3. Функціональний стан та особливості нервової системи.

За основу оцінки ознак та якостей, типових для окремих груп людей, приймають особливості функціонування центральної нервової системи. Вважають, що найбільшу сталість мають типологічні властивості основних нервових процесів – збудження та гальмування, які є природженими і впливають на формування індивідуальних відмінностей в здібностях та характері.

Було сформульовано концепцію основних властивостей нервової системи, яка допускає «...існування у високоорганізованої нервової системи ряду властивостей, що характеризують динаміку протікання в ній нервових процесів збудження та гальмування, та що складає в своїх комбінаціях нейрофізіологічну основу різноманітних психологічних проявів з їх індивідуальними варіаціями» (Небиліцин В.Д.).

Б. М. Тепловим, В. Д. Небиліциним виділені окремі властивості нервових процесів збудження та гальмування нервового субстрату, що сприймає первинну сенсорну інформацію (тобто аналізаторів):

1. Первинні окремі властивості:

• сила – властивість нервових клітин витримувати довге концентроване збудження без переходу в стан замежового гальмування;

• рухливість – швидкість зміни збудження гальмуванням та навпаки;

• динамічність – легкість генерації нервовою системою процесів збудження та гальмування, зокрема, при формуванні часових зв’язків;

• лабільність – швидкісна характеристика діяльності нервової системи, що обумовлює в основному швидкість згасання післядії від імпульсу збудження, тобто швидкість зміни одного циклу збудження іншим при серійній стимуляції.Первинні якості характеризують відповідно динаміку двох основних нервових процесів - збудження та гальмування;

2. Вторинні окремі властивості:

• баланс, чи врівноваженість нервових процесів збудження та гальмування по кожній з первинних властивостей (силі, рухливості, динамічності, лабільності).

Для пояснення індивідуальних відмінностей не тільки в областях психіки, що пов’язані з функціонуванням органів чуття, але й в тих областях, котрі мають загальноособистістний характер, необхідно вивчати загальні властивості нервової системи – детермінанти індивідуальних особливостей поведінки в найбільш загальних його проявах. Загальні властивості нервової системи відображені в фізіологічних параметрах процесів збудження та гальмування комплексів мозкових структур, не пов’язаних безпосередньо із сприйняттям первинної сенсорної інформації. До них відносяться параметри нервової організації мозкових регуляторних утворень. Небиліцин В.Д. розглядав дві загальних властивості – загальну активність та емоційність.

1. Загальна активність – це особистісні властивості, що обумовлюють внутрішню потребу, тенденцію індивідуума до ефективного освоєння дійсності, до самовираження відносно зовнішнього світу. Така потреба може виражатися в розумовому, рухомому чи в емоційному плані. Айзенк Г. під «екстраверсією-інтроверсією» розуміє особливості взаємин особистості з зовнішнім середовищем і, зокрема, з оточуючою соціальною сферою, її комунікабельність, соціальність. Екстраверти спрямовані до суспільства, уважно стежать за тим, що діється навкруги; джерело їх інтересів – події об’єктивного світу. Вони швидко пристосовуються до зовнішніх умов і до нових людей, захоплені тим, що відбувається навкруги настільки, що часто «забувають» про себе. Інтроверти – люди протилежної полярності: їх інтереси, спонукання спрямовані до суб’єктивного світу. Вони замкнені, схильні до самоаналізу, самотності, важко переживають зміни в навколишньому середовищі, погано адаптуються в новому колективі. Г. Айзенк вважає, що морфофізіологічним субстратом цієї властивості є особливості лобно-ретикулярного комплексу, що забезпечує тривалу циркуляцію збудження по кільцевих комунікаціях. При цьому ретикулярна формація мозку – генератор, а лобна кора – модулятор загальної активності. Цей комплекс задає енергію, темп, різноманітність дій особи.

2. Емоційність – це конгломерат якостей, що описують виникнення, протікання та припинення різноманітних емоційних станів. Така інтерпретація емоційності зближує її з нейротизмом за Г. Айзенком, який визначається підвищеним переживанням особистої загрози, підвищеною чутливістю до особистих невдач, помилок, незадоволенням собою, віднесенням помилок за рахунок особистих якостей, внутрішнім занепокоєнням. Морфологічним субстратом даної властивості є лобно-лімбічна система, при цьому лімбічна система – генератор, а лобна кора – модулятор збудження.

Деякі автори пропонують розширити кількість загальних властивостей нервової системи до 4-х за рахунок таких проявів діяльності і поведінки людини, як емоційна і регуляційна стійкість. Існує властивість нервової системи, яка відображає індивідуальну швидкість, амплітуду та тривалість реакції людини у відповідь на той чи інший вплив, що врешті решт визначає можливість збереження оптимальних умов для функціонування організму в змінних умовах середовища. Цю властивість називають регуляційною стійкістю. Вона також визначає типологічні особливості механізмів адаптації.