5. Психофізіологічний підхід до інтелекту.

З позицій психофізіологічного аналізу інтелект розглядається як біологічне утворення.

Г. Айзенк виділяє 3 різновиди інтелекта: біологічний, психометричний та соціальний.

Біологічний інтелект представляє генетично детерміновану біологічну базу когнітивного функціонування та всіх його індивідуальних відмінностей. Біологічний інтелект, виникаючи на основі нейрофізіологічних та біохімічних чинників, безпосередньо пов'язаний з діяльністю кори ВП.

Психометричний інтелект вимірюється тестами інтелекта та залежить як від біологічного інтелекту, так і від соціокультурних чинників.

Соціальний інтелект являє собою інтелектуальні здібності, що проявляються в повсякденному житті. Він залежить від психометричного інтелекту, а також від особистісних властивостей, навчання, соціо-економічного статусу. Біологічний інтелект позначають як інтелект А, соціальний – як інтелект Б. Інтелект Б набагато ширше, ніж інтелект А та включає його в себе.

Певна частина індивідуальних відмінностей в успішності виконання тестів інтелекту пояснюється тим, наскільки швидко індивід може обробляти інформацію, незалежно від накопичених знань та навичок. Тому часу як чиннику, що забезпечує ефективність розумової діяльності приділяється велика увага. В цьому конткексті була сформульована гіпотеза нейрональної ефективності, у відповідності до якої «біологічно ефективні» індивіди обробляють інформацію швидше, а тому повинні мати більш короткі часові параметри компонентів ВП.

Окрім часових характеристик для співставлення з показниками IQ використовуються і інші параметри ВП: різні варіанти амплітудних оцінок, варіативність, асимметрія.

У відповідності до концепції А. і Д. Хендріксонів, індивіди, які безпомилково обробляють інформацію, повинні продукувати високоамплітудні ВП, що мають складну форму, тобто з додатковими піками та коливаннями. Низькоамплітудні ВП спрощеної форми характерні для індивідів з низькими показниками інтелекту.

Таким чином, ефективність передачі інформації на нейрональному рівні визначається 2-ма параметрами: швидкістю та точністю (безпомилковістю). Це параметри біологічного інтелекту.

Постмортальне дослідження (після смерті) мозку людей, які володіли видатними здібностями, демонструє зв'язок між специфікою їх обдарованості та морфологічними особливостями мозку – розміри нейронів в рецептивному шарі кори. Аналіз мозку видатного фізика А. Ейнштейна показав в передніх асоціативних зонах лівої півкулі рецептивний шар кори вдічі товщий від звичайного. Також встановлено значне перевищення статистичної норми у кількості гліальних клітин, які обслуговували метаболічні нужди збільшених в розмірі нейронів. Інші відділи мозку Ейнштейна не відрізняються від норми.

Такий нерівномірний розвиток мозку може бути пов'язаний з перерозподілом його ресурсів (метіаторів, нейропептидів і т. д.) на користь найбільш інтенсивно працюючих відділів. Особливо це стосується перерозподілу ресурсів медіатора ацетилхоліна. Холінергічна система мозку, в якій ацетілхолін служить посередником проведення нервових імпульсів, забезпечує інформаційну складову процесів навчання. Таким чином, індивідуальні відмінності в розумовій діяльності людини пов'язані з особливостями метаболізму в мозку.

Аналітична, знаково опосередкована стратегія пізнання характерна для роботи лівої півкулі; синтетична, образно опосередкована – для правої. Функціональні властивості півкуль, ступінь їх індивідуально вираженості можуть служити фізіологічною умовою високих досягнень у вирішенні задач різного типу (вербально-логічних або просторових).

Умовою високих досягнень в розумовій діяльності у відповідності до гіпотези ефективної білатеральної взаємодії є активне залучення людиною до роботи своєї субдомінантної півкулі. Наприклад, чим краще праворука людина використовує можливості своєї субдомінантної правої півкулі, тим краще вона здатна: одночасно обдумувати різні питання; залучати більше ресурсів для вирішення певної проблеми; одночасно порівнювати та протипоставляти властивості об'єктів, що виділяються пізнавальними стратегіями кожної з півкуль.

Мислення як психічний процес та інтелект як інтегральна характеристика функціонують на основі властивостей мозку, взятого у цілісності.