- •Психофізіологія
- •Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології. 13
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень. 22
- •Тема 3. Психіка та мозок. 34
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів. 65
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів. 116
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі. 122
- •Тема 1. Психофізіологія діяльності. 127
- •Тема 3. Функціональні стани людини. 146
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів. 155
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів. 168
- •Тема 1. Системні засади психофізіології. 190
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини. 199
- •Тема 2. Функціональні стани мозку. 137
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •Структура навчальної дисципліни
- •Змістовий модуль 1. Психофізіологічні основи психічних процесів. Тема 1. Психофізіологія як наука, сучасний стан розвитку психофізіології.
- •1. Предмет та завдання психфізіології, основні положення сучасної психофізіології.
- •2. Розвиток наукових уявлень про мозок, психіку та поведінку.
- •3. Проблеми співвідношення мозку та психіки. Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
- •4. Сучасні проблеми психофізіології.
- •Тема 2. Методи психофізіологічних досліджень.
- •1. Методи вивчення роботи головного мозку.
- •2. Реєстрація психофізіологічних показників.
- •3. Поліграфічні дослідження.
- •4. Дослідження нейродинамічних властивостей людини.
- •5. Особливості вибору методик і показників.
- •Тема 3. Психіка та мозок.
- •1. Загальна будова нервової системи людини.
- •2. Ключові аспекти розвитку центральної нервової системи в процесі філогенезу.
- •3. Будова головного мозку.
- •4. Структура та основні поля кори головного мозку.
- •5. Будова окремого нейрону, принципи його роботи.
- •6. Поняття та види рецепторів.
- •7. Поняття аналізатора.
- •8. Представництво основних психічних процесів та станів людини в корі головного мозку.
- •9. Проблема локалізаціонізму: аргументи «за» та «проти».
- •Тема 4. Психофізіологічні основи сенсорних процесів.
- •1. Загальні властивості сенсорних процесів. Властивості унітарних сприйнять.
- •2. Нейрофізіологічні механізми сенсорних систем. Викликані потенціали мозку.
- •3. Кодування інформації в нерововій системі.
- •4. Формування та розпізнавання образів.
- •5. Нейронні моделі сприйняття. Існування гностичних нейронів.
- •6. Екстрасенсорне сприйняття.
- •7. Топографічні аспекти сприйняття.
- •Тема 5. Психофізіологія уваги.
- •1. Основні властивості та види уваги.
- •2. Орієнтовна реакція
- •3. Інформаційна парадигма дослідження уваги.
- •4. Нейрофізіологічні механізми уваги.
- •5. Система уваги в мозку людини. Теорія м. Познера.
- •6. Методи дослідження та діагностики уваги.
- •Тема 6. Психофізіологія пам'яті.
- •1. Загальне уявлення про пам'ять.
- •2. Класифікація видів пам'яті.
- •3. Фіксація інформації в пам'яті.
- •4. Фізіологічні теорії пам'яті.
- •5. Біохімічні чинники роботи пам'яті.
- •Тема 7. Психофізіологія розумової діяльності.
- •1. Перша та друга сигнальна система за і. П. Павловим.
- •2. Загальна характеристика мислення як психічного процесу.
- •3. Нейронні кореляти мислення.
- •4. Електроенцефалографічні кореляти мислення.
- •5. Психофізіологічний підхід до інтелекту.
- •Тема 8. Психофізіологія емоцій.
- •1. Поняття, класифікація та функції емоцій.
- •2. Теорії емоцій.
- •3. Психофізіологічні основи емоцій.
- •4. Індикатори емоцій.
- •5. Методи вивчення та діагностики емоцій.
- •Змістовий модуль 2. Вікові особливості психофізіологічних функцій. Тема 1. Вікова динаміка розвитку сенсорних функцій.
- •1. Розвиток зорового аналізатора (реалізація світлочутливої функції, поява детекторної функції нейронів).
- •2. Морфогенез слухового аналізатора.
- •3. Становлення та розвиток шкірного та пропріоцептивного аналізу.
- •4. Розвиток вестибулярного апарату, нюхового та смакового аналізаторів, формування нейронних кодів.
- •5. Психологічні аспекти вікової динаміки сприйняття.
- •Тема 2. Особливості онтогенетичного розвитку психофізіологічних функцій, які лежать в основі пізнавальних процесів.
- •1. Вікові аспекти динаміки уваги.
- •2. Вікові особливості пам'яті.
- •3. Мислення в онтогенезі.
- •Тема 3. Розвиток психофізіологічної основи емоційних станів в онтогенезі.
- •1. Механізми активації нервового апарату емоцій за Дембовським.
- •2. «Комплекс пожвавлення» та прояви емоційності.
- •3. Поява різноманітних емоційних реакцій, афективні спалахи в ранньому дитинстві.
- •4. Стосунки з матір'ю та оточуючими як джерело емоційних станів дитини.
- •5. Психофізіологічні аспекти розвитку емоційної сфери в дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому та ранньому юнацькому віці.
- •6. Роль лобних зон кори головного мозку в регуляції емоційних станів.
- •7. Морфологічні зміни в структурах головного мозку як основа деструктивних явищ емоційної сфери в людей похилого віку.
- •Змістовий модуль 3. Оцінка та корекція робочих станів. Тема 1. Психофізіологія діяльності.
- •1. Загальні уявлення про психофізіологічне забезпечення рухової активності.
- •2. «Кільце» м. О. Бернштейна.
- •3. Будова рухової системи: окремі мозкові структури та їх роль в забезпченні різних компонентів руху, вищі рухові центри.
- •4. Класифікація рухів.
- •5. Фунціональна організація довільного руху.
- •6. Нейронна активність під час реалізації рухів.
- •7. Працездатність та її стадії.
- •Тема 2. Функціональні стани мозку.
- •1. Поняття «функціональний стан».
- •2. Загальна характеристика функціонального стану мозку.
- •3. Стани активації головного мозку.
- •4. Нейрофізіологічні кореляти функціонального стану мозку.
- •5. Біохімічні компоненти функціонального стану мозку.
- •Тема 3. Функціональні стани людини.
- •1. Поняття «функціональний стан людини».
- •2. Чинники впливу на функціональний стан людини.
- •3. Функціональний стан та особливості нервової системи.
- •Первинні окремі властивості:
- •Вторинні окремі властивості:
- •4. Зв'язок психоемоційного напруження з функціональними станами людини та якістю її роботи.
- •5. Індивідуальні властивості нервової системи.
- •6. Індивідуально-типологічні особливості функціональних станів людини під час діяльності.
- •Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів.
- •1. Функціональні робочі стани людини у системах «середовище-людина-машина». Реальний та модельний режими роботи.
- •2. Методи оцінки властивостей нервової системи.
- •3. Фізіологічні індикатори функціонального стану.
- •4. Оцінка функціонального робочого стану за різноманітними показниками.
- •Тема 5. Корекція функціональних робочих станів.
- •1. Класифікація корегуючих впливів на функціональний робочий стан.
- •2. Корегуючі впливи з відривом та без відриву від робочого місця.
- •3. Напівавтоматизована та автоматизована система керування функціональним робочим станом.
- •4. Зовнішні способи корекції функціонального стану.
- •5. Прийоми саморегуляції фунціонального стану.
- •Змістовий модуль 4. Нейрофізіологічні механізми діяльності мозку. Тема 1. Системні засади психофізіології.
- •1. Поняття та основні положення системного підходу.
- •2. Концепція системного підходу б. Ф. Ломова.
- •3. Теорія функціональних систем п. К. Анохіна.
- •4. Інформаційна парадигма та когнітивна психофізіологія.
- •5. Міжнейронна взаємодія та нейронні мережі.
- •6. Системний підхід до проблеми «мозок – психіка».
- •Тема 2. Нейрофізіологічні механізми психічної діяльності людини.
- •1. Функціональні блоки мозку за а. Р. Лурією.
- •2. Механізми психічної діяльності: електрична активність мозку та особливості сприйняття.
- •3. Мислення і розумова діяльність людини: методологічні аспекти дослідження розумової діяльності.
- •4. Кодування змісту розумової діяльності людини.
- •5. Активація та ефективність розумової діяльності: типи кортикально-активаційних структур.
- •6. Психофізіологічний рейтинг як показник ефективності розумової діяльності людини.
- •Рекомендована література
- •14. Інформаційні ресурси
3. Проблеми співвідношення мозку та психіки. Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
Психофізіологічна проблема – питання про співвідношення психіки та мозку. В європейській традиції терміни «душа» та «тіло» вперше з наукових позицій став розглядати видатний філософ та лікар Рене Декарт, який жив у ХVII ст.
Декарт розглядав тіло як автомат, що діє за законами механіки і виключно за наявності зовнішніх стимулів. Висунув ідею рефлекса як машиноподібного поведінкового акту у відповідь на подразнення. Душа, за Декартом, навпаки, є особливою сутністю (субстанцією), що складається з нематеріальних явищ свідомості. Таким чином, він розглядав душу і тіло як дві самостійні незалежні субстанції. Однак як душа може впливати на діяльність тіла, так і тіло здатне повідомляти душі відомості про зовнішній світ. Для пояснення цієї взаємодії Декарт припустив, що в мозку людини є спеціальний орган – шишкоподібна залоза – посередник між душою та тілом. Вчений чітко розділив душу і тіло людини, вперше поставив проблему їх співвідношення та дав перший варіант її вирішення – психофізичний паралелізм. Вчення Декарта, що виходило з пояснення наявності двох протилежних початків – матеріального та духовного – отримало назву дуалізму Декарта.
Декарт, Лейбніц та інші філософи аналізували в основному психофізичну проблему. При вирішенні психофізичної проблеми мова йде про включення душі (свідомості, мислення) в загальну механіку світу, про її зв'язок з Богом (місце психічного – свідомості, мислення – в цілісній картині світу).
Психофізіологічна проблема полягає у вирішенні питання про співвідношення психічних та нервових процесів в конкретному організмі (тілі).
Варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
Психофізіологічний паралелізм – протипоставлення незалежно існуючих психіки та мозку. Психіка та мозок визнаються незалежними явищами, не пов'язаними один з одним причинно-наслідковими відношеннями.
Психофізіологічна ідентичність – психічне повністю втрачає свою сутність та ототожнюється виключно з фізіологічними процесами (варіант крайнього фізіологічного редукціонізму: «мозок виробляє думку, як печінка – жовч»).
Психофізіологічна взаємодія – припускаючи, що психічне та фізіологічне мають різні сутності, даний підхід підкреслює певну ступінь взаємодії та взаємовпливу.
Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми.
Психічне тотожне фізіологічному – психічні діяльність ніщо інше, як фізіологічна діяльністьмозку. В теперішній час дана точка зору формулюється як тотожність психічного виключно процесам вищої нервової діяльності. В такій логіці психічне виступає як особлива сторона, властивість фізіологічних процесів мозку або процесів вищої нервової діяльності.
Психічне – це особливий (вищий) клас нервових процесів, що має властивості не притаманні всім останнім процесам в нервовій системі, в т. ч. процесам вищої нервової діяльності (ВНД). Психічне – це такі особливі (психонервові) процеси, які пов'язані з відображенням об'єктивної реальності та відрізняються суб'єктивним компонентом (наявністю внутрішніх образів та їх переживанням).
Психічне, хоча і обумовлене фізіологічною (вищою нервовою) діяльністю мозку, не тотожнє їй. Психічне не можна зводити до фізіологічного, як ідеальне до матеріального або як соціальне до біологічного.
Жодне з приведених рішень не отримало загального визнання і робота в цьому напрямку продовжується.