7. Морфологічні зміни в структурах головного мозку як основа деструктивних явищ емоційної сфери в людей похилого віку.

Що стосується стану емоційної сфери у людей похилого віку, то цей аспект дуже сильно пов'язаний із загальними віковими змінами кровообігу: гіпертонічні нашарування підвищують тривожність, роздратованість та агресивність людини, склеротичні процеси в мозку сприяють розвитку вразливості та сентиментальності, з однієї сторони, та втраті інтересу до життя із загальним зниженням емоційності та поглибленням дерпесивності. З іншого боку зміни у функціонуванні емоційної сфери пов'язані із змінами в протіканні нейрохімічних процесів.

Змістовий модуль 3. Оцінка та корекція робочих станів. Тема 1. Психофізіологія діяльності.

1. Загальні уявлення про психофізіологічне забезпечення рухової активності [9].

2. «Кільце» Н. А. Бернштейна [29].

3. Будова рухової системи: окремі мозкові структури та їх роль в забезпченні різних компонентів руху, вищі рухові центри [9].

4. Класифікація рухів [9].

5. Фунціональна організація довільного руху [9].

6. Нейронна активність під час реалізації рухів [9].

7. Працездатність та її стадії [7].

1. Загальні уявлення про психофізіологічне забезпечення рухової активності.

Рухова активнысть людини має дуже широкий діапазон – від м'язових координацій, що необхідні для грубої ручної роботи або переміщення всього тіла у просторі, до тонких рухів пальців під час операцій, які виконуються під мікроскопом. Забезпечення всіх видів рухової активності здійснюється на основі руху двох потоків інформації. Одни потік починається на периферії: в рецепторах, які знаходяться у м'язах, суглобових сумках, сухожильних органах. Через задні роги спинного мозку ці сигнали поступають вгору по спинному мозку і далі в різні відділи головного мозку. Сукупність даних сигналів висхідного потоку утворює особливий вид чутливості – пропріорецепцію. Хоча у свідомості людини ця інформація не відображається, завдяки їй мозок в кожний поточний момент часу має повне уявлення про те, в якому стані знаходяться всі багаточисельні м'язи та суглоби. Ця інформація формує схему, або образ, тіла. Схема тіла – вихідний фундамент для реалізації будь-якої рухової програми.

В руховій системі основний потік інформації спрямований від рухової зони кори ВП – головного центру довільного керування рухами – до периферії, тобто до м'язів та інших органів опорно-рухового апарату, які здійснюють рух.

Мозкові структурі, що відповідають за нервову регуляцію положення тіла у просторі та рухів, знаходяться в різних відділах ЦНС – від спинного мозку до кори ВП. В їх розміщені простежується чітка ієрархія, що відображає поступове вдосконалення рухових функцій в процесі еволюції.

2. «Кільце» м. О. Бернштейна.

Для нормального протікання локомоторного акту важливим є наявність точного керування руховою системою, а для регулювання складного скоординованого руху необхідна попередньо створена програма керування, яка не повинна бути дуже жорсткою, щоб мати можливість корекції рухового акту.

З а М. О. Бернштейном, координація рухів є подолання надлишкових ступенів свободи органа, що рухається, і перетворення його в керовану систему, тобто координація – це організація керованості рухового апарату. Бернштейн запропонував схему замкненого контуру взаємодій, що забезпечує управління рухами. Обов'язковими елементами цієї саморегульованої системи є наступні компоненти (ланки): 1 – ефектор (мотор), робота якого підлягає регулюванню за певним параметром; 2 – задаючий прибор, що вносить в систему потрібне значення цього параметра; 3 – рецептор, що сприймає фактичні значення параметра та сигналізує про них в прилад звірення; 4 – прилад звірення, що сприймає розходження (різницю) (∆w) у величині та знаку фактичного (Iw от Istwert) та потрібного (Sw от Sollwert) значень; 5 – перешифровуючий пристрій, що трансформує показники приладу порівняння в коректуючі імпульси, що надсилаються по зворотньому зв'язку до регулятора; 6 – регулятор, що керує за заданим параметром функціонуванням ефектора.

Найпростіша блок-схема апарату керування рухами (за Бернштейном)

Центральною ланкою такої кругової системи керування є її задаючий елемент (2), в залежності від властивостей якого виходить конструкція або стабілізуюча (коли Sw має постійне значення), або «слідкуюча» (коли Sw має змінні характеристики). В задаючому приладі на основі програми формується рухова задача, що дозволяє прогнозувати майбутнє.