3. Будова головного мозку.
Головний мозок – центр психічної діяльності. Він складається з двох півкуль (правої і лівої); проміжного, середнього, заднього,
переднього мозку. Найбільш значну частину останнього складає кора великих півкуль.
Задній мозок включає довгастий мозок, вароліїв міст та мозочок (малий мозок). Нервові утворення вароліївого мосту та продовгуватого мозку мають велике значення для підтримки загальної життєдіяльності організму: вони контролюють спільну діяльність великих груп м’язів і внутрішніх органів, інтегруючи їх у цілісні системи та забезпечуючи цим оптимальний перебіг процесів дихання, кровообігу, травлення тощо.
Мозочок відповідає за регуляцію процесів рухової сфери (моторики). У ньому «зберігаються» основні програми рухових реакцій, які можуть знадобитися руховій корі головного мозку для координації складних форм активності.
Центральна функція середнього мозку також полягає в контролюванні складних рухів і положення тіла в просторі.
Перелічені структури взаємодіють зі структурами переднього мозку через «передавальні станції» проміжного мозку. Основні функціональні утворення проміжного мозку – таламус та гіпоталамус. Тут відбувається переключення майже всієї інформації, яка надходить у передній мозок і виходить з нього. У таламусі збираються імпульси від всіх органів чуття (за винятком нюху) й здійснюється їх первинний аналіз та синтез. До того ж таламус здійснює функцію вегетативного вираження емоцій. Гіпоталамус є сукупність мозкових ядер, від яких залежить ряд важливих органічних функцій (гормональної, обміну речовин), а також їх узгодження з цілісною фізіологічною діяльністю організму. Ядра гіпоталамусу контролюють інформацію, яка надходить від вегетативної нервової системи, і керують організмом за допомогою вегативних нервів і гіпофізу. Саме в цій частині мозку Декарт вбачав «місце зустрічі» душі й тіла.
Продовгуватий, середній і проміжний мозок утворюють стовбурну частину мозку або мозковий стовбур. Спинний мозок і мозковий стовбур здійснюють головним чином уроджені форми рефлекторної активності (безумовні рефлекси), тоді як кора великих півкуль підтримує форми поведінки та саморегуляції, які набуваються за життя, тобто саме психічну діяльність.
Характерною особливістю будови головного мозку є наявність двох великих утворень: правої і лівої півкуль. Поверхня цих півкуль, їх кора разом із кількома невеликими структурами, що знаходяться у глибині, складає передній мозок.
Передній мозок крім кори великих півкуль містить мигдалину, гіпокамп, базальні ганглії та переділку, яка утворює стінку між двома шлуночками. Спеціалізація структур переднього мозку полягає в забезпеченні «вищих» («інтелектуальних») психічних функцій.
Кора головного мозку складається з ділянок, які за своїм розташуванням мають назви: потилична (відповідає за зорове сприймання); вискова (слух, у людини також і мовлення); тім’яна (реакції на сенсорні стимули й керування рухами); лобна (координація функцій інших областей кори).
У психічній діяльності людини особлива роль належить лобовим долям, які займають 30% загальної поверхні кор великих півкуль. Пошкодження лобових долей впливає на вищі форми поведінки, пов’язані з інтелектом, навчанням, мисленням. Численні клінічні факти свідчать, що пошкодження лобових долей призводить до порушень в особистісній сфері людини, її характері.
Психічні функції певним чиним розподілені між правою і лівою півкулями. Обидві півкулі здатні отримувати та опрацьовувати інформацію у вигляді образів й у формі вербальних стимулів (слів), але існує міжпівкульна функціональна асиметрія головного мозку – різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій та правій півкулях.
Функції лівої півкулі – читання, лічба, тобто перважно оперування знаковою інформацією (словами, цифрами, символами тощо). Ліва півкуля забезпечує можливість логічних побудов, без яких неможливе послідовне логічне мислення. Розлад діяльності лівої півкулі призводить до порушення мовлення (поява афазій), блокує можливість нормального спілкування, при глибокому порушенні нервової тканини призводить до серйозних дефектів мислення. Права півкуля оперує образною інформацією, забезпечує орієнтацію в просторі, сприймання музики, емоційне ставлення до об’єктів сприйняття та інтуїцію. Обидві півкулі функціонують у постіній взаємодії. Функціональна асиметрія властива тільки людині.
