чином строгою локалізацією та безпосередністю дії на необхідні для кожного випадку рецептори, які знаходяться у шкірі на різних глибинах. Разом з тим, він дозволяє наносити подразнення різної форми, сили та тривалості, отримувати своєрідні, так звані, «передбачені відчуття» і завдяки цьому добиватися бажаних результатів. Найбільш простий метод впливів на БАТ – пресація (натисканням). Його застосовують:
для уточнення локалізації та стану подразненості БАТ. Для перевірки вірності локалізації точок на них надавлюють пальцем до больового відчуття та «симптому віддачі»;
як самостійний (чи додатковий) метод впливу, котрим викликається механічне подразнення обраних БАТ. В залежності від глибини розташування БАТ та товщини шару м’язів над нею, тиск виконують нігтем, кінцівкою одного чи трьох пальців (великого, вказівного та середнього), спеціальними паличками чи металевими кульками.
Для виконання пресації рекомендують натискним предметом виконувати коливальні рухи із швидкістю 2 Гц протягом 0,5-5 хв. Метод пресації (зонально-локального масажу) може виконуватися самим хворим для зняття деяких гострих станів чи додатково до основного лікування, що призначене лікарем.
Прогрівання та припалення в БАТ раніше виконували полинними конусами чи сигаретами. Останнім часом використовують різні «прогрівальні апарати», за допомогою яких можна провадити в БАТ холодові чи теплові впливи різної інтенсивності та тривалості. Для досягнення збудливої дії треба гріти глибше. Звичайно застосовують «клювальне прогрівання» тривалістю 2-5 хв. Ритм віддалення чи наближення до БАТ повинен бути приємним для людини. Холодові впливи повинні бути з інтенсивністю на 8-15° С нижчі від вихідної температури шкіри. Для гальмівної седативної дії треба гріти більш поверхнево через невелику повітряну щілину (1-5 см) чи «прасувати» над БАТ на протязі 10-20хвилин. Холодова дія повинна бути з інтенсивністю до 5°С від вихідної температури шкіри.
Голковколювання відбувається застосуванням голок із золота, срібла чи міді, а найчастіше – з нержавіючої сталі. Голки підбираються певної форми, довжини та товщини. Голковколювання повинен виконувати тільки лікар з великим досвідом цієї роботи. Необхідне збудження чи гальмування досягається методом голковколювання слідуючими шляхами:
впливами на певні тонізуючі чи седативні точки відповідних каналів тіла;
застосуванням голок з різних матеріалів (золота голка викликає збудження, срібна-гальмування);
відповідними технічними прийомами голковколювання.
Для збуджуючої дії голка вколюється під нахилом по ходу каналу, її обертають. Дії підлягає значна кількість точок (5 і більше), проводять поверхневі уколи (глибиною 0,3-0,6 см) і наносять інтенсивні швидкі та короткі подразнення (0,5-2 хвилини), максимум до 5 хвилин. Для тормозної дії голка повинна вводитись теж під нахилом, проти ходу каналу і теж обертається, але з меншою частотою. Впливу підлягають 1-2 точки, роблять глибоке вколювання (від 1,5 до 9 см) та проводять повільні обертальні рухи з постійним нарощуванням сили дії. Голку залишають у тканинах від 20 до 60 хвилин і навіть більше. Як профілактичний та корегуючий засіб в робочих ситуаціях голковколювання проводять лише в невеликій кількості точок на тілі.
Крім того, для таких впливів в робочих умовах існують БАТ на інших, часто досить незвичних місцях, наприклад, на руках, на носі, на вухах, на стопі, зони іридодіагностики на очах.
Електропунктура. При електропунктурі на БАТ накладають електроди діаметром 0,5-1 мм і пропускають крізь них імпульсний струм. Це відноситься до активних електродів, пасивний електрод при цьому накладається на кінцівках. Ф. Г. Портнов запропонував оригінальну модифікацію методу електропунктури з введенням в БАТ ліків, що пролонгують збуджуючу чи гальмівну дію на БАТ електричного струму. Для підсилення тонізуючого ефекту вводять 1% розчин кофеїну, для підсилення гальмівного ефекту – 5% розчин новокаїну. Створюється лікувальне депо, що дозволяє пролонгувати дію процедури до 3-5 діб.
Тонізування БАТ відбувається накладанням на неї катода (-), однак кожні 10 с треба міняти полярність електродів. Дія на точку відбувається протягом 2 хв. Гальмівний ефект досягають накладенням на БАТ аноду (+),однак полярність не змінюють. Тривалість дії – 2 хв. Для отримання терапевтичного ефекту достатньо подати на БАТ напругу 1,5-2 В і силу струму 30- 50мкА. Однак, сила струму багато в чому залежить від локалізації подразнювальних точок: для голови, рук, плечового поясу – 50-70 мкА; спини та нижніх кінцівок – 100-350 мкА. Максимум струму для стимуляції – 500 мкА.
Лазерні впливи. Існує напрямок терапії – біоенерготерапія, який використовує енергетичні фактори для нормалізації енергетичного статусу людини. Монохроматичне світло лазера, що має особливі фізичні властивості, впливає на організм людини особливо сильно. І в першу чергу, на БАТ, тому що вони, можливо, беруть участь у взаємному обміні енергії між зовнішнім та внутрішнім середовищами організму. При стимуляції лазеропунктурою відмічено, що якість та швидкість навчання підвищуються, особливо при операторській діяльності. При впливах лазера понижується загальний активаційний фон за рахунок зменшення частини неадекватного збудження, фіксується зниження психофізіологічної «вартості» діяльності.Енергія, що подається лазером, реалізує специфічну структуру неспецифічної активації, тобто лазерні впливи оптимізують процеси саморегуляції
При лазеропунктурі використовують гелій-неоновий лазер потужністю до 20 мВт з довжиною хвилі 632,8 нм (наприклад, ЛГ-74, ЛГ - 79). Лазер такої потужності безпечний для людини, при попаданні на відкриту поверхню шкіри опіку не відчувається, та при короткочасних експозиціях не відбувається ніяких зовнішніх реакцій. Тривалість дії променю лазера наБАТ становить 30-60 с., а сумарне опромінення людини за один сеанс не перевищує 5-10 хвилин. Виявилося, що короткочасний (протягом 1 хв.) щоденний вплив (4-5 днів) лазеро-пунктури на БАТ загальної дії (хе-гу, ней-гуань, цзу-сан-лі, сань-інь-цзяо) викликав підвищення розумової працездатності, покращення якості та швидкості навчання. При впливах лазера знижується загальний активаційний фон за рахунок зменшення частини неадекватного збудження. Енергія лазерного опромінення стимулює неспецифічну активацію мозку. Встановлено, що ефект лазеропунктури виявляється більшим тоді, коли вона застосовується безпосередньо (в межах однієї години) перед виконанням діяльності, пов’язаної з великим емоційним напруженням.
д) психогенна корекція;
Цікаві дані були одержані при застосуванні так званого методу «психогенної корекції» ФС. Виявлено, що після кількатижневих щоденних вправ у грі «тетріс» результати зростали у 7 разів, а рівень метаболізму глюкози у верхніх шарах кори, встановлений за допомогою позитронної томографії, зменшувався. Причому у піддослідних, які досягли найкращих результатів у грі, було виявлено найбільший показник зменшення метаболізму глюкози .
Отже, в деяких випадках можна застосовувати для зняття емоційної напруженості та стану втоми комп’ютерні ігри. Щоправда, треба зазначити, що позитивний ефект «психогенної корекції» залежить від індивідуально-типологічних особливостей суб’єкта та характеру виконуваної діяльності.
е) застосування гіпнотичного впливу;
Разом із слабкими та середніми подразниками гальмівні впливи на ВНД можуть давати і дуже сильні подразники. Більш того, сильні подразники при деяких умовах можуть сприяти виникненню гіпнотичних станів у людини. Як гальмування, такі сон – це рухливі процеси, які поступово розповсюджуються на великі півкулі мозку. І гальмуванню, і сну властива індукція збудження. Про тотожність гальмування та сну свідчить можливість їх сумації. Основними моментами, що можуть сприяти з’явленню гальмівних,гіпнотичних станів, є наступні:
зменшення та обмеження кількості подразників, що виходять із зовнішнього і внутрішнього середовища, та їх послаблення;
одноманітність подразників, що приходять у кору великих півкуль;
неперервність дії подразника;
повторюваність подразників;
повний спокій;
зміна пауз між подразниками;
зміна тривалості дії подразників;
характер подразників;
зміна стану шлункової збудливості;
гальмівні умовні рефлекси: а) згасаюче гальмування; б) диференційоване гальмування; в) запізнювальне гальмування; г) умовне гальмування.
Гіпноз та сон мають лише деякі розбіжності. Якщо сон – це ірадийоване гальмування, що розлилося по корі великих півкуль без наявності джерел сильного збудження, то у гіпнозі гальмуванням охоплена тільки частина кори великих півкуль. Гіпноз – це частковий, парціальний сон, що поступово розповсюджується з основного пункту, з роз’єднанням функцій мозку. Роз’єднання функцій мозку – це особливий стан загіпнотизованого, коли він чує та розуміє звернену до нього мову, йому можна давати завдання для виконання (навіть дуже важкі), але він губить владу над своїми скелетними м’язами, не може змінити положення частин свого тіла.
Гіпнотичний сон у людини розглядають як результат дії зовнішніх, штучно створених одноманітних слабких подразників, що викликають втому чи внутрішнє гальмування (монотонний голос гіпнотизера, стук метронома, фіксування блискучої кульки, ритмічні звуки годинника, погладжування тощо).
Навіяний сон, це гіпнотичний сон, який викликає слово з певним змістом, тобто подразник другої сигнальної системи. Важливо відмітити, що при навіяному сні можна словом вивести із гальмівного стану багато аналізаторів людини і, тим самим, викликати різні реакції. Навіяний сон людини відрізняється від гіпнотичного сну тварин наявністю стану, що називають «раппорт». Раппорт існує завдяки тому, що у стані гіпнозу завжди залишаються бадьорі пункти у корі великих півкуль, насамперед є зв’язок через незагальмований слуховий аналізатор. Ці чергові пункти є фізіологічною основою раппорту. Вони складають так звану «зону рапорту». Тільки через цю зону гіпнотик вибірково сприймає лише слова гіпнотизера. Крім того, через цю зону можна знаходитись у зв’язку з іншими ділянками мозку гіпнотика, котрі були до цього загальмовані.
ж) навіювання та самонавіювання;
Навіювання (suggestio) – фактор, який відіграє дуже важливу роль при всіх психофізичних впливах. Навіювання, що відбувається дією чи іншим немовним способом, називають реальним навіюванням. Якщо ж при навіюванні користуються мовою, то говорять про словесне, вербальне навіювання. Розрізняють пряме та побічне навіювання. При прямому мають місце впливи прямої мови з певним словесним значенням і, як правило, наказом. При побічному (непрямому) впливі на суб’єкта створюють певні умови, зв’язок з певною процедурою, з прийомом певної речовини чи ліків, за допомогою чого це навіювання реалізується. При цьому в корі мозку створюється два джерела збудження: одне – від слова, інше – від реального подразника. Перше – у другій сигнальній системі, друге – в першій сигнальній системі.
Навіювання - це сильне концентроване подразнення, що отримало найперше нездоланне значення. Місцем прикладання цього концентрованого подразника є бадьора ділянка кори великих півкуль, через яку підтримується зв’язок з гіпнотизером.
При самонавіюванні мають місце не тільки словесні втручання в свідомість різних тверджень. Воно обов’язково включає у якості рухової сили емоцію. Відомо, що цілий ряд синдромів функціонального характеру (іпохондричний стан, чутливі та рухливі розлади, болі, судороги, паралічі тощо) можуть бути наслідком самонавіювання, яке викликане жахом перед можливістю їх виникнення.
У індивідів з невеликою прихильністю до їх утворення окремі самонавіювання можуть тривати довгий час. Навпаки, у осіб із значним самонавіюванням вони часто змінюються протягом короткого часу. Кожне нове самонавіювання відволікає увагу від попередніх і згашує їх. Можна вважати, що між навіюванням та самонавіюванням немає певної межі. Щоб стати дійовим, навіювання повинно бути не тільки сприйняте, але й перероблене особою, що отримує навіювання. Процес переробки відбувається завдяки відповідній установці цієї особи. Навіювання, щоб бути дійовим, повинно супроводжуватись самонавіюванням. Чистого самонавіювання не буває без впливів на особу ззовні. Витоком самонавіювання завжди є різні фактори, що знаходяться поза особою. Всі самонавіювання детерміновані, причинно обумовлені.
В умовах гіпностимуляції можна досягти збільшення фізичної працездатності, суттєво прискорити процес навчання та активізувати прояв творчих здібностей. Навіюванням часто користуються для нормалізації емоційного стану, зняття тривоги. Проте широке застосування гіпнотичної корекції ФС навряд чи можливе в реальних умовах. Це пов’язано з обмеженим контингентом гіпнабельних осіб та кваліфікованих спеціалістів-гіпнологів, здатних викликати цей стан.
з) масаж та самомасаж;
Масаж є потужним профілактичним та лікувальним засобом впливу на організм людини. Існують різні форми масажу: загальний, гігієнічний, спортивний, збуджуючий, гальмівний, косметичний, лікувальний, зонально-сегментарний, локально-точковий, безконтактний та ін. Найчастіше все зводиться до механічного впливу тиском різної інтенсивності на певні зони тіла людини. Причому, такий вплив може провадитися як самостійно (самомасаж), так і з допомогою іншої людини-масажиста. Масаж можна застосовувати практично завжди та практично всюди, що важливо враховувати при виборі способів впливу для керування станом оператора на робочих місцях
Існують труднощі з об’єктивним визначенням ступеню дії масажу на людину. Звичайно пропонують орієнтуватися на інтенсивність больового відчуття, ступінь розладження чутливості та зміни тургору шкіри, пониження ЧСС та артеріального тиску. Застосовують і метод об’єктивної оцінки дії масажу по зміні температури та електричного опору в місці впливу. На цьому принципі функціонує прилад, що дозволяє людині по зоровому чи звуковому каналу оцінити ступінь збудження чи гальмування своєї нервової системи, у тому числі і дію масажу чи самомасажу.
Особливості застосування самомасажу при корегуючих впливах. При позитивному впливі самомасажу було відмічено зниження величини артеріального тиску, покращення самопочуття людини, збільшення працездатності, зникнення відчуття втоми, зниження абсолютних величин СТЕП та зникнення асиметрії між симетричними ланками шкіри. Зникали (чи значно зменшувались) ШГР при тих же зовнішніх впливах, що проводились і до масажу.
Для корегуючого самомасажу при розумових навантаженнях рекомендується використовувати «активні зони шкіри» (АЗШ), що розташовані на руках (в районі місцезнаходження БАТ «Хе-Гу» та «Шень-Мень») та на голові в місці «передня лобна» (на лобі під корінням волосся), в місці «надбрівна» (біля бровів, посередині верхньої частини глазниці), скронева частина голови. Відмічено, що призначення гальмівних варіантів самомасажу всіх АЗШ призводить до позитивних результатів: головний біль, біль в районі серця усунулись чи слабшали, покращався сон та самопочуття в значній більшості випадків. Перевагу в усуненні суб’єктивних симптомів мав локальний самомасаж АЗШ верхньої частини обличчя. Застосування самомасажу АЗШ обличчя позитивно позначається на організмі людини, знімає напругу в роботі, переводить оператора із ФРС з великими психоенергетичними затратами в ФРС з меншими затратами. Після самомасажу активних зон шкіри обличчя у операторів систем слідкування, що знаходяться в різних ФРС, відмічались зміни вегетативних та психофізіологічних параметрів в бік значень, що характерні для ФРС «звичайна робота». Самомасаж активних зон обличчя безпосередньо на робочому місці заспокійливо діє на нервову систему, стабілізує робочі показники, а значить, чинить коригуючий вплив на ФРС операторів. Масаж лобних зон після значного розумового навантаження призводить до зменшення латентних періодів (ЛП) сенсомоторних реакцій вибору та підвищення функціональної рухливості нервових процесів (ФРНП).
Позитивний вплив виявляє масаж на такі показники, як артеріальний тиск (систолічний і діастолічний), частоту серцевих скорочень, і не впливає на загальну температуру тіла. Отже, застосування масажних впливів лобної частини голови після розумової втоми оптимізує ФРС операторів слідкуючих систем, що об’єктивно виявляється також у зникненні асиметрії СТЕП, а суб’єктивно – у покращенні самопочуття людини. Самомасаж активних зон обличчя безпосередньо на робочому місці заспокійливо діє на нервову систему, стабілізує робочі показники.
Для визначення ступеню дії масажу на людину можна орієнтуватися на суб’єктивну інтенсивність больового відчуття, зниження ЧСС та артеріального тиску, а також реєструвати зміни температури або електричного опору в місці впливу.
и) фармакологічна корекція функціональних станів.
Застосування різноманітних лікарських препаратів з метою позбавлення від неприємних станів (тривоги, страху, депресії, млявості, втоми тощо) чи підтримання високого рівня працездатності дуже поширено у сучасному суспільстві. Існує багато апробованих фармакологічних речовин, які безпосередньо або опосередковано впливають на працездатність. Серед них можна виділити такі групи:
адаптогени та засоби, що підвищують імунологічні здатності організму;
вітаміни і коферменти, що беруть участь в обмінних процесах та підсилюють захисні функції організму;
регулятори електролітного обміну;
препарати, що покращують чи нормалізують обмін речовин та накопичення енергетичних ресурсів;
антиоксиданти, які знижують концентрацію кінцевих продуктів обміну жирних кислот;
медіатори ЦНС, що регулюють процеси передачі збудження у нервовій системі;
психотропні засоби, які виявляють безпосередній вплив на психіку людини.
Серед психотропних препаратыв за характером впливу виділяють 3 основні групи:
гальмівні чи пригнічуючі психічну активність (психолептики);
психостимулятори (психоаналептики), які підсилюють рівень активації мозку;
засоби, що спотворюють нормальний перебіг психічних процесів та викликають експериментальні психози (психоміметики), до яких належать LSD, мескалін та ін. наркотичні речовини.
Транквілізатори (хлопромазин, галоперідол, діазепам та ін.) застосовують для того, щоб зняти емоційну напруженість, підвищену тривожність.
Антидепресанти (наприклад, інгібітор моноаміноксидази) безпосередньо впливають на рівень активації мозку.
Психостимулятори (кофеїн, теобромін) у невеликих дозах підсилюють процеси збудження у ЦНС і звичайно підвищують працездатність.
Активація ЦНС є необхідним елементом підтримання поточної працездатності операторів на необхідному рівні надійності. Рівень активації ЦНС можна моделювати, застосовуючи різні фармакологічні речовини. Так, помірне зниження рівня активації досягається прийомом перорально драже аміназину в дозі 0,025 г за 20 хв. до початку досліду, а помірне підвищення рівня активації мозку досягається застосуванням кофеїну у дозі 0,2 г.
Аміназин в дозах 0,0125 та 0,025 г викликає негативний ефект на здійснення реакції вибору, довготривалу пам’ять на слова й числа, а також на концентрацію уваги. При збільшенні рівня активації кофеїном ефективність розумової діяльності зростає.