Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів.

1. Вікові аспекти динаміки уваги [29].

2. Вікові особливості пам'яті [29].

3. Мислення в онтогенезі [29].

1. Вікові аспекти динаміки уваги.

Якщо розглядати розвиток уваги у віковому аспекті, то слід починати вже з періоду новонародженості, коли виникає слухове та зорове зосередження – відповідно на 2-3-му та на 3-5-му тижні постнатального онтогенезу. Приблизно у віці 1-го місяця на появу матері або іншої близької людини проявляється «комплекс пожвавлення» (фіксація погляду на обличчі, підняття рук, швидкі рухи ногами, голосні звуи, посмішка).

У віці немовляти вдосконалюється зорове зосередження, що досягає до 3-місячного віку 7-8 хвилин, виникає реакція простежування рухів предметів. В 4-місячному віці дитина вже не просто бачить, а активно дивиться, проявляючи більше уваги до контрасту, ніж до однотонного зображення, до гнутих ліній, ніж до прямих, до концентричних фігур і т. д., тобто зорову уваги привертають контрасти та рухи. У 2-3-місячному віці у немовляти з'являється реакція на новизну. Увага помірно продовжує розвиватися і в ранньому дитинстві, і в дошкільному віці.

Однак особливий прогрес в розвитку цієї психічної функції досягається в молодшому шкільному віці (7-11 років). З'являється здатність довільно концентрувати увагу на нецікавих речах, хоча все ще домінує мимовільна увага, і зовнішні враження є сильних відволікаючим чинником, особливо при зосередженні на складному матеріалі. В цей період увага характеризується невеликим об'ємом та малою стійкістю (до 10-20 хвилин). Також з труднощами дається довільне переключення уваги та його адекватний розподіл.

У підлітковому віці (11-15 років) під час пубертатної кризи увагає страждає, стає більш розсіяною. Підліткам складно зосередитися на навчальному матеріалі із-за домінанти в сексуальній сфері. «Гормональна буря» приводить не тільки до емоційної нестабільності, але і до нестабільності уваги.

В старшому шкільному віці (15-17 років), коли наступає період стабілізації особистості центральним психологічним новоутворенням стає професійне та особистісне самовизначення. В цей період увага також досягає значного рівня стабілізації, концентруючись на питаннях, що найбільш значущі для юнака і пов'язаних в основному з його професійними інтересами, а також з інтересами в особистій сфері, спрямованими в майбутнє.

Приблизно до 50-60 років увага тримається на плато, коливаючись в залежності від варіабельності функціонального стану, а потім погіршується. Старіюча людина стає розсіяною при порушенні взаємовідносин між збудливими та гальмівними процесами і при ослабленні обох, особливо гальмівного.

2. Вікові особливості пам'яті.

В період новонародженості (кінець 1-го місяця життя) з'являються перші (найбільш прості та життєво важливі) умовні рефлекси: на позу годування з'являється смоктальний рефлекс, на появу в полі зору матері – емоційний «комплекс пожвавлення», що проявляється в загальній руховій реакції та появі посмішки. Утворення умовних рефлексів, що свідчить про розвиток механізмів пам'яті, характерне для більш пізнього часу – для періоду немовляти, коли чітко проявляється впізнавання знайомих предметів та знайомих обличь (3-4 місяці). У 8-10 місяців постнатального життя дитина може відтворити образ предмету, схованого на її очах (тобто знайти цей предмет через 3-7 секунд після того, як його сховали). До 8-місячного віку у дитини дозріває префронтальна кора (в ній утворюються нові синаптичні контакти), відповідальна за збереження та актуалізацію оперативної пам'яті, що дозволяє відтворювати місцезнаходження схованого об'єкта.

У віці 1-го року з'являються перші наслідувальні мовні реакції при запам'ятовуванні та розумінні дитиною 10-20 слів, що вимовляються дорослим. Далі, завдяки розвитку пам'яті та асоціативного мислення мовний запас збільшується.

У дошкільному віці пам'ять, за Л. С. Виготським стає домінуючою функцією і дуже швидко розвивається, але при цьому вона має свої специфічні особливості. Так, у молодшому дошкільному віці пам'ять мимовільна. Для запам'ятовування відіграє роль емоційність матеріалу, його звучність, колір та усвідомленість, тобто смислова пам'ять розвивається паралельно з механічною. У середньому дошкільному віці (4-5 років) починає формуватися довільна пам'ять, причому найкраще в цей період вона реалізується у грі. По-справжньому довільна (свідома, цілеспрямована) пам'ять розвивається в наступні вікові періоди. Оскільки пам'ять в дошкільному періоді, розвиваючись, включається у формування особистості, то ранні дошкільні роки (починаючи з 3-х років) – це роки перших дитячих спогадів.

Подальший розвиток пам'яті в період молодшого шкільного віку (від 7 до 11 років) протікає по лінії довільності та усвідомленості. При високій здатності до мимовільного емоційного запам'ятовування у грі молодші школярі вже можуть цілеспрямовано довільно запам'ятовувати нецікавий, але потрібний матеріал, і з кожним роком ця довільна пам'ять стає краще. В цей період наряду з механічною також розвивається смислова пам'ять, що дозволяє засвоїти широке коло мнемотехнічних прийомів, раціоналізуючих запам'ятовування.

У підлітковому віці (11-15 років) із-за нестабільності настрою, емоційної сфери, фізіологічного тонусу прояви пам'яті також стають нестабільними. Із-за розсіяності уваги, що часто пов'язане з психологічними проблемами пубертанта, що накладаються на поступаючу та відтворювану інформацію, може періодично страждати як запам'ятовування, так і відтворення.

В ранньому юнацькому віці (15-17 років) спостерігається загальна стабілізація особистості і, у зв'язку з цим, стабілізація пам'яті з її поступовим розвитком. В нормі усі процеси пам'яті (образної, емоційної, словесно-логічної) – і запам'ятовування, і збереження, і відтворення – продовжують покращуватися до 20-25 років, потім виходять на стабілізоване плато, залишаючись практично без змін до 40-45 років, і потім погіршуються.