Тема 4. Оцінка функціональних робочих станів.

1. Функціональні робочі стани людини у системах «середовище-людина-машина». Реальний та модельний режими роботи [2].

2. Методи оцінки властивостей нервової системи [2].

3. Фізіологічні індикатори функціонального стану [2].

4. Оцінка функціонального робочого стану за вегетативними показниками [2].

   1. показники діяльності серцево-судинної системи;

   2. повільні електричні потенціали мозку;

   3. параметри електричної активності шкіри;

   4. електричні потенціали шкіри;

   5. зміни температури тіла;

   6. інтегративні показники функціонального стану людини;

   7. електроенцефалографічні показники функціонального стану людини;

   8. суб'єктивні методи оцінки функціонального стану (тест САН).

1. Функціональні робочі стани людини у системах «середовище-людина-машина». Реальний та модельний режими роботи.

Кожний ФС можна оцінити, застосовуючи об’єктивні та суб’єктивні критерії. Суб’єктивна оцінка йде від суб’єкта, і хоча вона не опирається ні на які кількісні критерії та досить обмежена, тим не менше, ми її застосовуємо для оцінки власного ФС або ФС наших друзів чи знайомих.

Під об’єктивною оцінкою звичайно розуміють оцінку ФС на підставі об’єктивних, найчастіше кількісних даних. Для отримання правильної об’єктивної оцінки ФС слід проводити дослідження в двох режимах – реальному і модельному. Реальний режим – це дослідження ФС людини найчастіше при її професійній діяльності, тобто реальна оцінка ФРС. Проте відповісти на питання, які саме параметри і в якому ФС людини є найістотнішими для реальної оцінки її стану, може лише експеримент, виконаний у модельному режимі роботи.

Оскільки вхідні змінні параметри середовища, що діють на людину, індивідуально відмінні і до кінця невідомі, про їх дію на ФРС оператора можна судити по вихідних психофізіологічних та фізіологічних характеристиках людини.

Для оцінки ФС оператора в різних режимах роботи використовуються різні параметри. Перш за все, відбираються ті, що максимально змінюються відносно стану спокою у людини в модельному режимі досліджень. Такі відібрані в модельному режимі фізіологічні параметри потім застосовують для оцінки ФРС операторів у реальному режимі їхньої роботи. Але деякі параметри, що мають інтегративне значення, необхідно реєструвати на протязі всієї діяльності оператора, як в модельному, так і в реальному режимі дослідження. До таких показників відносяться параметри ЕКГ та ЕЕГ, значення температури шкіри й тіла, артеріальний тиск (АТ), частота серцевих скорочень (ЧСС) і частота дихання (ЧД), оксигемограма та деякі інші. Це і складає «вектор параметрів стану оператора».

Фільтрація фізіологічних параметрів проводиться різними шляхами. Безпосередньо під час реєстрації параметру застосовують технічну фільтрацію сигналу (по частоті, амплітуді, фазі тощо). На стадії обробки отриманих даних використовують математичні методи фільтрації, наприклад, метод ортогональних перетворювань. При цьому треба враховувати:

1. Методи оцінки ФРС не повинні відвертати увагу людини від реальної діяльності, а фізіологічні сигнали, що реєструються, мусять мати достатню величину, щоб не було спотворень навіть при мінімальних рухах людини.

2. В реальних умовах роботи неприпустимі методи оцінки фізіологічних параметрів, які є для оператора дискомфортними. Через це важливо:

• не впливати на оператора будь-якими зовнішніми подразниками, що не стосуються робочих ситуацій;

• не робити неприємною фіксацію і не накладати датчики та електроди на ті ділянки тіла, де виникають незручності в роботі. По можливості необхідно також маскувати електроди та датчики від піддослідного.

Після вибору оціночних параметрів настає статистична обробка кількісних та якісних фізіологічних даних та застосування до цих оброблених статистичних характеристик «алгоритму розпізнавання стану» та «алгоритму прогнозу і прийняття рішення», на основі яких виводиться «оцінка стану» оператора. Тут і настає час саме «оцінки функціональних робочих станів» людини. Цей етап дуже важливий, тому що при вірогідній і вірній оцінці ФРС створюються добрі умови для вибору необхідних корегуючих засобів і, врешті-решт, для надійної та продуктивної праці. При проведенні оцінки ФРС роблять первинну (статистичну) та вторинну (логічну) обробку експериментального матеріалу.

Для тих параметрів, що найбільш адекватно відбивають ФРС та стан працездатності людини в різних режимах роботи при дії різних зовнішніх факторів, існують три критерії оцінки:

• точність вимірювальних приладів;

• стабільність (стійкість ознаки, що вивчається);

• надійність.