6. Системний підхід до проблеми «мозок – психіка».

Ідеї про функціональну єдність мозку та його зв'язку з поведінкою та психікою почали виникати більш ніж 100 років тому. Вже в кінці ХІХ ст. в рамках клінічної неврології, стали висловлюватися ідеї про єдність функціонування частин мозку у зв'язку цієї єдності з розумовими можливостями людини. Наприклад, К. Лешлі дотримувався погляду в корі мозку немає такого поля, яке б не брало участі у здійсненні інтелектуальних функцій («локалізацію розуму слід шукати в усіх відділах мозку»).

Мозок як система систем. Сьогодні більшість нейрофізіологів вважає, що мозок являє собою «надсистему», що складається з численних систем та мереж взаємопов'язаний нервових клітин. При цьому виділяється 2 рівня існування систем (мікрорівень та макрорівень) і відповідно 2 типи систем: мікро- та макросистеми.

Мікрорівень являє сукупність популяцій нервових клітин, що здійснюють відносно елементарні функції. Приклад мікросистеми – нейронний модуль – вертикально організована колонка нейронів та їх відростків. Однакові за своїми функціями модулі об'єднуються в макросистеми. Макросистеми можна співставити з окремими структурними утвореннями мозку. Наприклад, окремі зони кори ВП, що мають різну клітинну будову (цитоархітектоніку), представляють різні макросистеми.

Методологія системного підходу знаходить своє відображення в конкретних експериментальних дослідженнях. Відповідно вивчаються системи мікро- та макрорівнів. В першому випадку предметом аналізу є інтеграція та консолідація систем по відношенню до нейрональних елементів з врахуванням специфічності тих функцій, які виконують нейрони в системному забезпеченні поведінки та психіки. В другому випадку проводиться дослідження інтегративної діяльності на рівні мозку як цілого з врахуванням топографічного чинника, тобто специфіки участі окремих структур мозку в забезпеченні тих чи інших психічних функцій та процесів. Тут головне місце займає реєстрація біоелектричної активності окремих структур мозку та оцінка взаємодії активності різних відділів мозку за допомогою спеціальних показників.

У відповідності до одного з головних прицнипів системного підходу – принципом цілісності – властивості цілого мозку не зводяться до властивостей окремих його частин (будь це нейрони, відділи мозку або функціональні системи). У зв'язку з цим постає задача пов'язати окремі структури (елементи) мозку в системні організації та визначити нові властивості цих організацій в порівнянні структурними компонентами, що в них входять. Таким чином, використання системного підходу диктує необхідність співставляти психічні явища не з окремими нейрофізіологічними процесами, а з їх цілісною структурною організацією.

Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини.

1. Функціональні блоки мозку за А. Р. Лурією [1].

2. Механізми психічної діяльності: електрична активність мозку та особливості сприйняття [1].

3. Мислення і розумова діяльність людини: методологічні аспекти дослідження розумової діяльності [1].

4. Кодування змісту розумової діяльності людини [1].

5. Активація та ефективність розумової діяльності: типи кортикально-активаційних структур [1].

6. Психофізіологічний рейтинг як показник ефективності розумової діяльності людини [1].