2. Орієнтовна реакція

ОР – фізіологічна основа мимовільної уваги, рухова реакція на новий, неочікуваний подразник. Вона, за визначенням І. П. Павлова, включає поворот голови та очей в сторону подразника та обо'язково супроводжується гальмуванням поточної условно-рефлекторної діяльності. Інша особливість ОР – згасання всіх її поведінкових проявів при повторенні стимулу. Погашена ОР легко відновлювалась при найменшій зміні обстановки.

ОР викликає не тільки поведінкові зміни, але і цілий спектр вегетативних змін: підвищується м'язовий тонус, змінюється частота дихання, пульса, підвищується електична активність шкіри, розширюються зіниці, знижуються сенсорні пороги. Виділяють різні компоненти ОР: руховий (м'язовий), серцевий, дихальний, шкірно-гальванічний, судинних, зіничний, сенсорний та електроенцефалографічний. В електроенцефалограмі на початку ОР виникає генералізована активація, яка проявляється в блокаді (придушенні) альфа-ритму та зміні його високочастотною активністю. Одночасно з цим виникає можливість об'єднання та синхронної роботи нервових клітин не за принципом їх просторової близькості, а за функціональним принципом. Завдяки цим змінам виникає особливий стан мобілізаційної готовності організму.

Механізм виникнення та згасання ОР отримав тлумачення в концепції нервової моделі стимулу (Е. Н. Соколов). У відповідності до неї в результаті повторення стимулу в нервовій системі формується «модель», певна конфігурація сліду, в якій фіксуються всі параметри стимулу. ОР виникає в тих випадках, коли виявляється неузгодженість між діючим стимулом та сформованим слідом, тобто «нервовою моделлю». ОР буде тривати до тих пір, поки буде існувати дана різниця.

Значущість стимулу. У відповідності до попередньої концепції значущий і, відповідно, вже в чомусь знайомий для людини стимул, повинен викликати меншу ОР, ніж абсолютно новий. Факти ж свідчать про те, що значущість стимулу часто має вирішальне значення для виникнення ОР. Високо значущий стимул може викликати потужну ОР, маючи невелику фізичну інтенсивність.

Чинники, що провокують виникнення ОР, можна впорядкувати за 4-ма рівнями:

• стимульний регістр;

• регістр новизни;

• регістр інтенсивності;

• регістр значущості.

Перший рівень оцінки проходять практично всі стимули, другий та третій регістри працюють паралельно. Після проходження другого або третього регістру стимул потрапляє в останній і там оцінюється його значущість. Тільки після цього розвивається весь комплекс ОР.

3. Інформаційна парадигма дослідження уваги.

Практично всі експериментальні дослідження уваги в психології і психофізіології донедавна розвивалися в рамках інформаційної парадигми. Відповідно до цієї парадигми викликане стимулом збудження проходить через послідовні етапи обробки.

Загальна ідея теорій фільтра полягає в тому, що на шляху проходження електричних імпульсів (збудження) по нервових волокнах від рецепторів, що були піддані впливу зовнішніх подразників, до кори, має місце механізм, який відфільтровує ці імпульси.

Відповідно до першої теоретичної моделі уваги – моделі фільтра Д. Бродмента – інформація від рецепторів надходить у центральну нервову систему через безліч паралельних сенсорних каналів зв’язку. Але нервова система, незважаючи на безліч входів, може працювати тільки як одиночний комунікаційний канал з обмеженими можливостями. Тому на входах цього каналу здійснюється операція селекції (вибирається певна сенсорна інформація). Селективний фільтр може бути налаштований на прийняття бажаної інформації. Для неважливої інформації фільтр блокує входи, але вона якийсь час зберігається в блоці короткочасної пам’яті, що знаходиться перед фільтром. Ця інформація може пройти через комунікаційний канал, якщо відбудеться зрушення селективного процесу з одного класу сенсорних подій на інший.

А. Трейсман запропонувала модель двухстадійної фільтрації – на певному рівні нервової системи знаходиться 1-й фільтр, де відбувається виділення за фізичними властивостями (голосність, висота, позиція в просторі, колір, яскравість і т. ін.) одного з каналів, по якому сигнали проходять безперешкодно, і одночасно відбувається ослаблення сигналів по інших каналах. Ослаблені і неослаблені сигнали проходять через 2-й фільтр – логічний аналізатор (словник), що представлений спеціалізованими нейронами. Активність кожного такого нейрона пов’язана з певним словом, що складає словник індивіда, і призводить до усвідомлення суб’єктом слів. Ці нейрони активуються неослабленими сигналами, а деякі з них з досить низьким порогом чутливості можуть бути активовані й ослабленими сигналами.

Відповідно до моделі Дж. Дойч і Д. Дойч, усі сигнали доходять до логічного аналізатора, де кожний з них аналізується на предмет специфічності. Чим важливіший є сигнал для організму, тим більш виражена активність нейронів логічного аналізатора, на які він надійшов, поза залежністю від його вихідної сили. Важливість сигналу оцінюється на основі минулого досвіду. Робота логічного аналізатора не контролюється свідомістю. Усвідомлюється тільки інформація, що виходить з нього.