3. Мислення в онтогенезі.

Розвиток інтелекту розпочинається з «комплексу пожвавлення» (1 місяць) при поступовому нарощувані «усвідомлених» рухових та мовних реакцій (починаючи з розуміння окремих слів, що говорять дорослі, на 1-му році життя дитини).

У новонародженої дитини з'являються тільки безумовні рефлекси – харчові, захисні та орієнтовні, необхідні для пристосування до життя в новому середовищі та слугуючі базою для подальшого виникнення умовних рефлексів, тобто для процесу навчання в постнатальному житті. Перші умовні рефлекси з'являються в кінці 1-го місяця життя дитини та виникають на випадково співпадаючий з безумовним стимулом індиферентний сигнал. Саме в цей час у новонародженої дитини проявляться згадуваний «комплекс пожвавлення», що означає появу потреби в спілкуванні та базуючийся на перших умовних рефлексах, пов'язаних з впізнаванням матері або інших близьких людей.

У віці немовляти з'являються наслідувальні рухи. В 5-6 місяців у дитини з'являються складні зорово-рухові координації, що дозволяють здійснювати цілеспрямовані рухи – хапання та кидання предметів. Після 7 місяців дитина може здійснювати кругові реакції за Ж. Піаже, тобто маніпулювати предметами (хватати, кидати, кусати, стукати, підбирати та ін.). В цей же час дитина навчається здійснювати «узгоджувальні» дії (відкривати та закривати коробочки, вкладувати маленькі предмети в більші та ін.). Після 10 місяців у немовляти з'являються функціональні дії, що дозволяють більш-менш вірно використовувати предмети, наслідуючи дії дорослих. Таким чином, до кінця 1-го року життя починається формування наочно-дійового мислення, яке вдосконалюється в процесі навчання методоб спроб та помилок. До кінця 1-го року життя дитина навчається досить складним діям – іграм. В цей час пізнавальний розвиток дитини базується в основному на потребі в спілкуванні з дорослим.

Досліджуючи становлення другосигнальної функції у дитини, Іванов-Смоленський виділив 4 етапи в розвитку взаємодії І та ІІ сигнальної систем:

1. зв'язки Б-Б перших місяців (безпосередній подразник – безпосередня реакція) – рефлекторно-дослідницька діяльність в межах виключно І сигнальної системи;

2. зв'язки С-Б (словесний подразник – безпосередня реакція) – з'являються в кінці 1-го року життя (після 8-місячного віку);

3. зв'язки Б-С (безпосередній подразник – словесна реакція) – 1,5-2 роки;

4. зв'язки С-С (словесний подразник – словесна реакція) – повністю закріплюється в кінці 3-го року життя. В цей час слово для дитини набуває предметного значення і з'являються перші предметні узагальнення.

Перші предметно-мовні асоціації виникають вже до кінця 1-го року життя на стадії С-Б, коли певне слово починає позначати певний предмет. В цьому випадку слово виступає як інтегратор І порядку. До кінця 2-го року життя виникають перші узагальнення, коли слово позначає вже не певний, конкретний предмет, а стосується всіх предметів даного класу (наприклад, не конкретна кукла, а кукла взагалі), тобто слово перетворюється на інтегратор ІІ порядку. На 4-му році життя виникають ще більш загальні поняття, що позначають назву класу предметів (наприклад, «іграшки»), тобто формуються інтегратори ІІІ порядку. В 5 років узагальнення досягає ще більш високого рівня, і формуються інтегратори ІV порядку (наприклад, слово «речі» включає в себе і іграшки, і меблі, і посуд, і одяг та ін.). По мірі дорослішання та розширення досвіду дитини зростає і рівень інтеграції, що розширються у зв'язку з розвитком здатності до узагальнення та абстрагування від конкретних образів.

Раннє дитинство (від 1 до 3 років) характеризується продовженням навчання дитини в ігровій та емоційній сферах. Вдосконалюється сприйняття, дія та мислення, яке продовжує залишатися наочно-дійовим. Дитина навчається правильно використовувати предмети. На 3-му році життя дитина вчиться малювати, передаючи в малюнку певну схожість з реальними об'єктами. Ведучий вид діяльності в цей період – предметно-маніпулятивна. Навчання маніпуляції з предметами призводить до появи символічних (заміщуючих) дій, коли іграшки використовуються не за призначенням, а за ситуацією (хлопчик, взявши куклу за ногу, демонструє стрільбу з автомату). Криза 3-х років характеризується яскравим негативізмом, накладає деякі обмеження на до сих пір вільно протікаюче навчання: дитина схильна все, що йде від дорослих, не приймати, стверджуючи таким чином власне «Я». При цьому дитина часто чинить врозріз зі своєю основною мотивацією, йдучи на поводу у мотива протистояння дорослому.

Мовний розвиток завершується в дошкільному віці. У зв'язку з цим розвивається і мислення від наочно-дійового, через наочно-образне до словесного, хоча все ж таки в дошкільний період переважає наочно-образне мислення. У віці 5-6 років з'являється здатність логічно розмірковувати у межах розуміння фактів. В 6-7 років з'являється здатність до узагальнення та встановлення зв'язків між явищами. В дошкільному періоді основними формами взаємодіх дітей є ігри. Це, в основному, режисерська та образно рольова гра, які потім перетворюються в сюжетно-рольові ігри, а до кінця дошкільного віку з них виділяються ігри з правилами. Ігра сприяє становленню довільної поведінки дитини, де зразком служить поведінка значущого дорослого , а критерієм вірності – спочатку зовнішній контроль зі сторони інших дітей, а до кінця дошкільного періоду зовнішній контроль змінюється внутрішнім – самоконтролем.

Молодший шкільний вік (від 7 до 11 років) характеризується подальшим розвитком мислення. В цей період завершується перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення, і в процесі навчання у молодших школярів починається формування наукових понять, на основі яких будується понятійне (теоретичне) мислення. Цей віковий період характеризується зміною самосвідомості, народженням соціального «Я», що приводить до переоцінки цінностей. Ведучою стає навчальна діяльність. При цьому навчання протікає більш ефективно у випадку високої навчально-пізнавальної мотивації у школяра та наявності адекватного внутрішнього контролю, що забезпечує зворотній зв'язок.

В підлітковому віці (11-15 років) продовжується розвиватися теоретичне рефлексивне мислення, що дозволяє будувати та перевіряти гіпотези, тобто розмірковувати гіпотетико-дедуктивно та оперувати гіпотезами, вирішуючи інтелектуальні задачі. З'являєтья здатність до системного пошуку рішень, до знаходження способів використання абстрактних правил для рішення цілого класу задач, розвиваються такі розумові операції як класифікація, аналогія, узагальнення. Здійснюється подальша інтелектуалізація таких психічних функцій як сприйняття та пам'ять, а також розвиток уяви, що сприяє прояву творчих схильностей та фантазуванню. Збільшується об'єм матеріалу, що вивчається та запам'ятовується. В той же час відбувається відмова від заучування матеріалу за допомогою повторень – у тексті, що вивчається виділяється основний зміст, сам же текст трансформується, засвоюються мнемотехнічні прийоми.

В період ранньої юності (15-17 років) відбувається подальше вдосконалення та автоматизація мнемотехнічних прийомів, що використовуються під час навчання. Виникає професійне самовизначення, всередині якого і продовжуєтья подальше навчання.