- •Психофізіологія
- •Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології. 13
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень. 22
- •Тема 3. Психіка та мозок. 34
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів. 65
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів. 116
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі. 122
- •Тема 1. Психофізіологія діяльності. 127
- •Тема 3. Функціональні стани людини. 146
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів. 155
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів. 168
- •Тема 1. Системні засади психофізіології. 190
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини. 199
- •Тема 2. Функціональні стани мозку. 137
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •Структура навчальної дисципліни
- •Змістовий модуль 1. Психофізіологічні основи психічних процесів. Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології.
- •1. Предмет та завдання психфізіології, основні положення сучасної психофізіології.
- •2. Розвиток наукових уявлень про мозок, психіку та поведінку.
- •3. Проблеми співвідношення мозку та психіки. Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
- •4. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень.
- •1. Методи вивчення роботи головного мозку.
- •2. Реєстрація психофізіологічних показників.
- •3. Поліграфічні дослідження.
- •4. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •5. Особливості вибору методик і показників.
- •Тема 3. Психіка та мозок.
- •1. Загальна будова нервової системи людини.
- •2. Ключові аспекти розвитку центральної нервової системи в процесі філогенезу.
- •3. Будова головного мозку.
- •4. Структура та основні поля кори головного мозку.
- •5. Будова окремого нейрону, принципи його роботи.
- •6. Поняття та види рецепторів.
- •7. Поняття аналізатора.
- •8. Представництво основних психічних процесів та станів людини в корі головного мозку.
- •9. Проблема локалізаціонізму: аргументи «за» та «проти».
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів.
- •1. Загальні властивості сенсорних процесів. Властивості унітарних сприйнять.
- •2. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем. Викликані потенціали мозку.
- •3. Кодування інформації в нерововій системі.
- •4. Формування та розпізнавання образів.
- •5. Нейронні моделі сприйняття. Існування гностичних нейронів.
- •6. Екстрасенсорне сприйняття.
- •7. Топографічні аспекти сприйняття.
- •Тема 5. Психофізіологія уваги.
- •1. Основні властивості та види уваги.
- •2. Орієнтовна реакція
- •3. Інформаційна парадигма дослідження уваги.
- •4. Нейрофізіологічні механізми уваги.
- •5. Система уваги в мозку людини. Теорія м. Познера.
- •6. Методи дослідження та діагностики уваги.
- •Тема 6. Психофізіологія пам'яті.
- •1. Загальне уявлення про пам'ять.
- •2. Класифікація видів пам'яті.
- •3. Фіксація інформації в пам'яті.
- •4. Фізіологічні теорії пам'яті.
- •5. Біохімічні чинники роботи пам'яті.
- •Тема 7. Психофізіологія розумової діяльності.
- •1. Перша та друга сигнальна система за і. П. Павловим.
- •2. Загальна характеристика мислення як психічного процесу.
- •3. Нейронні кореляти мислення.
- •4. Електроенцефалографічні кореляти мислення.
- •5. Психофізіологічний підхід до інтелекту.
- •Тема 8. Психофізіологія емоцій.
- •1. Поняття, класифікація та функції емоцій.
- •2. Теорії емоцій.
- •3. Психофізіологічні основи емоцій.
- •4. Індикатори емоцій.
- •5. Методи вивчення та діагностики емоцій.
- •Змістовий модуль 2. Вікові особливості психофізіологічних функцій. Тема 1. Вікова динаміка розвитку сенсорних функцій.
- •1. Розвиток зорового аналізатора (реалізація світлочутливої функції, поява детекторної функції нейронів).
- •2. Морфогенез слухового аналізатора.
- •3. Становлення та розвиток шкірного та пропріоцептивного аналізу.
- •4. Розвиток вестибулярного апарату, нюхового та смакового аналізаторів, формування нейронних кодів.
- •5. Психологічні аспекти вікової динаміки сприйняття.
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів.
- •1. Вікові аспекти динаміки уваги.
- •2. Вікові особливості пам'яті.
- •3. Мислення в онтогенезі.
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі.
- •1. Механізми активації нервового апарату емоцій за Дембовським.
- •2. «Комплекс пожвавлення» та прояви емоційності.
- •3. Поява різноманітних емоційних реакцій, афективні спалахи в ранньому дитинстві.
- •4. Стосунки з матір'ю та оточуючими як джерело емоційних станів дитини.
- •5. Психофізіологічні аспекти розвитку емоційної сфери в дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому та ранньому юнацькому віці.
- •6. Роль лобних зон кори головного мозку в регуляції емоційних станів.
- •7. Морфологічні зміни в структурах головного мозку як основа деструктивних явищ емоційної сфери в людей похилого віку.
- •Змістовий модуль 3. Оцінка та корекція робочих станів. Тема 1. Психофізіологія діяльності.
- •1. Загальні уявлення про психофізіологічне забезпечення рухової активності.
- •2. «Кільце» м. О. Бернштейна.
- •3. Будова рухової системи: окремі мозкові структури та їх роль в забезпченні різних компонентів руху, вищі рухові центри.
- •4. Класифікація рухів.
- •5. Фунціональна організація довільного руху.
- •6. Нейронна активність під час реалізації рухів.
- •7. Працездатність та її стадії.
- •Тема 2. Функціональні стани мозку.
- •1. Поняття «функціональний стан».
- •2. Загальна характеристика функціонального стану мозку.
- •3. Стани активації головного мозку.
- •4. Нейрофізіологічні кореляти функціонального стану мозку.
- •5. Біохімічні компоненти функціонального стану мозку.
- •Тема 3. Функціональні стани людини.
- •1. Поняття «функціональний стан людини».
- •2. Чинники впливу на функціональний стан людини.
- •3. Функціональний стан та особливості нервової системи.
- •Первинні окремі властивості:
- •Вторинні окремі властивості:
- •4. Зв'язок психоемоційного напруження з функціональними станами людини та якістю її роботи.
- •5. Індивідуальні властивості нервової системи.
- •6. Індивідуально-типологічні особливості функціональних станів людини під час діяльності.
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів.
- •1. Функціональні робочі стани людини у системах «середовище-людина-машина». Реальний та модельний режими роботи.
- •2. Методи оцінки властивостей нервової системи.
- •3. Фізіологічні індикатори функціонального стану.
- •4. Оцінка функціонального робочого стану за різноманітними показниками.
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів.
- •1. Класифікація корегуючих впливів на функціональний робочий стан.
- •2. Корегуючі впливи з відривом та без відриву від робочого місця.
- •3. Напівавтоматизована та автоматизована система керування функціональним робочим станом.
- •4. Зовнішні способи корекції функціонального стану.
- •5. Прийоми саморегуляції фунціонального стану.
- •Змістовий модуль 4. Нейрофізіологічні механізми діяльності мозку. Тема 1. Системні засади психофізіології.
- •1. Поняття та основні положення системного підходу.
- •2. Концепція системного підходу б. Ф. Ломова.
- •3. Теорія функціональних систем п. К. Анохіна.
- •4. Інформаційна парадигма та когнітивна психофізіологія.
- •5. Міжнейронна взаємодія та нейронні мережі.
- •6. Системний підхід до проблеми «мозок – психіка».
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини.
- •1. Функціональні блоки мозку за а. Р. Лурією.
- •2. Механізми психічної діяльності: електрична активність мозку та особливості сприйняття.
- •3. Мислення і розумова діяльність людини: методологічні аспекти дослідження розумової діяльності.
- •4. Кодування змісту розумової діяльності людини.
- •5. Активація та ефективність розумової діяльності: типи кортикально-активаційних структур.
- •6. Психофізіологічний рейтинг як показник ефективності розумової діяльності людини.
- •Рекомендована література
- •14. Інформаційні ресурси
1. Функціональні блоки мозку за а. Р. Лурією.
Мозок був створений у процесi еволюцiї як орган для: 1) сприйняття тих подразникiв, якi оточують органiзм; 2) накопичення й збереження поведiнкового досвiду; 3) управлiння всiма органами i системами органiзму.
Механiзми, якi лежать в основi психiки людини i якi забезпечують програмування, регуляцiю i контроль рiзних форм свiдомої дiяльностi, являють собою складнi iнтегральнi системи, об'єднанi у три функцiональних блоки, необхiдних для здiйснення будь-якого виду психiчної дiяльностi (О.Р. Лурiя).
Перший функцiональний блок мозку забезпечує регуляцiю стану притомностi i оптимального тонусу кори, без чого неможливий нормальний перебiг психiчної дiяльностi. Системи цього блоку знаходяться переважно не в самiй корi, а в ретикулярнiй формацiї стовбурової частини мозку i мають подвiйнi стосунки з корою. З одного боку, вони вiдчувають її регулюючi впливи, а з другого, самi тонiзують її. Нервова система завжди знаходиться у станi певної активностi.
Другий функцiональний блок, функцiя якого полягає у прийомi, переробцi i збереженнi зовнiшньої iнформацiї, включає потиличнi, скроневi i тiм'янi частки кори.
Третiй функцiональний блок розташований у лобних частках кори великих пiвкуль. Системи цього блоку вiдповiдають за формування планiв i програм дiй, їх виконання, стратегiю поведiнки. Тут вiдбувається порiвняння ефекту дiї з намiрами i корекцiя помилок.
Складна розумова робота призводить до збiльшення кiлькостi синхронно працюючих пунктiв перш за все у лобних вiддiлах мозку, що вказує на їхню провiдну роль у генерацiї процесiв активацiї, виникаючих при здiйсненнi найскладнiших форм свiдомої дiяльностi людини. Проте будь-яка форма свiдомої дiяльностi завжди здiйснюється завдяки роботi всiх трьох блокiв мозку.
2. Механізми психічної діяльності: електрична активність мозку та особливості сприйняття.
Велике значення у вивченнi фiзiологiчних основ психiки людини має аналiз електричної активностi мозку. З цiєю метою реєструють або сумарну ЕЕГ, або її окремi ритми, особливо альфа-pитм – один з найбiльш iнформативних ритмiв ЕЕГ. Метод реєстрацiї усереднених викликаних потенцiалiв (ВП) мозку дає можливiсть одержати вiрогiдну iнформацiю при аналiзi амплiтуди i латентних перiодiв виникнення окремих хвиль (пiкiв) ВП.
Ще один методичний прийом, пов'язаний з безпосереднiм контактом із мозком людини пiд час нейрохiрургiчних операцiй, якi стали можливими пiсля впровадження у медичну практику стереотаксичної технiки i пiд час яких iснує можливiсть стимуляцiї або виключення рiзних мозкових утворень з лiкувальною метою. Виявилося, що при електричному подразненнi ділянок мозку виникають чiткi змiни в поведiнцi людей.
При аналiзi iнтегральних механiзмiв психiчної дiяльностi людини використовується і метод реєстрацiї так званої «хвилi чекання», або «контингентного негативного вiдхилення» (КНВ). Це КНВ з'являється при поєднаннi двох подразникiв (умовного i безумовного), якщо застосування одного подразника робить вiрогiдним появу iншого. Так, якщо пiсля звукового подразника (клацання) пiддослiдний повинен натиснути на кнопку, щоб виключити виникаючi через певний час ритмiчнi спалахи свiтла, то пiсля застосування першого (умовного) подразника у лобних частках мозку виникає досить чiтке вiдхилення постiйного електричного потенцiалу у негативний бiк, яке триває до появи безумовного (iмперативного) стимулу i рiзко обривається у момент дiї. У здорових людей КНВ має звичайно величину порядку 10-20 мкВ i тривалiсть 1,5-2,5 с. КНВ виникає при рiзноманiтнiй свiдомiй дiяльностi людини, а також у тих випадках, коли людина приймає рiшення. КНВ не реєструється при автоматизованих стереотипних реакцiях, при втратi притомностi.
До сучасних методiв аналiзу активностi мозку, пов'язаної iз здiйсненням його вищих функцiй, вiдносяться також реоенцефалографiя, комп'ютерна томографiя, аналiз iмпульсної активностi нейронiв.
Електрична активнiсть мозку та особливостi сприйняття. Основнi параметри ЕЕГ, зокрема альфа-pитм, мають чiткi iндивiдуальнi риси, що дозволяє вiднести кожну людину до певного типу за характерними особливостями її ЕЕГ. Так, Г. Уолтер видiлив три групи людей залежно вiд реакцiї депресiї альфа-pитму при дiї свiтлових подразникiв, для яких властивий рiзний характер сприйняття:
М-тип – альфа-pитм має малу амплiтуду (чи його бракує взагалi) як при закритих, так i вiдкритих очах. Процес мислення у таких людей здiйснюється майже виключно у формi яскравих зорових образiв.
Р-тип – альфа-ритм виявлений добре, але вiн майже не блокується при психiчному зусиллi. У таких людей слухове, тактильне чи кiнестезичне сприйняття переважає над зоровим.
R-тип – альфа-pитм чiтко виявлений, вiн помiтно блокується при свiтловому подразненнi i активнiй роботi мозку. До цього типу вiдноситься переважна бiльшiсть людей.
Останнiм часом альфа-pитм пов'язують з активною дiяльнiстю, спрямованою на обробку iнформацiї. Крiм того, нинi вважається, що альфа-pитм неоднорiдний. Так, деякi дослiдники видiляють три самостiйних пiддiапазони альфа-ритму: низько- (7,5-9,4 Гц), середньо- (9,5-11,0 Гц) та високочастоний (11,5-13,4 Гц), якi мають рiзне функцiональне значення. Встановлено, що стан непродуктивної напруженостi пов’язаний з дiяльнiстю низькочастотного альфа-пiддiапазона, а при станi продуктивної напруженостi посилюється активнiсть середньочастотного альфа-генератора (9-10 Гц), який звичайно в цей час пригнiчує роботу низькочастотного альфа-генератора.
Доведено, що виникнення гiпотези у концептуальному завданнi супроводжується посиленням альфа-pитму. Варiацiї альфа-pитму виникають при таких завданнях, розв'язання яких вимагає конструктивного пiдходу до пошукiв нової схеми, а також при розв'язаннi завдань на просторову орiєнтацiю. Активацiя мозку при iнтелектуальнiй дiяльностi найчастiше за все виявляється у зменшеннi (рiдше – посиленнi) потужностi альфа-ритму.
Важливим показником функцiональної активностi мозку є також альфа-iндекс, тобто той час (у %), протягом якого на ЕЕГ реєструється альфа-pитм. Особи з низьким альфа-iндексом найчастiше виявляють прояви невротизму, тривожностi, вiдрiзняються меншою соцiальною активнiстю (Я. Стреляу).
На думку О. Б. Когана, альфа-pитм слiд розглядати як ритм «холостого ходу», коли рiвень активностi кори і ЦНС в цiлому достатнiй лише для формування у людини стану активної притомностi. Пiдвищення цього рiвня пов'язане, з рiзким посиленням рiзноманiтної активностi кiркових нейронiв i, як наслiдок, зниженням рiвня просторової синхронiзацiї бiопотенцiалiв мозку.